«Жито роду» – місце, де пам’ять має голос - Волинські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

«Жито роду» – місце, де пам’ять має голос

01 вересня 2026 р. 14:18

01 вересня 2026 р. 14:18

У День Незалежності України на теренах Прибужжя відкрили ще одну етногалерею. Цього разу вона гостинно відчинила двері для відвідувачів у Заставненському старостинському окрузі, який входить до складу Литовезької територіальної громади. Цей день тут розпочали з молитви за Україну, за мир і за наших людей. Найперше згадали тих, хто віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави і провели панахиду за загиблими захисниками України.

Незалежність – це не просто дата в календарі. Це наша пам’ять, наша культура, наша мова, наша земля і люди, які щодня бережуть Україну. Отож справжньою родзинкою свята стало відкриття етногалереї «Жито роду» – місця, де пам’ять поколінь має голос, простору, де оживають українські традиції, культура . Адже тут – наші історія, автентичність і те, що передається від роду до роду. Тут не просто зібрані старовинні речі, вишиті сорочки чи рушники. Тут – вікова історія наших людей, наших родин, бабусь й дідусів, невтомна праця їхніх рук, молитви й любов до рідної землі. У кожному орнаменті – своя історія, а у кожній вишивці – частинка душі. У кожному рушнику – той невидимий зв’язок, який єднає нас із тими, хто жив до нас, і з тими, хто прийде після нас. «Жито роду» – це про коріння. А дерево без коріння не вистоїть.

Очільниця Литовезької громади Олена Касянчук подякувала всім, хто створив це особливе місце. Зокрема тим, хто збирав і передавав ці речі, хто бережно зберігав їх роками, хто долучився до створення етногалереї своєю працею, ідеями, руками та любов’ю. Бо вони зробили набагато більше, ніж просто експозицію, а залишили усім нам частинку пам’яті, яку можна буде передавати наступним поколінням. Вона закликала берегти все те, що дісталося нам від предків, пам’ятати про те, хто ми є, і передавати це своїм дітям та онукам. Адже поки пам’ятаємо своє коріння – ми маємо силу рости. А поки живе наша культура – живе Україна.

Відтепер «Жито роду» з нетерпінням чекає відвідувачів.

Валентина ПЕТРОЩУК.