Два дні копав руками і кликав «Сало! Цибуля!»: історія прикордонника з Волині, який вижив під завалом

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

04 жовтня 2026 р. 16:43

04 жовтня 2026 р. 16:43

Прикордонник із Волині Руслан Варчук уже кілька років боронить Україну та пройшов одні з найгарячіших напрямків фронту. Під час одного з обстрілів військового засипало землею, і майже дві доби він вибирався з-під завалу власними руками. Коли нарешті дістався назовні, гукав «Сало!» і «Цибуля!», щоб українські бійці зрозуміли — перед ними свій.

Історію волинянина розповіли у 6 прикордонному Волинському загоні.

Руслан Варчук з села Житнівка Камінь-Каширського району боронить Україну з 2022 року. За цей час він пройшов найгарячіші точки фронту, зазнав кількох поранень, але щоразу повертався до строю.

Його бойовий шлях пролягав через Бахмут, Святогірськ, Іванівське, Білогорівку та Краматорськ.

«Бувало, що й жити не хотілося. Але згадаєш про сім’ю і дух підіймається. Сам тримаєшся й побратимів підтримуєш, а вони – тебе», – ділиться спогадами Руслан.

Під час одного з боїв військовий отримав поранення від FPV-дрона, а згодом його позицію накрило землею внаслідок обстрілу. Руслан опинився під завалом.

«Два дні я копав руками. Якось вибрався. Ніч надворі. Почув, що неподалік працює генератор, і почав гукати: “Сало!”, “Цибуля!” – аби наші зрозуміли, що свій, адже окупанти цих слів вимовити не можуть. Мене підібрали бійці 5-ї окремої штурмової бригади: напоїли чаєм, нагодували та евакуювали до найближчої лікарні», – пригадує захисник.

Після відновлення прикордонник знову повернувся на Донеччину.

Два дні копав руками і кликав «Сало! Цибуля!»: історія прикордонника з Волині, який вижив під завалом

«Там війна вже покруче була. Та коли противник зовсім поруч, у сусідньому окопі, емоції переповнюють, і про смерть вже не думаєш – стає навіть весело», – згадує боєць.

Нині Руслан служить на півдні, в Ізмаїльському прикордонному загоні. Він непохитно вірить у Перемогу України, її відбудову та розквіт, а після війни мріє про найпростіше – спокійно жити на рідній землі поруч із близькими.