вологість:
тиск:
вітер:
Погляд журналістки з Волині: «У мене немає почуттів, емоцій чи свідомості…»
Згідно зі статистикою ШІ, його послугами щомісяця користуються понад 1 мільярд людей у всьому світі.
«Послухай, яка гарна пісня! Тільки не знаю, хто автор», – надіслала мені знайома коментар слідом за вподобаним нею відеокліпом, мабуть, не зауваживши коротко мітку «згенеровано ШІ»
Зізнаюся: користуюся штучним інтелектом зазвичай тоді, коли цікавлюся якоюсь статистикою, новим незнайомим брендом, чи, скажімо, можливістю повправлятися в розмовній англійській мові… Це дуже зручно, швидко ще й дешево. Однак пісенне послання таки послухала з цікавості: що цього разу зліпив штучний інтелект із вибраних з інтернету шматків красивих фраз, акордів та унікальної людської свідомості? Розчарування не забарилося: сурогатне разюче відрізнялося від того, чим люди прикрашають світ, відсутністю таланту та почуттів.
Попри це, згідно зі статистикою того ж ШІ, його послугами щомісяця користуються понад 1 мільярд людей у всьому світі. Його «засипають» питаннями до недоступності через перезавантаження представники чи не всіх професій, допитливі інтелектуали чи ті, хто шукає змістовних та дурних розваг, але, як мовиться, кожному – своє!
«Це ж і статтю він може написати, якщо матиме інформацію, і виправити помилки, чи згенерувати фото. То журналістам тепер легко», – радила мені цими днями легкий хліб одна із шанувальниць спілкування з штучним розумом.
Заболіло до сліз цієї миті лише від однієї думки, що читачі інтернет-видань чи друкованої преси можуть так подумати про журналістику – професію, яка віками неуявна без живого спілкування, сліз радості чи горя, обміну думками, редагування ясним людським мисленням. Яка ж це журналістика, коли слово проситься до тексту не з душі, коли воно не проходить через розум і серце, перш ніж неповторно та незабутньо переповісти чиюсь долю, описати оригінальну подію, презентувати незапрограмовано свій погляд, можливості, врешті, хист чи безталання.
Любов до журналістського покликання ідентична з повагою до читачів, які вірять, чекають у кожній публікації зустрічі з грамотністю, правдивістю, відвертістю… І ці людські почуття не здатні згенерувати навіть усі разом взяті штучні розуми світу.
– Чи є у тебе якісь відчуття? – запитую в електронного розуму.
– Ні, в мене немає почуттів, емоцій чи свідомості. Я – штучний інтелект, комп’ютерна програма. Хоча я можу розпізнавати емоційний тон у ваших реченнях і відповідати співчутливо чи з гумором, усе це є результатом тексту та математичних алгоритмів, а не справжнім переживанням чи внутрішнім досвідом, – каже він.
На фоні цієї кальки разюче красиво пригадується метафора непересічного Василя Симоненка: «Є слова, що білі-білі, як конвалії в кущах, лагідні, як очі милі, що купатимуться в снах…» Я це до того, що страшно уявити, наскільки фальшиво-некрасивим може стати наш духовний світ і несправжнім – мистецтво, якщо ми, люди, скасуємо в своїй уяві межі між щирістю та згенерованим роботом.
Новини рубріки
Скільки медалей Україна виграла на Олімпіадах за 35 років Незалежності
30 серпня 2026 р. 11:58
Від вибухів у Бучанському районі вже загинуло 37 людей – серед них і голова однієї громади
30 серпня 2026 р. 11:58
Набрид гавкіт: 6 років в’язниці отримав чоловік, який убив собаку матері
30 серпня 2026 р. 11:58