У Загорові на горі спочивають лицарі

21 вересня 2026 р. 13:58

21 вересня 2026 р. 13:58

Навіть незважаючи на великомасштабну війну, щороку у перші вересневі дні до Нового Загорова, що на Локачинщині, приїжджають сотні людей, адже саме тут на високій горі, де предками збудований прекрасний монастир, спочивають лицарі – патріоти України, які сміливо вступили у нерівний бій з ворогом 4 вересня 1943 року. І хоча відтоді збігло уже 83 роки, це місце й тепер особливе для кожного, хто хоче знати історію свого краю.

У вересні 1943 року  44 українські повстанці кілька днів тримали оборону проти значно чисельнішого ворога. 29 бійців загинули. Серед них й зовсім молоді хлопці: наймолодшому було лише 17 років, а найстаршому з тих, чий вік відомий, – 26. Минулої неділі знову зібралися тут волиняни, щоб згадати загиблих і віддати шану тим, хто боровся за свободу України. Відбувся мітинг-реквієм, панахида за загиблими воїнами УПА.

Теплим словом згадували і всіх тих, хто нині захищає Україну від ворога, хто віддав найдорожче –  молоде життя. А їх число відгукується невимовним горем у серці. Лише у невеликій Локачинській громаді полягло смертю хоробрих понад 80 захисників, яких поіменно згадали під час заходу.

На урочистості були і слухачі Університету вільного часу з Нововолинська разом зі керівницею Ларисою Жилою. Вона цікаво розповіла  про героїчний бій повстанців із німецько-фашистськими окупантами, зазначивши, що ще з радянських часів нав’язували міф ніби вони воювали на боці нацистів.

Але історія Нового Загорова – одна з тих, що не залишає місця для таких вигадок. З 8 по 12 вересня 1943 року 44 повстанці під командуванням чотового «Берези» – Андрія Марценюка прибули до Новозагорівського монастиря, виконуючи наказ проводу. Незабаром вони опинилися в оточенні. Чи був це збіг обставин, чи хтось доніс ворогу – достеменно невідомо. Та  кілька десятків повстанців вступили в бій із силами, що значно переважали їх. За деякимим твердженнями чисельність німців  становила понад півтори тисячі.

Перші атаки ворога були відбиті. Тоді німці підтягнули нові підрозділи, залучили танки й авіацію. Літаки бомбили монастир.

Збереглася  розповідь про військову хитрість «Берези»: сигнальні ракети, випущені по ворожих позиціях, німецькі пілоти сприйняли як позначення цілей і завдали ударів по своїх. У тому бою загинули 29 українських воїнів. Троє були поранені. А дванадцять уранці 12 вересня, коли землю вкрив туман, змогли вирватися з оточення. Втрати німців, за неофіційними даними, сягнули понад 500 чоловік, хоча деякі дослідники називають ще й більшу кількість.

Коли німці увійшли до монастиря, вони чинили наругу навіть над тілами загиблих. Після їхнього відходу місцеві жителі поховали героїв.  Тепер на цьому місці стоїть пам’ятник, а сам монастир став місцем пам’яті й звитяги.

Найсильніше враження – атмосфера Нового Загорова. Тут відчуваєш тишу, яка говорить більше за слова. Місцеві люди бережуть пам’ять про ті події, доглядають за територією, знають подробиці бою. Дізнавшись, що ми з Нововолинська, місцеві краєзнавці  згадали Олександра Каліщука, який неодноразово приїжджав сюди й виступав, даруючи людям свої пісні.

Після урочистості під величними стінами Новозагорівського монастиря  відбувся обласний фестиваль повстанської та стрілецької пісні  «За волю України», у якому взяло участь понад тридцять колективів з різних куточків Волині. Серед них і аматорський гурт «Надія» з Нововолинська  (керівниця Галина Андрощук).

Валентина  ПЕТРОЩУК

Волинські