Як «Батя» на передовій став батьком

12 вересня 2026 р. 17:13

12 вересня 2026 р. 17:13


Не по крові, а по вчинку: іноді рідними стають ті, хто виніс тебе з вогню.

Війна не лише розділяє людей, вона й зближує, тут навіть чужі стають рідними. Ось одна з таких історій

– Сашко, назад! Це наказ!

– Але там комбат! «Батю» вогнем накрило. Може, ранений.

Хлопець кинувся в пекло, інші бійці за ним…

*

Повернулися на світанку. Ні Сашка, ні комбата. Мовчали, у кожного одна і та думка – полон.

Аж раптом:

– «Батя», тобі ж всі говорили, не зловживай солодким! А ти – мед ложкою. Ледве дотягнув!

Наш Сашко, якому було всього 18, і виглядав підлітком, тягнув на плечах комбата, якого ми за очі називали «Центнер».

Іноді достатньо одного вчинку, щоб у чиємусь житті назавжди з’явилося слово «сину».

– Приймайте, «Батю», ноги скалічені. Цілу дорогу нарікав, що транспортую необережно, – сміявся щасливо юнак.

Не по крові, а по вчинку: іноді рідними стають ті, хто виніс тебе з вогню.

«Батя» через місяць повернувся з госпіталю.

– Ну що, Сашко, давай батькам твоїм подзвоню, подякую, що сина героєм виховали.

– Немає у мене батьків. Може і є, але я про них не знаю…

«Батя» розгублено мовчав:

– А у мене, до цієї хвилини, сина не було. А тепер є. Сашком звати.

По-батьківськи обійняв хлопця:

– Дякую, сину…

Ігор ЛЕОНІДОВИЧ .

Зараз також читають: В обласному центрі Волині дрон влучив у пасажирський потяг .

Telegram Channel

Як «Батя» на передовій став батьком

Джерело: www.volyn.com.ua

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua