Відпочинок, створений громадою: історія Татарки та зони на Зеленій в Іваничах

08 жовтня 2026 р. 15:00

08 жовтня 2026 р. 15:00

На озеро Татарка, що в Іваничівській громаді, місцеві жителі приходять відпочити і порибалити. Сюди повертаються ті, хто пройшов війну, щоб просто посидіти біля води, подивитися на поплавок, поговорити або побути в тиші серед природи. Для воїнів і ветеранів це місце стало простором душевного відновлення.

Ігор Вихованець, один з ініціаторів облаштування зони відпочинку, каже, що після фронту люди особливо цінують можливість побути на природі, у тиші та спокої.

До 2017 року Татарка була зовсім іншою. Та після того, як активісти побачили, скільки людей хоче грати у волейбол і проводити час на природі, вирішили обладнати тут кращу зону відпочинку. Встановили дві альтанки, поставили столи та лавки, волейбольний майданчик. А ще взялися за озеро – його кілька разів зарибнювали карасем та коропом. Згодом у водоймі став волитися  білий амур. За словами Ігоря Вихованця, коропи виростали до п’яти кілограмів.

Для рибалок встановили прості правила: водойма комунальна, тож ловити рибу тут могли всі охочі. Обмеження стосувалися лише кількості вилову – до чотирьох кілограмів.

Ще раніше, у 2016 році, активні мешканці двох вулиць Іваничівської громади створили зону відпочинку в лісі на вулиці Зеленій. Там облаштували дитячий майданчик, футбольне та волейбольне поля, шахівницю, столи й альтанки, встановили каруселі, гойдалки для дітей і дорослих, турніки, коники, батут.

Місце швидко ожило. Проводились районні змагання з настільного тенісу та армреслінгу, святкували День молоді, грали у волейбол, шахи, шашки, мініфутбол.

Тоді ж  активісти зареєстрували громадську організацію «Здоровий відпочинок». До неї увійшов 31 чоловік. Ці люди не просто створили місця для дозвілля, а й намагалися дбати про них: прибирали територію, організували чергування, придбали два вагончики – для зберігання інвентарю та для чергового.

До війни Татарка та лісова зона на Зеленій були місцями, де збиралися десятки людей. Тепер усе змінилося.

– Почалася війна, хлопці пішли на фронт, померли своєю смертю, загинули на полі бою. Сім чоловік з організації ми вже втратили, – каже Ігор Григорович.

Змінилася і сама громада. Багато активних чоловіків, які колись облаштовували майданчики, садили дерева, організовували змагання та чергування, тепер служать. Серед них і син Ігоря, який уже два з половиною роки на захисті кордону. Тому громадська організація нині фактично поставила свою діяльність на паузу. Не проводять колишніх заходів, не збирають коштів на власні потреби. Якщо є можливість допомогти, роблять це для армії. Часто збирають продукти, закривають окремі потреби військових.

Та Татарка все одно не спорожніла. Сюди приходять діти, місцеві рибалки.

До речі, назву Татарка пан Ігор пояснює місцевою легендою. Колись він побачив у Києві картину українського митця, на якій дівчина тікала через болота, а за нею гнався татарин на коні. За переказом, події відбувалися саме тут в Іваничах. Дівчина бігла через непрохідне болото, а татарин разом із конем загруз у ньому і втопився. Відтоді, за цією легендою, місцевість і називають Татаркою.

Фото редакції.

Ярослава КОЛОСКОВА

Волинські