Щиро про «щиро…»

30 вересня 2026 р. 13:04

30 вересня 2026 р. 13:04

Наприкінці травня публічна бібліотека одержала подарунок від земляка, дипломата, мовознавця Миколи Ярмолюка – анонсовану ще на першому фестивалі української мови і представлену вже на «Криміаді-2026» книгу його сина «Щиро. Щоденники Дональда Туска». За цей високопрофесійний переклад Тарасові Ярмолюку, на превеликий жаль, посмертно, присвоєно міжнародну літературну премію. Непросто народжувалася ця книга, титанічних зусиль вартувала вона пану Миколі Ярмолюку, який вклав свою працю й серце, аби майстерний переклад його талановитого сина потрапив до читачів.

Отож, шановні володимирчани,  маємо можливість ознайомитися із особистими нотатками одного із найвпливовіших європейських політиків ХХІ століття, діючого Прем’єр-міністра Польщі,  які він вів у 2014-2019 роках, перебуваючи на посаді голови Європейської Ради.

Якщо скептики очікують побачити щоденник політика  сухим і монотонним переліченням подій і фактів, ця книга їх здивує і вразить. Навряд, чи багато сучасників, тим паче, можновладців, знаходять час для майже щоденного викладу на папері думок, аналізу пережитих подій, роздумів  щодо можливих варіантів майбутнього.

Зі своїх щоденників Туск не постає  небожителем чи людиною ідеальною. На останню сторінку обкладинки винесені його власні слова, що він є чоловіком Малгожати, батьком дорослих сина й доньки та дідом трьох онуків. Безпосередньо у тексті книги чимало епізодів дихають теплом родинного вогнища, бо присвячені членам родини,  буденним сімейним справам чи проблемам, спільним подорожам чи, навіть,  хворобі домашнього улюбленця.

Сторінки «Щиро», а назва цілком відповідає змісту книги, відображають різнобічну, гармонійну особистість із  незаангажованими  поглядами і загостреною особистою відповідальністю. Амбітний і щирий громадянин Європи, досвітчений, передбачливий політик,  мудрий, рішучий, водночас, розважливий і поміркований.  Уважний і чутливий до деталей і відтінків  людських вчинків і стосунків,  політичних явищ і подій, у вирі яких опиняється. Чудовий знавець і щирий шанувальник живопису, музики, літератури. Навіть, обтяжений турботами про безпеку усієї  Європи та й загальний світопорядок, Дональд Туск не оминає  нагоди вкотре відвідати  улюблені музейні галереї , щоб надихнутися шедеврами світового мистецтва, до якого прилучений  батьком ще із дитинства. Попри суцільну зайнятість, політик  є  й непоганим спортсменом – завдяки  щоденним  вранішнім тренуванням  досі має гарні результати  у традиційних масових забігах.

Щирий патріот свого краю Дональд Туск  пишається приналежністю до кашубів, етносу що здавна проживає на північному заході Польщі. Зворушливо любить рідний  Гданськ, за найменшої  можливості намагається зустрітися із тамтешніми друзями-однодумцями, підтримує їх у радості і трагічних  обставинах.

Як голова Європейської Ради, спілкувався з кількома українськими президентами. Європеєць  Туск не сумнівається, що українці є європейською нацією, так сказав, виступаючи у нашій Верховній Раді.

Є у щоденнику і про Волинську трагедію. За словами  автора, ніхто з його родичів не були ні її свідками, ні жертвами. Робота у загальноєвропейській  інституції показала  Туску чимало прикладів суперечливих та критично небезпечних конфліктних ситуацій між сусідніми народами і країнами, що тягнуть тяжкі образи через століття. Однак пережиті предками трагедії та історичні  помилки не повинні затьмарювати  життя нащадків,  – Дональд Туск намагався переконувати у цім очільників ряду держав, зокрема,  під час своїх візитів на Балкани. Ці його погляди підтверджуються і у 2026-му , адже  вже будучи Прем’єр-міністром  Польщі застеріг представників опозиції у Сеймі від розпалювання антиукраїнських і ксенофобських настроїв у суспільстві.

Склалося так, що книга потрапила мені за кілька днів до конфлікту з орденом Білого орла, тому читала щоденники Туска без упередженості, щиро насолоджуючись, бо було справді цікаво.  Шкода  правда, що не дуже знаюся на деталях і подробицях  польського політикуму. Та все ж приємно усвідомлювати, що лідер польського уряду реалістично й об’єктивно оцінює історію та сьогодення,  послідовно підтримує  Україну в екзистенційній війні проти  російської агресії.

Дуже  доречно доповнюють  виклад  щоденників політика десятки світлин 2014-2019 років з його особистого архіву. Загалом  щоденники Туска не просто цікаві, вони потрібні українцям, особливо зараз, коли так тяжко. Щоб пам’ятати,  що маємо друзів. Не ідеальних. Звичайних людей, які розуміють, підтримують, допомагають. Щиро.

Ірина НАДЮКОВА

Волинські