Єдиний в області шкільний дендропарк створили у Галинівському ліцеї

02 жовтня 2026 р. 14:36

02 жовтня 2026 р. 14:36

У селі Галинівка Оваднівської громаді колишні поля фільтрації, на яких роками росли лише сливи-дички та трава, тепер буяють розмаїттям дерев. Адже поблизу місцевого ліцею облаштований дендропарк. Росте тут майже сотня дерев різних порід. Поряд збудований зелений клас. А неподалік обдаровує шкільну родину плодами молоденький сад. Є поблизу й мішаний ліс. А ще у ліцеї – унікальна майстерня з деревообробки – це клас технологій, себто трудового навчання. І все це створено та облаштовано завдяки педагогу Ростиславу Задерею, який завжди знаходить можливості, щоб зробити щось корисне для школи, села й громади.

З пустиря – у зелену зону

Коли ми планували відрядження в Оваднівську громаду, не могли оминути цієї локації. Ростислав Задерей, як господар, веде нас на територію парку і розповідає про те, як його ідея облагородити цю місцину втілилася у життя, ба більше – переросла у справжню візитівку громади.

– Оце були поля фільтрації не тільки школи, а й дитсадка, що знаходився  неподалік. Фактично тут нічого путнього не росло, лиш сливи-дички. Ми все це викорчували, для цього найняли трактора – підтримав Микола Юнак. Навезли сюди землі, у чому допомогла компанія «Агідель». Загалому цій справі було задіяно багато людей, які згуртувалися для втілення цього проєкту. Так шість років тому створився наш дендропарк, єдиний на теренах Волині , – розповідає Ростислав Задерей.

Тут представлені дерева різних порід і віку. Налічується їх понад 90, а порід –  близько 50-и. Пан Ростислав зізнається, до нашого приїзду, повторно здійснив перелік у своєму господарстві.

– Під час закладання парку висадили 88 дерев 60-и порід, та частина з часом вимерзла, деякі не прижилися, хоч як не намагалися за ними доглядати. Зокрема, найбільше втрат було серед хвойних, які, здавалося б з насінинки проростуть у будь-якому місці на наших теренах. Разом із тим, такі породи як дугласія Мензіса та сосна Веймутова прижилися дуже добре. Вони вже виросли досить високими. Загалом на території є дерева, які сягають 16 і більше метрів заввишки. Серед таких акація, вільха, дугласія , – вказує на них наш співрозмовник.

Найголовнішим помічником у створенні дендропарку для Ростислава Задерея був очільник тоді ще ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» (нині це Володимир-Волинське надлісництво філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України») Володимир Філюк.

– Спочатку на місці пустиря планували облаштувати простий розсадник, де б вирощували саджанці дерев для лісу. Річ у тім, що ми багато років поспіль співпрацюємо з лісівниками: разом висаджуємо молоді дерева на десятках гектарів. У відповідь вони допомагають школі – зокрема, свого часу надали матеріали для перекриття даху. Однак Володимир Філюк запропонував іншу ідею – створити дендропарк. Лісівники у львівському розсаднику підібрали 60 порід дерев і привезли їх до нас. Ми з дітьми вже їх чекали, тож одразу взялися до роботи й висадили саджанці. Тоді Володимир Володимирович пообіцяв: якщо буде потреба, привезуть ще. Згодом до цієї справи стали долучати й місцевих жителів, запрошуючи принести дерево зі свого обійстя. Адже в околиці є господарі, які вирощують цікаві й навіть екзотичні дерева , – розповідає Ростислав Михайлович.

– Коли у 2022 році я прийшла працювати директоркою ліцею, дендропарк уже існував. Його започаткували, коли освітній заклад очолювала Тетяна Іващенко. Пригадую, саджанці були ще зовсім невеликими і наше завдання було доглядати за ними. До цієї роботи активно долучаються ліцеїсти разом із Ростиславом Михайловичем , – каже директорка Наталія Романюк. – Для нас дендропарк став своєрідною візитівкою ліцею. Тут діти не лише спостерігають за природою, а й на практиці дізнаються про різні породи дерев, вчаться доглядати за ними та відповідальніше ставитися до довкілля. Важливою частиною цієї роботи є й шкільне лісництво, яке діє для учнів із шостого класу. Тож дендропарк поступово став місцем, де діти навчаються, працюють і проводять час на природі, а молодші школярі приходять сюди відпочивати та влаштовують із учителями невеликі пікніки .

Уроки просто неба і зелений клас

Біля дендропарку розташований ошатний дерев’яний будиночок – це так званий зелений клас ліцею. Його спорудили два роки тому.

– Хотілося створити на території затишне місце, де можна було б проводити заняття і просто відпочивати серед дерев. Тож за матеріалами я звернувся до Володимира Філюка. Розповів, що біля дендропарку не вистачає альтанки чи іншої подібної споруди. Він запропонував намалювати, якою я її бачу. Тож я узявся за розробку проєкту і запропонував не альтанку, а невеличкий будиночок для занять. Провів необхідні розрахунки. Володимир Володимирович підтримав ініціативу , – розповідає Ростислав Михайлович. – Невдовзі лісівники привезли матеріали, а сам будиночок ми звели власними силами – разом із робітником ліцею Миколою. Коли постало питання покрівлі, знову звернулися по допомогу до «Агідель». Отримали металопрофіль, тож будиночок вдалося завершити.

Цього року будиночок пофарбували і прикрасили виробами славетного земляка. Ще раніше Ростислав Михайлович особисто спілкувався зі знаним скульптором і художником Олегом Дубинчуком. За життя митець хотів створити щось спеціально для цього місця, однак не встиг. Тож нещодавно вчитель звернувся до його родичів і попросив передати кілька скульптур. Вони гармонійно доповнили цей простір.

У центрі стоїть великий стіл, навколо нього – лавки, на стінах – навчальні плакати та дошка. За словами Ростислава Михайловича, лісівники мають доповнити клас новими стендами, а також допомогти зі спеціальною формою для дітей.

– З 1 вересня і до кінця травня проводимо тут уроки. Я викладаю три предмети: технології (трудове навчання), основи здоров’я та шкільне лісництво. Частину занять організовуємо на свіжому повітрі або у зеленому класі , – розповідає Ростислав Задерей.

І навіть навчальну програму вчитель намагається підлаштувати так, щоб якомога більше занять можна було проводити на природі. Розповідає, що наприклад, коли з технологій вивчають тему «Приготування страв», то куліш або юшку готують на вогнищі, ладнають й бутерброди – для цього мають спеціально облаштоване місце з дерев’яними лавками навколо осередку для багаття. А на уроки основ здоров’я діти й самі охоче приходять сюди. Кажуть: «Ростиславе Михайловичу, ми вас у будиночку чекатимемо, бо це ж про здоров’я».

На заняттях шкільного лісництва діти досліджують, як ростуть дерева, як змінюються їхня висота та об’єм стовбура, спостерігають за шкідниками, вивчають, як різні породи переживають зиму.

– Павловнія у нас щоразу обмерзає, хоча вважається, що за добре розвиненої кореневої системи має витримувати холод. Діти також постійно проводять невеликі дослідження, записують результати у зошити. Кожен може обрати дерево, яке йому найбільше подобається, і спостерігати саме за ним. Наприклад, хтось обирає тую західну, хтось більше цікавиться дубом чи ясенем. Є навіть такі завдання як «Моє улюблене дерево» – діти описують, чим саме воно їх зацікавило, – ділиться вчитель. – Ми бували на обласному з’їзді юних лісівників. Туди учасники приїжджають зі своїми проєктами, проводять серйозні дослідження. Нам до цього рівня ще треба дорости, але думаю, що з часом зможемо.

Тетяна Іващенко, начальниця гуманітарного відділу виконавчого комітету Оваднівської сільської ради, зазначає, що у жодному іншому навчальному закладі громади немає ні шкільного лісництва, ні дендропарку. Коли приїжджають гості з інших громад чи районів, а влітку тут побували й діти з Харківщини, дендропарк обов’язково включають до екскурсійної програми.

Зелені простори навколо ліцею не обмежуються лише дендропарком. За ним росте мішаний ліс, а поряд відкривається ще одна особлива частина цієї території – плодовий сад.

Тут ростуть близько 50 дерев: вишні, яблуні, груші, сливи, абрикоси, персики та інші. Його заклали вже на початку повномасштабної війни й назвали Садом Перемоги. Він росте як символ нашої спільної мрії про Перемогу та мирне майбутнє.

Унікальна майстерня для роботи з деревом

– Є у ліцеї села Галинівка сучасна майстерня, єдина така на всю округу, яка має якісне обладнання для роботи з деревом. Тут вчитель Ростислав Михайлович разом із майстром Миколою, який теж захоплюється столярною справою, створюють практичні й потрібні речі, як, наприклад, лавки для зони відпочинку. Тож в освітньому закладі деякі класи облаштовані красивими модульними меблями, які виготовив Ростислав Михайлович , – розповідає Тетяна Іващенко. –  А на уроках технологій діти тут виготовляють шпаківні, годівнички, лавочки, стільчики та інші дерев’яні вироби. Частину з них замовляє лісомисливське господарство для облаштування зон відпочинку та лісових територій Волині. Є серед робіт і ті, що здобували призові місця на обласних конкурсах, зокрема новорічна композиція.

Ростислав Задерей працювати в цей навчальний заклад учителем трудового навчання прийшов у 1994 році. До цього трудився інженером з охорони праці у Володимир-Волинському радгоспі, а згодом два роки був керуючим відділком у Свійчеві. На кожному місці роботи намагався не просто виконувати свої обов’язки, а й щось змінювати та організовувати. Наприклад, працюючи у радгоспі, він, зокрема, створив міжгосподарський опорний пункт пожежної охорони – на той час єдиний в області. Саме завдяки цьому вдалося отримати нову пожежну машину, яка залишилася в господарстві. У Свійчеві нову заправну станцію встановив, навіси.

– Коли прийшов до школи, майстерня, як і навчальний заклад, потребувала значного ремонту. Разом із колегами та працівниками доводилося власноруч відновлювати приміщення, ремонтувати дах, облаштовувати необхідні умови для навчання. Згодом майстерню поступово оснастили новим обладнанням. За підтримки компанії «Агідель» вдалося придбати сучасні верстати, які тепер дають дітям змогу працювати якісніше й створювати значно цікавіші вироби. Нині діти не хочуть пиляти ножівкою, залюбки працюють з електролобзиками та за іншими станками – хочуть, щоб виріб створити було легше і швидше , – каже педагог.

Особливість уроків технологій у ліцеї Галинівки в тому, що через невелику кількість учнів класи не поділяють на групи хлопців і дівчат. Тому вчителю доводиться добирати такі проєкти, які були б цікавими для всіх. Програма побудована за модулями, тож завдання змінюються залежно від віку дітей, їхніх зацікавлень і складу класу.

Учні 5-6 класів переважно працюють із лобзиками та фанерою. Виготовляють підставки для телефонів, новорічні прикраси та інші нескладні вироби. Причому, як зауважує вчитель, дівчата часто дуже вправно справляються з такими завданнями – акуратно випилюють деталі й охоче працюють із деревом. Хлопців зацікавлюють більші за розміром вироби, як от трактор чи стілець.

У старших класах завдання стають складнішими. Семикласники вже виготовляють крісла, що складаються, восьмикласники працюють над іншими – більш кропіткими їх моделями, а дев’ятикласники – над «банкетками». Розмаїття виробів – велике. Від дощечки для нарізання до ящиків для зимової риболовлі, чи органайзерів. Чимало уваги приділяють також випалюванню по дереву – для цього в майстерні придбали спеціальні випалювачі. Раніше, за словами вчителя багато працювали по металу, зараз – менше – для такої роботи теж мають відповідний верстат – нині він трохи переобладнаний і чудово виготовляє точені дерев’яні кубки.

Які саме вироби виготовлятимуть діти, вчитель визначає не за одним усталеним сценарієм, а змінює щороку у межах програми. Підбирає завдання так, аби кожен міг зацікавитися роботою. Тож майстерня постійно живе новими ідеями, а уроки технологій перетворюються на практичну роботу, результат якої можна побачити й потримати в руках. Свої вироби діти забирають додому. Лише деякі з них лишаються у класі на виставкових полицях.

– Деревину заготовляємо самостійно. Уже цьогоріч привезли, порізали і вже згодом вона буде готовою для роботи , – каже вчитель.

Фото редакції і надані Ростиславом Задереєм.

Валентина ТИНЕНСЬКА

Волинські