Короп, щука, судак і форель: як на Волині вирощують сотні тонн риби та скільки це коштує

18 серпня 2026 р. 21:29

18 серпня 2026 р. 21:29

Волинь давно вважають одним із рибних регіонів України. Озера, річки, сотні ставків і сприятливі природні умови створюють усе необхідне для розвитку аквакультури.

Саме цю галузь називають однією з перспективних складових агропромислового комплексу. Лише у 2025 році, за офіційними даними, діяльність у сфері аквакультури здійснював 81 суб'єкт господарювання, які виростили та реалізували майже 427 тонн водних біоресурсів. Це на 7,5% більше, ніж роком раніше.

За статистикою все виглядає оптимістично: господарств більше, обсяги виробництва зростають, на Волині вирощують лососевих, коропа, товстолоба, білого амура, осетрових, судака, щуку та інші види риби.

Журналісти ВСН поспілкувалися з фермерами, які десятиліттями працюють із рибою та водоймами. Вони розповіли, як виглядає повний цикл вирощування риби, скільки коштує її утримання, чому частина господарств закрилася, з якими хворобами стикаються рибоводи, що нині найбільше впливає на галузь.

«Запустити рибу у ставок — це не риборозведення. Це просто зариблення водойми. Для риборозведення треба мати маточне поголів'я, нерестову базу, окремі ставки», — пояснює лучанин Руслан , який багато років працював у сфері рибництва, а зараз займається розведенням риби для відпочивальників.

Спочатку маточне поголів'я має віднереститися. Після цього з'являється мальок, якого потрібно виростити та підготувати до зимівлі. Лише після проходження цих етапів можна отримати товарну рибу.

Вирощування малька є одним із найбільш відповідальних етапів, оскільки від його стану залежить подальший результат усього циклу. Таким чином, риборозведення потребує постійної роботи протягом усього року, а не лише під час зариблення чи вилову.

Ще один важливий етап — профілактика захворювань. Раніше після вилову ставки осушували, а дно обробляли вапном. Перед зарибленням малька також могли обробляти сольовими ваннами. Сьогодні такі заходи залишаються необхідними, хоча їхня вартість зросла. За словами Руслана, на один гектар водойми може знадобитися близько пів тонни вапна, а сучасні препарати для профілактики можуть коштувати ще дорожче.

Журналісти ВСН також поспілкувалися з волинянином Романом , який разом із батьком почав займатися рибництвом у 1998 році . Однак він не погоджується з твердженням, що значна частина вирощеної риби є хворою.

«Є неблагополучні господарства, які не контролюють ситуацію, то в них різна риба є. Але якщо постійно проводити профілактику, то риба має бути здоровою».

За його словами, захворювання риби не завжди становлять небезпеку для людини, однак окремі випадки можуть бути підставою для заборони реалізації продукції. У власному господарстві Роман щороку проводить вапнування ставків. На його думку, витрати на профілактику є меншими, ніж можливі збитки від лікування риби.

Риба має свої особливості реалізації. Основний вилов припадає на холодний період року, оскільки в теплу пору живу рибу складніше транспортувати. Тому восени та взимку господарства не лише виловлюють вирощену продукцію, а й організовують її реалізацію та готують водойми до наступного циклу.

Утримання господарства передбачає витрати на корми, зариблення, профілактику хвороб, оренду водойм, податки та утримання території. Руслан зазначає, що рибництво не є справою, яка швидко приносить прибуток.

«Ще ніхто на ставках мільйонером не став. Це дуже важка праця. Весна, осінь — ти постійно у воді, у багнюці, на холоді. Риба сама себе не виростить».

Окремою проблемою є реалізація. Після спуску ставка значну кількість риби потрібно продати у короткий період. Виробник не завжди може чекати, поки ціна на ринку зросте.

Роман розповідає, що його господарство працює за повним циклом — від вирощування малька до реалізації товарної риби. Тут вирощують коропа, амура, товстолоба, щуку, сома, карася, линя, окуня та судака. Родина також має точки продажу. Саме повний цикл дозволяє господарству залишатися конкурентним. Водночас для невеликих виробників, які не мають власного малька, зимувальників чи можливостей для самостійної реалізації, ситуація складніша.

За словами Романа, проблеми для галузі почалися ще під час пандемії коронавірусу. Після цього на рибництво вплинула повномасштабна війна. Він оцінює падіння попиту на рибу приблизно у два-три рази. Водночас цього року, за його спостереженнями, ціна на рибу зросла. Причиною він вважає зменшення пропозиції на ринку та можливе збільшення експорту. Частина невеликих господарств, за його словами, не змогла пережити останні роки.

«Всі малі господарства, що не мали там мальків, не мали точок продажу риби, вже позакривалися. Або їм їх просто за два минулих роки, за три, то все з'їло».

Водночас великі господарства з повним циклом виробництва мають більше можливостей залишатися на ринку.

На Волині продають не лише привезену рибу. Роман розповідає, що його родина має власну точку продажу на Варшавському ринку в Луцьку. Частину продукції також реалізують у сусідній Львівській області.

Господарство розташоване поблизу межі двох областей, тому продукцію продають у найближчих населених пунктах. Водночас значна частина риби на волинському ринку справді може бути привезена з інших регіонів.

Сьогодні одним із найбільших викликів для рибництва Роман називає не попит і навіть не витрати, а воду. Адже рівень ґрунтових вод за останні роки знизився. Через це ставки міліють, частина водойм заростає, а окремі ділянки залишаються без води.

Цього року ситуація, за його словами, особливо складна. Через спеку деяким господарствам довелося достроково виловлювати рибу зі ставків, які почали пересихати. Частину риби, яку не встигли виловити, втратили. Проблема води впливає не лише на кількість риби, а й на саму можливість продовжувати вирощування.

«Перспектива завжди є. Питання у воді зараз стоїть,ю бо що рік, то гірше. Нема де вирощувати».

Щоб зменшити залежність від поповнення ставків, господарство використовує систему циркуляції води. Її повторно перекачують між водоймами, але це збільшує витрати на електроенергію.

За офіційними даними Волинської ОВА , у 2025 році в області працював 81 суб'єкт господарювання у сфері аквакультури. Вони виростили та реалізували майже 427 тонн водних біоресурсів. Ці показники свідчать про те, що галузь продовжує працювати та демонструє зростання обсягів. Водночас розмови з людьми, які безпосередньо займаються рибництвом, свідчать, що за цими цифрами стоїть складний процес.

Господарствам доводиться вкладати кошти у корми, малька та профілактику, шукати ринки збуту, конкурувати за покупця та пристосовуватися до змін попиту. Окремою проблемою стає вода: якщо її рівень продовжить знижуватися, це безпосередньо впливатиме на можливість вирощувати рибу у ставках.

Тож перспективи аквакультури на Волині залежать не лише від кількості господарств чи обсягів виробництва. Важливими залишаються економічні умови роботи, стан водойм та доступ до води.

• Де безоплатно можна ловити рибу на Волині та коли діють заборони?
• Почав ловити рибу у 5 років, а тепер виборює медалі для України: історія волинянина Павла Хваса
• Два гачки і лише з берега: рибалок попередили про нові заборони з квітня на Волині

Волинські