Ставок може стати не лише місцем дозвілля, а й навчання з цивільного спротиву

17 вересня 2026 р. 10:02

17 вересня 2026 р. 10:02

У 2018 році учасники ГО «Спілка ветеранів війни і громада» разом із жителями села взялися відновлювати занедбану водойму, що заростала очеретом і чагарниками. Ставок розчистили, розширили та поглибили, навколо облаштували місця для відпочинку, встановили альтанки, висадили дерева, кущі й квіти. На роботи витратили близько 150 тисяч гривень, частину коштів надали жителі села та сільська рада. Нині водойма, яку живить джерельна вода, стала місцем відпочинку для громади, а наступний задум – створити тут простір для практичної підготовки дітей і дорослих із цивільного спротиву та предмета «Захист України».

Колись на цьому місці була заросла водойма, що нагадувала за формою літеру «Т». Тепер же ж це доглянутий ставок, навколо якого облаштовано місця для відпочинку, висаджено квіти, дерева й кущі, встановлено альтанки. А ще тут водиться риба та раки, а вода, кажуть, – джерельна.

«Це була заросла водойма. Порадившись із хлопцями, головою сільради В’ячеславом Католиком та громадою, вирішили спочатку розчистити ставок, аби люди мали місце, де можна було б відпочити. Адже таких місць у місті майже немає», –  розповідає заступник голови ГО «Спілка ветеранів війни і громада» Сергій Тимошик.

Історія облаштування водойми бере початок у 2018 році. Тоді була створена спілка, до якої увійшли учасники бойових дій, ветерани та представники громади. Згодом визначили план робіт і взялися втілювати задум. Першим кроком стала розчистка водойми від очерету та чагарників. Та на цьому не зупинилися. Для подальших робіт найняли техніку – ставок розширили, поглибили й фактично надали йому нової форми.

«Коштів учасників спілки для оплати всіх робіт не вистачало, тому звернулися до жителів села. Хто скільки міг – стільки й здавав. Частину коштів виділила сільська рада, завдяки цьому вдалося розширити ставок. Загалом роботи обійшлися приблизно 150 тисяч гривень», –  каже Сергій Тимошик.

Нині у спілці близько 20 осіб. Чимало коштів і власних сил її учасники вклали у водойму та прилеглу територію. Сам Сергій каже, що особисто витратив на цей проєкт декілька тисяч гривень. Ставок живиться джерельною водою. На його березі є й криниця. Навіть у періоди, коли інші водойми міліють або пересихають, він залишається повноводним.

У водоймі водяться короп, карась, білий амур, щука, плотва та раки. Та головна цінність цього місця, переконаний Сергій, – не риба і не сама водойма, а можливість створити простір для людей. Навколо ставка громада поступово облаштовувала територію: встановили альтанки, висадили дерева, квіти та кущі, за якими постійно доглядають. Сюди приїжджають діти на екскурсії, відпочивають місцеві жителі.

Втім, у Сергія Тимошика є значно масштабніший задум. Він хоче перетворити цю територію не лише на місце відпочинку, а й на своєрідний майданчик для практичного навчання цивільного спротиву та практичних занять по предмету “Захист України.”

«Хочемо втілити ідею проведення занять із цивільного спротиву, до яких можна було б залучати дітей з усіх шкіл міста і не тільки. Зараз багато де є теорія, але потрібна практика: як надати першу медичну допомогу, як виживати в екстремальних умовах, як поводитися в небезпечних ситуаціях, як користуватися зброєю тощо», –  пояснює він.

На його думку, за підтримки місцевої, міської та районної влади територію можна було б використовувати для проведення навчань. Тут є можливість організовувати практичні заняття для дітей і дорослих, тренування, зокрема й ігри на кшталт пейнтболу, лазертак.

«Відпочивати тут може кожен охочий. А от рибалити – лише учасники спілки. Думаю, це справедливо, адже саме вони вкладали власні кошти, сили та час у створення цього місця», –  зазначає Сергій.

За плечима Сергія Тимошика – десятиліття військової служби. Підполковник у відставці, він розпочав свою військову кар’єру зі строкової служби в Білорусі. Саме там один із офіцерів переконав його вступити до військового училища.

Так Сергій став курсантом Харківського гвардійського танкового командного училища імені Верховної Ради України. Після його закінчення отримав направлення у 44-й полк 51-ої дивізії у місті Володимирі. Згодом продовжив службу у 7-му полку у місті Львів, працював у штабі оперативного командування, брав участь у миротворчих операціях у Югославії. Наступним етапом стала Академія сухопутних військ, Сергій там працював викладачем. У 2013 році вийшов на пенсію. Проте вже наступного року повернувся до лав Збройних сил України.

«Пішов допомагати. Служив інструктором, готував хлопців до ведення бойових дій. Ця допомога закінчилася у 2016 році», –  згадує Сергій.

А з початком повномасштабного вторгнення знову став у стрій. Служив начальником штабу, першим заступником командира 55-го батальйону 100-ї окремої бригади територіальної оборони, яка на той час розпочала виконання завдань на Волині уздовж державного кордону, виконувала бойові завдання у Серебрянському лісі. Згодом його перевели до 53-го батальйону, на таку ж посаду у складі якого виконував завдання на Куп’янському напрямку. При реформуванні 100-ї окремої бригади територіальної оборони в 100-ту ОМБр призначений начальником штабу танкового батальйону. Через стан здоров’я військову службу довелося завершити, Сергію знадобилося лікування двох кульшових та колінних суглобів.

Нині він працює у гімназії імені Цинкаловського, де викладає предмет «Захист України». І зізнається: тепер його головне завдання – передати молодому поколінню те, чого навчився за роки військової служби.

«Все, що вмію, знаю, можу,  намагаюся передати дітям», –  каже Сергій.

Саме тому ідея створення простору для практичної підготовки дітей та дорослих для нього є продовженням справи, якій присвятив значну частину життя.

Сергій жартує, що за гороскопом він Овен – а  тому трохи впертий. Якщо вже щось задумав, намагається довести справу до кінця – звісно, якщо це дозволяє законодавство. Історія ставка для нього – саме така справа. Вона почалася з простої ідеї розчистити зарослу водойму, а поступово переросла у створення місця, де можна відпочивати, проводити час із дітьми, навчатися й гуртувати громаду.

«Це все робиться не заради наживи, а для людей. І поки житиму –  продовжуватиму діяти», –  каже Сергій Тимошик.

Мабуть, саме з таких невеликих, але зроблених власними руками справ і починаються великі зміни. Адже ставок, який колись ховався в очереті,  тепер став місцем, яке об’єднує людей і дає простір для нових задумів.

Жанна БІЛОЦЬКА

Волинські