Повернувся з-за кордону і пішов у військо: історія артилериста з Луцька

03 жовтня 2026 р. 21:00

03 жовтня 2026 р. 21:00

Військовослужбовець 45-ї окремої артилерійської бригади Вадим Миколаєнко після початку повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону та добровільно вступив до війська. За час служби він пройшов шлях від командира гармати Д-20 до командира взводу й нині виконує бойові завдання на східному напрямку.

Історію захисника розповів Суспільному старший офіцер відділення комунікацій 45-ї окремої артилерійської бригади Іван Гарапко .

Вадим Миколаєнко з 2012 року — мешканець Луцька. Родом боєць з села Головинки на Чернігівщині. Навчався у Сумах на факультеті харчових технологій, мав роботу за фахом та ніколи не думав про армію. Однак у день вторгнення його життя кардинально змінилося.

На початку повномасштабної фази війни чоловік вирішив повертатися з-за кордону додому. Добровольцем вирішив приєднатися до війська: з ТЦК його направили у Старичі (навчальний центр на Львівщині — ред.) на підготовку. Після навчання потрапив у 45-ту артилерійську бригаду.

«Було неймовірно цікаво. Я гармат ніколи не бачив, хіба у фільмах. Побачити її наживо, навчитись на ній працювати, обслуговувати — у мене був запал. У Старичах ми навчались на гарматі Д-20. Стара радянська система, але для новачків ідеальна. Ми її так і назвали — «гармата рекрута». Надійна, проста в роботі, невибаглива в обслуговуванні», — сказав військовий.

Вадим Миколаєнко потрапив на посаду командира гармати: 2,5 роки разом із побратимом працював на Д-20, згодом працювали на гаубиці TRF1, трішки на гаубиці FH70, а потому перейшли на вітчизняні «Богдани».

«Д-20, однозначно, найнадійніша. "Богдана" б'є на найбільшу відстань. А TRF1 — найзручніша. У цієї гармати багато гідравліки, за рахунок чого багато процесів, як-от заряджання чи наведення, були спрощені. І працювати на тій гарматі було дуже приємно», — говорить боєць.

Зі слів командира взводу, один із випадків на передовій особливо запам'ятався, коли по позиціях працювала російська САУ «Мста»: бойову машину «засікли» українські розвідники та передали координати для її знищення.

«Коли "Мста" перестала стріляти, ми швидко приготувались, навелись і дали вогонь у відповідь. Попали їй у БК, і гармата згоріла вщент, нам ще потім відео показували. Дуже запам'ятався цей момент, люблю про нього згадувати», — пригадав захисник.

Посада командира взводу, каже Вадим Миколаєнко, є надзвичайно відповідальною: логістика, маскування, інженерні роботи — все потребує зважених рішень і планування. «Робота є весь час. Немає тихих днів — постійно щось стається або є задача, яку потрібно виконати», — додав військовослужбовець.

З рідних Вадим на фронті — двоюрідний брат: «Він для мене приклад. Бо був поранений вже три рази, останній раз доволі тяжко, і все одно повертався на службу. Його впертість і витримка слугують для мене джерелом натхнення».

Зі слів командира взводу, армія не така страшна, як про неї інколи пишуть. Якщо до новобранців у війську є адекватне й людяне ставлення, каже військовий, то їхні думки змінюються в позитивний бік і бійці втягуються в роботу.

• Розбирав завали після ударів РФ та гасив пожежі майже три доби: що розповідає 24-річний рятувальник з Волині
• Воював в АТО, вийшов з Іловайського котла, а нині керує бригадою газовиків на Волині: історія ветерана Василя Юсковця
• Повернення до цивільного життя допомогли пережити родина та власна справа: історія ветерана з Волині

Волинські