Наші свята на завершенні церковного року

18 серпня 2026 р. 13:09

18 серпня 2026 р. 13:09

От і наближаємося ми до осені. Літо вийшло на фінішну пряму, а разом із ним завершується і церковний рік. Церковний календар дещо різниться від громадянського, згідно з ним церковний новий рік починається не 1 січня, а 1 вересня і триває до 31 серпня. І нагадує він чудесне вічнозелене дерево, що дарує нам щедрі плоди на вічне життя. Церковний рік – це велична панорама, на якій яскравими барвами змальована історія відкуплення людського роду.

Споглядаючи її, маємо нагоду замислитись і наново пережити світлі таємниці з життя Ісуса Христа і Пресвятої Богородиці. Церковний рік складений так, що в центрі його перебуває наш Божественний Спаситель, Пречиста Діва Марія. Свята і празники не мають бути для нас лише звичайними споминами історичних подій. Ми маємо їх щоразу знов і знов пережити у нашому серці, тобто, безпосередньо брати в них участь, немовби бути живими свідками і учасниками тих подій, що святкуємо. Ісус Христос не є мертвою особою, що колись жила, діяла і перейшла до історії. Він вічно живий і діяльний. Він і сьогодні навчає і нагадує нам, освячує нас і прощає нам, за нас жертвується, нас спасає.

Мені здається, якби люди в усьому світі навернулися до Бога, а подвижницьке життя Ісуса Христа, його світла постать стали зразком, як вибудовувати стосунки у суспільстві, ми не мали б стільки конфліктів, непорозумінь, жорстокості, воєн, ненависті, скільки маємо їх тепер. Милосердя, доброта, любов мусять стати пріоритетами у світі, бо людство наблизилось до безодні. Людей слід невпинно провокувати на людяність, тільки в цьому і є порятунок.

Щойно відзначили одне з найбільших із дванадцяти свят – Преображення Господнє, або, як його найчастіше називають, Яблучний Спас, яке вважається третім після Різдва та Великодня святом. Саме цього дня Ісус Христос разом із своїми учнями Петром, Яковом та Іваном піднялися на високу гору Фавор, що поблизу Назарета, для здійснення молитви.

На вершині цієї гори учні Христові мали щастя бачити божественну велич і славу Ісуса. Під час молитви він преобразився в очах своїх учнів. Його обличчя раптово перемінилося і засяяло, як сонце, а одяг Його побілів, як сніг. З хмари, яка явилася Христу і Його учням, пролунав голос: «Це є син мій, улюблений, що Його я вподобав. Його слухайтесь!». Це диво ще більше зміцнило віру учнів, що Христос є справді Господь. На вершині гори Фавор, що на святій землі, стоїть храм Преображення Господнього. В алтарі під престолом є камінь, на якому дві тисячі років тому преобразився Христос.

Свято Преображення – це не дань історичній події, яка відбулася дві тисячі років, тому це нагадування теперішньому поколінню про наше духовне преображення, очищення душі для спасіння. У кожному людському серці є достатньо світла, щоб знайти собі шлях крізь усі можливі темряви, крізь сутінки сумнівів і страху, відчаю і зневіри. Бог завжди потребує людини, її згоди, її рішучості, щоб преобразити історію людства, осягнути її світлом надії. Тож хотілося б вірити, що після свята Преображення Господнього щось дуже світле і дуже добре – зовсім Боже – знайде свій шлях, щоб просвітити, запалити, зігріти, оновити щось людське в кожному з нас.

Попри усі наші втрати і руйнування на п’ятому році повномасштабної війни, життя продовжується, і ми, як можливо, намагаємося дотримуватися одвічних звичаїв і традицій. Та все ж, думаю, і це тільки моє спостереження, що колись наші бабусі і прабабусі більш ретельніше і уважніше ставилися до свят церковного року. Щиро постили, молились. А ще до освячення плодів селяни не їли садовини, бо це вважалося гріхом. Тільки повернувшись із церкви, родина сідала за стіл і обідала. Їли яблука з медом і запивали виноградним або яблучним вином, щоб садовина родила.

Серпень – пора земної щедрості, вінець літа. В одній руці у нього хлібина, спечена з молодого збіжжя, а в другій – зерно для нового засіву. Бо немає вихідних у природи і в хлібороба не переривається плин часу. На завершення церковного року 15 серпня відзначатимемо Успіння Божої Матері, найбільше з усіх свят, встановлених церквою на честь Богоматері.

Смерть Матері Божої називається Успінням на знак того, що вона нібито заснула на якусь хвилину, а тоді, наче сон, стрясла з очей мертвотність гробу, побачила безсмертне життя і Господню славу. Двотижневим постом ми готуємо себе до святкування цього дня. Другою пасхою називається Успіння. Не смертю, а Успінням, сном, переселенням відмічено цю подію. Тут немає скорботи, але є радість.

На Успіння приносять до церкви святити різне зілля, квіти, обжинкові вінки, найчастіше з льону і конопель, і зберігають його протягом року.

І наостанок: два ключових слова дня: вдячність і відповідальність. Вдячність Богові за прекрасний дар життя і відповідальність за місію, яку несемо у житті.

Головне фото згенероване ШІ.

Оксана ШЕСТАЛЮК

Волинські