Лісне міліє на очах: куди зникає вода і що відбувається з нашими водоймами

24 вересня 2026 р. 16:03

24 вересня 2026 р. 16:03

Ще донедавна важко було уявити озеро Лісне без води. Сьогодні картина вражає: воно обміліло настільки, що на середині можна бачити чапель, які стоять у воді по коліна. А від берега до них – можна дійти по піску.

Подібні явища спостерігаються не лише у нас. Останніми роками в Україні та багатьох країнах Європи фіксують обміління річок та озер, пересихання джерел і зниження рівня підземних вод. Природа ніби подає сигнал: води стає менше. Але що відбувається насправді? Чому водойми, які роками існували на наших очах, раптом починають зникати? Чи винні в цьому зміни клімату, відсутність опадів, діяльність людини, а чи все разом?

Вода, яку забирають із землі

Про причини нинішнього безводдя ми поговорили з краєзнавцем і дослідником, автором книги «Природа рідного краю. Природні ресурси Володимирського та Луцького районів» Євгеном Мовяком.

Євген Іванович понад двадцять років пропрацював у Луцькому міжрайонному управлінні водного господарства – спочатку начальником експлуатаційної дільниці, а згодом заступником начальника управління. Тож проблему водних ресурсів він знає не з чужих слів.

На його думку, однією з найсерйозніших причин нинішнього обміління є великий і недостатньо контрольований забір підземних вод.

– Чимало підприємств, які діють на території країни, набурили свердловин і качають воду у великих обсягах та безконтрольно. Зважаючи на те, що опадів мало, притоку води не відбувається. Звідси й маємо обміління та висихання водойм, – пояснює Євген Мовяк.

До цього додається ще один фактор – зміна клімату. Зими стали менш сніжними, тривалих дощів, які колись добре насичували ґрунт і підземні водоносні горизонти, стає менше.

Таким Лісне вже було?

Цікаво, що саме озеро Лісне, за словами краєзнавця, має штучне походження, а назву отримало таку, бо знаходиться в лісі. Від річки Луги відділене дамбою. Колись ця місцевість була заболочена, тут протікала одна з невеликих приток Луги. Сама водойма неглибока, місцями по руслі до трьох метрів. Прибережне мілководдя заростає і заболочується.

Євген Мовяк пригадує, в його житті вже траплялися подібні періоди.

– Не варто панікувати. Такі обміління можуть відбуватися циклічно. Упродовж життя я спостерігав періоди безводдя, коли окремі водойми зникали, а через кілька років знову відновлювалися. Природа, схоже, має власний календар, який вимірюється не місяцями, а роками.

Колись вода приходила сама

–  Старше покоління добре  зовсім інші зими. Снігу випадало стільки, що навесні поля перетворювалися на маленькі озера. Тала вода повільно просочувалася в землю, живила підземні води, наповнювала струмки, джерела та водойми. В інші пори року йшли затяжні дощі. Тому підземні води мали постійний притік. Нині клімат змінюється, – зазначає дослідник. – Ситуація інша: опадів недостатньо, природне поповнення водних горизонтів слабшає, а воду з-під землі продовжують активно відкачувати. І тут постає головне питання: скільки води ми можемо забирати у природи, не порушивши її рівновагу?

«Люди не бережуть те, що створив Бог»

У розмові Євген Мовяк згадує слова старих людей, які колись казали: «Земля буде горіти». Можливо, для наших предків це звучало як далеке пророцтво. Нині ж ці слова сприймаються вже не так фантастично. Спекотні періоди стають звичнішими, земля пересихає, а вода, яку ми вважали невичерпною, відступає.

– Люди не бережуть того, що створив Бог. Тепер на місці, де ще недавно було озеро, – пісок. Але природа не завжди ставить крапку там, де людина бачить кінець. Можливо, Лісне ще наповниться водою, оживуть пересохлі джерела, а майбутні зими знову принесуть достатньо снігу, щоб земля змогла відновити свої запаси.

Дата-центри. Їхній вплив на водні ресурси

Є ще один фактор, про який дедалі частіше говорять у світі, – стрімкий технічний прогрес. На перший погляд може здатися дивним: до чого тут комп’ютери, сервери й алгоритми, якщо йдеться про пересихання озер та джерел? Насправді зв’язок існує. Для роботи сучасних систем штучного інтелекту потрібні величезні обчислювальні потужності. Сервери працюють цілодобово, виділяють багато тепла й потребують охолодження. А деякі системи охолодження використовують воду.

Тобто штучний інтелект сам по собі воду не «випиває». Воду споживає інфраструктура, що забезпечує роботу дата-центрів. Із розвитком ШІ таких центрів у світі стає більше, а разом із ними зростає і потреба в електроенергії та ресурсах для охолодження.

Жанна БІЛОЦЬКА

Волинські