вологість:
тиск:
вітер:
Рожищенська громада провела в останню путь Героя Ростислава Мельничука
23 вересня 2026 р. 16:31
23 вересня 2026 р. 16:31
22 вересня у селі Незвір попрощалися з Ростиславом Павловичем Мельничуком – демобілізованим військовослужбовцем, сержантом, захисником України, який після тяжкого поранення тривалий час боровся за своє здоров’я.
Про це повідомляє Рожищенська міська рада.
Ростислава у селі знали як веселого, щирого та гостинного чоловіка. Людину, з якою було легко і добре. Він умів доречно пожартувати, розрядити атмосферу влучним словом, а ще – дуже любив музику.
У молодості Ростислав грав на гітарі та співав на весіллях у місцевому ансамблі. І саме таким – усміхненим, веселим, із гітарою в руках – його згадували односельці вже наступного дня після похорону. Говорили, як гарно він співав, як умів створити настрій і як з ним завжди було весело.
Та за цією веселою вдачею була людина працьовита й відповідальна.
Як розповіла староста Носачевичівського старостинського округу Лариса Забожчук , багато років, доки працював колгосп, Ростислав був механіком. Згодом заробляв на життя, працюючи на власній землі, тримав господарство. Разом із дружиною Іриною виховали доньку Іванну та сина Романа .
У 2024 році Ростислав отримав повістку. Попри проблеми із суглобами, він пішов захищати Україну. Сержант Мельничук служив у складі 68-ї окремої єгерської бригади, був штурмовиком і виконував бойові завдання на складних напрямках.
25 липня 2024 року на Покровському напрямку Ростислав отримав важке поранення.
Його побратим Павло згадує той день особливо. Вони отримали поранення одночасно – Ростислав під час заходу на позицію, Павло – під час виходу.
«Ми з Ростиславом отримали поранення в один день. Він – коли заходив на позицію, а я – коли виходив. Тоді нас крили безбожно. Довелося нам, старим, кілька днів пораненими пересидіти в хаті. Ростислав був щирий, добрий, врівноважений. З ним не страшно було йти на позицію, бо знаєш, що поруч надійний товариш, який прикриє спину.
Коли вже за нами приїхали, машина не могла під’їхати, тож нам, пораненим, ще треба було пройти десь шість-сім кілометрів до неї. Йшли, допомагали один одному – так і дісталися», – розповідає побратим Павло.
Після цього на Ростислава чекали госпіталі, тривале лікування та відновлення. Згодом його демобілізували, встановили ІІ групу інвалідності. Та наслідки тяжкого поранення виявилися невідворотними.
Рідні до останнього сподівалися на його одужання. Та 21 вересня Ростислава Павловича не стало.
Джерело: volynonline.com
Новини рубріки
У номері газети «Слово правди» за 24 вересня читайте…
23 вересня 2026 р. 17:12
Та сама намазка з дитинства: готується за 10 хвилин із простих продуктів
23 вересня 2026 р. 17:11
Волинянина засудили дили тюрмі 3 роки і 6 місяців, бо повторно сів за кермо попри судову заборону
23 вересня 2026 р. 17:11