У Луцьку попрощалися із Героями Вадимом Попишевим та Артемом Біломоїним

09 вересня 2026 р. 18:18

09 вересня 2026 р. 18:18

У середу, 9 вересня, в кафедральному соборі Святої Трійці, відбулося відспівування полеглих в російсько-українській війні захисників – Вадима Попишева і Артема Біломоїна.

Про це повідомляють на веб-сайті Луцької міськради.

Біломоїн Артем Миколайович народився 16 березня 1989 року в Луцьку, де минули його дитинство та шкільні роки. Тривалий час працював за кордоном. У 2023 році повернувся додому, щоб стати на захист рідної землі.

Загинув 1 вересня 2026 року у бою за Україну в районі населеного пункту Лозова Харківської області під час виконання обов’язків військової служби. Йому було 37 років.

Друзі Юрій і Віталій , які прийшли провести Артема в останню дорогу, згадують його теплими спогадами.

«Нас об’єднувало дружба, жили в одному дворі, все дитинство – разом. Артем був вірним і справжнім другом», – розповів Віталій.

«Артем був хорошим і надійним другом, росли разом, не хочеться вірити, що так сталось, що його життя обірвалося», – додав Юрій.

Згадує Артема добрим словом і його сусідка пані Любов , з якою попри різницю у віці, любили поспілкуватися.

«Артем був дуже добра і хороша людина. Часто спілкувалися з ним. Він шкодував мене, Був дуже співчутливим. Пішов на війну добровольцем. Востаннє бачились в червні, коли Артем був вдома у відпустці. Постояли, поговорили. Ми часто мали щирі розмови з ним. Казав: так хочеться ще побути вдома, але потрібно їхати. Навіть коли був на війні – зателефонував мені, це так тоді розчулило. Дуже шкода, що так сталося», – поділилася пані Любов.

У Артема залишилися мама Ірина Валеріївна та брат Максим .

Артема Біломоїна поховали на кладовищі у селі Боратин.

Попишов Вадим Леонідович народився 8 червня 1976 року в Луцьку. Тут виріс і навчався.

Загинув 20 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Приютне Пологівського району Запорізької області.

Сусідка Вадима Попишева пані Інна згадує його як добродушну людину, веселого і привітного. Завжди йшов на поступки, нікому не відмовляв. Мав хорошу спеціальність. Працював токарем. До війни їздив на заробітки в Польщу.

«Коли був у відпустці, заходив до нас в гості, поспілкувалися. Два роки вважався зниклим безвісти, не за цей час на зв’язок не виходив і ніхто не знав про нього жодної звістки. Результати досліджень ДНК експертизи, на жаль, підтвердили загибель Вадима. Дуже шкода», – поділилася лучанка.

Рідні розповіли, Вадим дуже любив свою доньку, підтримував тісний зв’язок, завжди допомагав.

У Вадима залишилася донька Дар’я .

Вадима Попишева поховали в секторі почесних поховань на міському кладовищі у селі Гаразджа.

Попрощатися з полеглими захисниками, провели їх в останню дорогу разом з рідними, друзями та побратимами представники міської влади.

Вічна і світла пам’ять полеглим Героям!

Волинські