«Поховання в Україні було його останньою волею»: у Луцьку попрощалися з колумбійцем Карлосом Бохоркесом

15 вересня 2026 р. 16:30

15 вересня 2026 р. 16:30

У вівторок, 15 вересня, у Луцьку в костелі Петра і Павла відбувся чин похорону полеглого на війні захисника Бохоркеса Веласко Карлоса Артуро.

Про це повідомляють на веб-сайті Луцької міськради.

Бохоркес Веласко Карлос Артуро народився 4 листопада 1999 року в місті Кукута в Колумбії. Базову освіту здобув у місті Пайпа, яку завершив у 2017 році.

У 20 років Карлос хотів розпочати військову кар’єру в Колумбії, але не зміг здійснити свою мрію. У 2023 році він побачив можливість стати військовим, коли дізнався, що його шваґер Луїс Арсіла служить у Збройних Силах України. Карлос доклав значних зусиль, щоб потрапити до України, і в листопаді 2023 року вперше приєднався до ЗСУ в Тернополі.

Згодом його направили до Херсона, а потім на Донеччину, де він служив до кінця вересня 2024 року. Зі слів рідних, після повернення до Колумбії Карлос із захопленням розповідав про те, якою прекрасною та чудовою є Україна. Уже 3 грудня того ж року він повернувся до України, знову приєднався до Збройних Сил України та був направлений у район Курська. 7 лютого вирушив на виконання бойового завдання. Карлос загинув у бою, захищаючи Україну. Його тіло залишалося в зоні бойових дій, а у вересні 2025 року українські військові змогли його повернути.

У травні 2026 року родину повідомили про те, що тіло Карлоса знайшли та ідентифікували.

«Він любив свою Батьківщину — Колумбію, яка дала йому життя і в якій він виріс. Але він також полюбив Україну — свою другу Батьківщину, за яку віддав життя, захищаючи її, і яка дала йому можливість здійснити його найбільшу мрію — стати військовим. Поховання в цій країні було його останньою волею», – розповіли рідні Карлоса.

Карлос загинув 8 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Нікольський Суджанського району Курської області під час виконання бойового завдання із захисту України.

У нього залишилися батько, мати та сестри.

Перша заступниця міського голови Ірина Чебелюк , яка прийшла провести Героя в останню дорогу, розповіла, що військовий, який є іноземцем, долучився до лав ЗСУ добровільно. У Луцьку за результатами експертизи ДНК було встановлено його особу, і відповідно було ухвалено рішення поховати його саме тут.

«Хоронити військових — щоразу надзвичайно важко, адже це втрата і біль. Цей випадок особливий тим, що людина з іншої країни віддала своє життя за свободу і незалежність України. Тому завдання і міста, і його мешканців — пам’ятати. Його могила буде поруч з українськими захисниками, і вона потребуватиме особливої шани і догляду, адже тут не буде його рідних, хто б міг це робити. Місто докладе усіх зусиль, аби зберегти пам’ять про цього воїна на довгі роки», — зазначила Ірина Чебелюк.

Попрощатися із захисником також прийшов радник міського голови Роман Кравчук .

«Для мене честь віддати шану нашому Герою, тому що сьогодні багато людей їдуть за кордон, а полеглий захисник приїхав з-за кордону, взяв до рук зброю і пішов захищати нашу Україну. Він був зовсім молодий, йому було 27 років. Сьогодні до Луцька попрощатися приїхала його родина. І ми прийшли віддати йому шану. Честь, хвала і подяка таким військовим, які своїм прикладом, своєю сміливістю показують, що Україну люблять і за її межами», — зазначив Роман Кравчук.

Присутня на похованні сестра полеглого воїна поділилася теплими спогадами про брата-Героя:

«Мій брат мріяв стати військовим у Колумбії. На жаль, йому не вдалося, і він побачив в Україні можливість здійснити свою мрію. Він не вагався ані миті, доклав багато зусиль і приїхав сюди. Спочатку він пробув тут майже десять місяців, потім повернувся до Колумбії та сказав, що знову повернеться в Україну. У Колумбії він завжди розповідав неймовірні речі про цю країну, а тепер, коли ми самі тут і знайомимося з нею, розуміємо, що він справді полюбив цю країну. Він хотів залишитися тут, і ми пишаємося тим, що він віддав життя за цю країну. Ми також любимо Україну і, попри весь смуток, щасливі бути тут. Ми виконуємо його останнє бажання. Колумбія побачила його народження, а Україна — смерть. І він був щасливий. Він завжди казав: «Хто боїться померти, тому не варто було народжуватися». І його мужність привела його сюди».

Батько захисника подякував Україні, яку син щиро полюбив як свою другу Батьківщину:

«Мій син любив Колумбію — свою батьківщину, де він народився і виріс. Але Україну він любив ще більше, тому що двічі приїздив сюди, щоб воювати. І він просив, щоб його поховали тут, щоб його тіло не забирали до Колумбії.

Я люблю Україну, ми любимо Україну. Нехай Бог благословить Україну, нехай Бог принесе мир Україні, нехай Бог благословить цей народ, нехай Бог благословить життя, нехай Бог благословить це місто, яке зустрічає нас із такою любов’ю, яке дарує нам ці знаки любові. Ми теж любимо вас, Україно. Ми благаємо Бога, щоб Він приніс мир Україні, її народу. І слава її армії, слава армії України! Слава Україні! Хай живе моя Колумбія! Хай живе моя Колумбія, яка, за статистикою, відправила в середньому 500 чоловіків, щоб допомогти захищати Україну. Мій син був розумним, відданим служінню іншим. Його життєвим принципом було те, чого його завжди навчали вдома: якщо ти маєш бути поруч із кимось, то це має бути людина, яка цього потребує. Я був дуже здивований, коли побачив його фотографію в Києві — на площі Героїв, на площі Незалежності — з прапором Колумбії та численними написами від його побратимів і командирів, які називали його відважним, відданим солдатом, який ніколи не вагався, ніколи не здавався, був відданий своїй справі та своїй армії. Саме Україна дала йому можливість стати солдатом, яким він мріяв бути. Тут він зробив свою військову кар’єру, тут він був щасливим, тут він віддав своє життя з такою любов’ю. Ми попрощалися з ним і повертаємося до Колумбії з важким серцем. Але з вдячністю», — сказав батько Карлоса під час прощальної церемонії.

Попрощалися із захисником та провели Героя в останню дорогу разом із родиною представники громади, побратими, представники міської влади.

Поховали захисника у секторі військових поховань на міському кладовищі в селі Гаразджа.

Вічна і світла пам’ять полеглому Герою!

Волинські