Рожищенська громада провела в останню путь Героя Олександра Гринчука

27 серпня 2026 р. 09:45

27 серпня 2026 р. 09:45

Учора, 26 серпня, після двох років віри, молитов та хиткої надії на щиті до рідної домівки повернувся командир стрілецького відділення 58-ої окремої мотопіхотної бригади Олександр Васильович Гринчук з Рудні.

Про це повідомляє Рожищенська міська рада.

За офіційними даними, сержант Збройних сил України Олександр Гринчук загинув при відсічі ворога 8 липня 2024 року в районі населеного пункту Урожайне Волноваського району Донецької області.

Блакитне небо обідньої пори 26 серпня розривають акорди тужливої «Плине кача». Навколішки з квітами в руках зустрічає громада свого Героя. Мужнього воїна, котрий заплатив найвищу ціну за волю та незалежність України, за життя у мирній країні.

Біля пам’ятного знака Борцям за волю та незалежність України відбулася громадська панахида. Скільки сліз пролито на цьому символічному місці прощання, скільки молитов піднеслося у небеса за душі невинно вбитих Героїв. Тож і сьогодні у словах і молитвах звучав спільний біль і безмежна вдячність воїну, котрий до останнього подиху боровся за Україну, за кожного з нас.

Війна осиротила ще одну сім’ю. Вони назавжди втратили сина, брата, коханого чоловіка та люблячого батька. І ніякі слова не втішать зболені серця найрідніших, віднині цей біль із ними назавжди.

Зі словами глибокого співчуття та скорботи до згорьованої родини звернувся Рожищенський міський голова Вячеслав Поліщук . Він подякував мамі за виховання мужнього воїна та щирого українця, котрий став на захист України та боровся з ворогом до останнього подиху, та закликав жителів громади гідно провести Героя в його останню земну дорогу.

Після громадської панахиди траурний кортеж вирушив до рідної домівки загиблого Героя у Рудні. Хоч народився наш захисник на Рівненщині, та саме тут, на сусідній Волині, знайшов свою долю.

Велелюдна процесія зупинилася біля ошатного будинка. Відчувається рука господаря. За словами дружини Анни Михайлівни , Олександр Гринчук був хорошим сім’янином та гарним батьком, дбав, щоб сім’я жила у комфорті та достатку.

Завжди знаходив спільну мову загиблий і з сусідами, які характеризують його як працьовиту та безвідмовну у допомозі людину.

Олександр Гринчук довгий час працював водієм маршрутки, яка курсувала через Рудню, тож вдячні пасажири й дотепер згадують його добрим словом.

На війні через професію у мирний час наш земляк отримав позивний Маршрутчик.

Як командир відділення, людина відповідальна та щира, йшов у бій першим, ніколи не ховався за спинами інших. За це й поважали його побратими.

Після прощання на рідному обійсті, під тужливі мелодії військового оркестру та церковні піснеспівм Героя провадили в його останню земну дорогу.

Чин відспівування відбувся у Свято-Дмитрівському храмі села Рудня.

Під час спільної молитви священники наголошували, що воїн Олександр виконав одну з головних заповідей – віддав життя за своїх ближніх.

Востаннє встеленою квітами дорогою траурний кортеж з тілом загиблого захисника України провадили до місця останнього спочинку – на сільське кладовище.

Востаннє прощаються з батьком двоє синів та дочка, їм так бракуватиме його опіки, у невимовному смутку – старенька ненька та дружина.

Під звуки військового салюту та державний гімн Героя провели на вічний спочинок із усіма військовими почестями.

Небесне військо поповнилося ще одним ангелом.

Вічна пам’ять і шана Героєві Олександру Гринчуку!

Волинські