Півторарічний син більше не обійме батька: на Волині попрощалися з 30-річним воїном Віталієм Ксьондзиком

14 серпня 2026 р. 20:01

14 серпня 2026 р. 20:01

14 серпня у Любитові провели в останню земну дорогу 30-річного захисника України Віталія Ксьондзика , який загинув 19 липня 2026 року в бою з російськими окупантами на Харківщині.

Про останній шлях земляка повідомили у Колодяжненській громаді.

Цього літнього сонячного дня шлях до рідного дому Героя був встелений живими квітами: жителі схилили голови у скорботі і в мовчазній молитві проводжали траурний кортеж із тілом воїна. Так громада віддавала шану своєму землякові, який поклав життя за Україну і повертався додому назавжди, «на щиті». На жаль, Україна живе на таких контрастах – природа дарує світло і тепло, російський ворог несе смерть і темряву…

Віталій народився і виріс у Любитові. Тут минули його дитинство та юність, тут закінчив школу. Потому навчався в одному з училищ Ковеля, здобув професію маляра-штукатура. Проходив строкову військову службу, яку завершив у 2017 році. Працював у різних місцях, був різноробочим, займався ремонтами.

У 2015 році Віталій познайомився зі своєю майбутньою дружиною Тетяною . Вона приїхала в гості, адже навчалася разом із сестрою Віталія. Знайомство, яке почалося так просто, згодом переросло у стосунки. У 2021 році пара одружилася.

Та не довго тішились сімейним життям, адже вже наступного року росія розпочала повномасштабну війну. 25 лютого 2022 року Віталія мобілізували. Він служив у складі Державної прикордонної служби України. На момент загибелі воїн мав військове звання старшого солдата та обіймав посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії — снайпера третього відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування 6 прикордонного Волинського загону.

Під час повномасштабної війни у подружжя народився син Дем’ян. Сьогодні йому лише півтора року. Віталій так мало встиг побути поруч із ним, не встиг побачити, як росте його син, як робить перші кроки, говорить перші слова, як дорослішає…

19 липня 2026 року Віталій Ксьондзик загинув у бою за Україну, її свободу та незалежність у районі населеного пункту Колодязне Куп’янського району Харківської області.

Йому було лише 30 років.

… Сьогодні біля рідного дому зібралися ті, хто знав Віталія різним: хлопцем із Любитова, однокласником, товаришем, працівником, чоловіком, батьком, сином, побратимом. Для кожного він залишив у пам’яті свою історію. Але тепер усі ці історії об’єднала одна – історія Захисника, який віддав життя за Україну.

У цій родині захищали Україну двоє чоловіків, адже через деякий час після призову Віталія був мобілізований його батько Віктор Валентинович. Сьогодні Віктор Ксьондзик продовжує виконувати свій військовий обов’язок. І тепер йому доводиться проводжати в останню дорогу власного сина…

Під час прощання секретар сільської ради Павло Кухта звернувся до родини та всіх присутніх:

«Сьогодні ми прощаємося з Віталієм – нашим земляком, жителем Любитова, молодим чоловіком, якому війна не дала прожити життя, яке тільки починалося. У нього було все, що потрібно для щастя: родина, маленький син, друзі, робота, плани, мрії. Він мав повертатися додому, бачити, як росте його дитя, бути поруч із дружиною, батьками. Але розв’язана росією війна забрала у нього це майбутнє, - мовив Павло Кухта. - Ми схиляємо голову перед подвигом Віталія, і водночас усвідомлюємо, що наш обов’язок – зберегти пам’ять про Героя для тих, хто житиме після нас. Вічна і світла пам'ять Герою Віталію Ксьондзику. Слава Україні!».

Секретар ради від себе особисто та сільського голови Віталія Кашика висловив співчуття рідним і близьким Віталія Ксьондзика – дружині Тетяні, маленькому синові Дем’яну , батькам – Наталії Олександрівні , Віктору Валентиновичу , сестрі Анастасії , дідусям Валентину Анатолійовичу та Олександру Георгійовичу , бабусі Валентині Никифорівні , усій родині, друзям та побратимам, сусідам, односельцям, усім, хто знав і любив Віталія. Немає слів, які можуть забрати цей біль, але є наша вдячність за службу, мужність і жертовність.

Після прощання біля дому траурна процесія вирушила до Свято-Покровського храму Православної церкви України, до пішої ходи долучилося дуже багато людей.

Після заупокійної служби Віталія провели до місця останнього спочинку. На місцевому кладовищі його поховали з усіма військовими та релігійними почестями.

Редакція ВСН висловлює щирі співчуття родині захисника. Світла пам'ять Герою!

Волинські