«Поховання в Україні було його останньою волею»: у Луцьку знайшов вічний спочинок воїн з Колумбії

27 вересня 2026 р. 19:26

27 вересня 2026 р. 19:26

Карлос загинув у бою, захищаючи Україну.

Батьки приїхали з Південної Америки на Волинь, щоб провести в останню путь загиблого 26-річного сина-Героя – Бохоркеса Веласко Карлоса Артуро

15 вересня у Луцьку в костелі Петра і Павла відбувся чин похорону полеглого на війні Героя Бохоркеса Веласко Карлоса Артуро. За інформацією Луцької міської ради, у 20 років Карлос хотів розпочати військову кар’єру в Колумбії, але не зміг здійснити свою мрію.

У 2023 році він побачив можливість стати військовим, коли дізнався, що його шваґер Луїс Арсіла служить у Збройних Силах України. Карлос доклав значних зусиль, щоб потрапити до України, і в листопаді 2023 року вперше приєднався до ЗСУ в Тер­нополі.

Згодом його направили до Херсона, а потім на Донеччину, де він служив до кінця вересня 2024 року. Зі слів рідних, після повернення до Колумбії Карлос із захопленням розповідав про те, якою прекрасною та чудовою є Україна. Уже 3 грудня того ж року він повернувся до України, знову приєднався до Збройних Сил України та був направлений у район Курська. 7 лютого вирушив на виконання бойового завдання.

Карлос загинув у бою, захищаючи Україну. Його тіло залишалося в зоні бойових дій, а у вересні 2025 року українські військові змогли його повернути.

У травні 2026 року родину було повідомлено про те, що тіло Карлоса знайдено та ідентифіковано. У загиблого залишилися батько, мати та сестри.

Україна дала йому можливість стати солдатом, яким він мріяв бути.

Присутня на похованні сестра полеглого воїна поділилася теплими спогадами про брата-Героя: «У Колумбії він завжди розповідав неймовірні речі про цю країну, а тепер, коли ми самі тут і знайомимося з нею, розуміємо, що він справді полюбив цю країну. Карлос хотів залишитися тут, і ми пишаємося тим, що він віддав життя за цю країну. Ми також любимо Україну і, попри весь смуток, щасливі бути тут. Ми виконуємо його останнє бажання. Колумбія побачила його народження, а Україна – смерть. І він був щасливий. Він завжди казав: «Хто боїться померти, тому не варто було народжуватися». І мужність привела його сюди».

Батько захисника по­дякував Україні, яку син щиро полюбив як свою другу Батьківщину: «Мій син любив Колумбію – свою батьківщину, де він народив­ся і виріс. Але Україну він любив ще більше, тому що двічі приїздив сюди, щоб воювати. І він просив, щоб його поховали тут, щоб його тіло не забирали до Колумбії.

Я люблю Україну, ми любимо Україну. Нехай Бог благословить Україну, нехай Бог принесе мир Україні, нехай Бог благословить цей народ, нехай Бог благословить життя, нехай Бог благословить це місто, яке зустрічає нас із такою любов’ю, яке дарує нам ці знаки любові. Ми теж любимо вас, Україно! Ми благаємо Бога, щоб Він приніс мир Україні, її народу. І слава її армії, слава армії України! Слава Україні! Хай живе моя Колумбія! Хай живе моя Колумбія, яка, за статистикою, відправила 500 чоловіків, щоб допомог­ти захищати Україну. Мій син був розумним, відданим служінню іншим… Саме Україна дала йому можливість стати солдатом, яким він мріяв бути. Тут він зробив свою військову кар’єру, тут він був щасливим, тут він віддав своє життя з такою любов’ю. Ми попрощалися з ним і повертаємося до Колумбії з важким серцем. Але з вдячністю», – сказав батько Карлоса під час прощальної церемонії.

Попрощалися із захис­ником та провели Героя в останню дорогу разом із родиною представники громади, побратими, предс­тавники Луцької міської влади.

Останній спочинок 26-річний захисник України з Колумбії Бохоркес Велас­ко Карлос Артуро знайшов у секторі військових поховань на міському кладовищі в селі Гаразджа.

Вічна і світла па­м’ять по­­леглому Герою!

Анна МОВ’ЯК.

Волинські