100-річна волинянка не приймає ліків, сама готує їсти та чекає онука з фронту: історія довгожительки

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

100-річна волинянка не приймає ліків, сама готує їсти та чекає онука з фронту: історія довгожительки

07 жовтня 2026 р. 19:19

07 жовтня 2026 р. 19:19

100-річний ювілей відзначила жителька села Бірки Любомльської громади Марія Черешньова , яка й у поважному віці сама готує собі їжу та виходить на прогулянки. Волинянка народилася у 1926 році у великій родині, пережила важкі часи , працювала дояркою та виховала п’ятьох дітей. Сьогодні її найбільша мрія — дочекатися завершення війни та повернення онука, який захищає Україну на передовій.

«Жили в тяжкому врем'ї»: дитинство Марії Черешньової

Жінка народилася у селі Згорани у 1926 році у великій родині. Пригадує: аби було що їсти, доводилося працювати змалку.

«Жили в тяжкому врем'ї. Тяжко було. Ми були при Польщі. Як уже не хватає хліба нам, то їдемо, беруть квитка в ліс, щоб там чорниць набрати. Ягоди десь повезти й продати, на щось поміняти», — говорить столітня волинянка.

Марія Черешньова у молодості. Суспільне Луцьк

У 20 років волинянка вийшла заміж за Серафима та переїхала на Одещину, згодом вони повернулися на Волинь. Пів життя Марія Черешньова працювала дояркою.

«У шлюбі мама народила п'ятеро дітей. Шосте народила, але воно померло. Нас чотири сестри. Три не в Україні живуть. Два брати померли, бо був в Чорнобилі один, після того всього», — говорить дочка довгожительки Тамара.

100-річна волинянка не приймає ліків, сама готує їсти та чекає онука з фронту: історія довгожительки

Волинянка Марія Черешньова з чоловіком Серафимом. Суспільне Луцьк

Про життя у 100 років

Чоловік Марії Черешньової помер 25 років тому. Довгожителька вже не дочуває, але ще має силу сама собі зробити їсти та пройтися селом, коли гарна погода.

«А як я почуваюся? Як я можу зараз вже почувати? Вже людина, як гриб. Вона вже падає. Прокидаюся вночі, вже нема сна ніякого. Іногда я встану, засвічу вогонь, тримаюся за палку. Отак і живемо», — розповідає волинянка.

100-річна волинянка не приймає ліків, сама готує їсти та чекає онука з фронту: історія довгожительки

100-річна Марія Черешньова з донькою Тамарою. Суспільне Луцьк

«Вона трошки ходить, ліки не вживає, не хоче. Одна мова в неї, щоб скоріш померти. Вона тільки мені настрій портить, — каже донька Тамара. — Іде ще провірить після мене, чи я так зробила. Ще може сказати: «А в тебе те не так».

100-річна волинянка не приймає ліків, сама готує їсти та чекає онука з фронту: історія довгожительки