Викрали авто – вимагали викуп: яким був кримінальний «автобізнес» Волині у 90-х - Волинські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Викрали авто – вимагали викуп: яким був кримінальний «автобізнес» Волині у 90-х

05 жовтня 2026 р. 21:34

05 жовтня 2026 р. 21:34

У 1990-х роках Ковель був не лише вузловим залізничним центром, а й ключовою автотрасою для сотень перегонників і «човників». Саме цей транзитний статус перетворив місто на волинську столицю підпільного автобізнесу. На зміну хаотичним крадіжкам швидко прийшла чітко організована система з викрадення машин, вимагання викупів та легалізації фальшивих авто.

Деталями того, як функціонувала ця кримінальна «автоіндустрія» та які методи використовували тогочасні угруповання, поділився місцевий дослідник Ігор Пініс .

«Повернення за винагороду»: конвеєрний викуп

Найприбутковішою та найбезпечнішою для криміналітету, за словами автора, була схема викрадення автомобіля з його наступним викупом (або «поверненням за винагороду»). Вона давала змогу миттєво отримати «живу» валюту – долари чи німецькі марки – без ризикованого оформлення документів.

Жертвами найчастіше ставали перегонники, які зупинялися на перекуску чи відпочинок на трасі поблизу Ковеля, або місцеві бізнесмени. Машину відкривали за допомогою відмичок чи перших сканерів сигналізацій і відганяли в «відстійники» – підпільні гаражі в кооперативах або занедбані сільські ферми.

Далі через посередників чи записки власнику диктували умови. За заперечення чи спробу звернутися до міліції погрожували спалити авто або розібрати його на запчастини за добу. Зазвичай за повернення вимагали від 30% до 50% реальної вартості машини. Передавши гроші в обумовленому місці на трасі, власник отримував координати, де забрати своє авто.

Підпільні заводи та «двійники»

Якщо власник відмовлявся платити або ж машина була викрадена під конкретне замовлення, угруповання запускало процес повної зміни «особистості» автомобіля.

У ковельських гаражах працювали майстри, які затирали та наварювали нові VIN-коди кузова та номери двигунів під заводські стандарти. Для легалізації купували документи від таких же машин, які згоріли чи вщент розбилися в ДТП, підганяючи викрадене авто під ці папери.

Крім того, завдяки корупційним зв’язкам у МРЕВ та на митниці, автівки масово реєстрували за фальшивими документами – нібито їх щойно імпортували з Німеччини на пільговика.

Увесь цей бізнес мав жорстку вертикаль. Організовані злочинні угруповання ділили сфери впливу, контролюючи весь ланцюжок: від безпосередніх крадіїв та власників гаражів-«відстійників» до майстрів із перебивання номерів і «рішал», які покривали діяльність бандитів через зв'язки у правоохоронних органах.

Водночас наведені у дописі відомості є авторською версією подій та не підтверджені конкретними архівними документами чи матеріалами кримінальних справ.

Нагадаємо, раніше ми писали, що Ковель у 1990-х роках мав не лише звичну для того часу радянську спадщину. Поруч із повсякденним життям міста існувала кримінальна реальність – рекет, контрабанда, нелегальна торгівля та боротьба угруповань за вплив.