«Європейці «не помітять» цілі міста спалені росіянами, а от наші дії помітять і засудять»

10 жовтня 2026 р. 20:16

10 жовтня 2026 р. 20:16

Росія щодня обстрілює житло українців. Ми не можемо відповідати цією ж монетою.

Найяскравіші за тиждень думки і цитати

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, політик, про заклики піти на поступки росії, щоб припинити бойові дії:

«Домовлятися з ворогом можна і потрібно. Але домовленість має сенс лише тоді, коли вона справді завершує війну, а не створює паузу перед наступною. росія прийшла сюди не через те, що з нею недостатньо розмовляли. Вона прийшла захоплювати наші території, вбивати людей і нищити Україну.

І все, що вона робить сьогодні, поки що не дає підстав вважати, що ці плани змінилися. Тому нам потрібне не просте рішення. Нам потрібен мир, після якого не буде нової війни».

Тетяна ДАНИЛЕНКО, журналіст, про повітряний терор із боку росії:

«У ці дні важливо пам’ятати просту річ: повітряний терор не замінює перемоги на землі. Нацистський «бліц» – жахливе бомбардування Лондона й інших британських міст із 1940-го до 1941-го – не змусив Британію капітулювати. І навіть Трампова «Епічна лють» не змусила іранських аятол здатися найпотужнішій країні світу. Як співав Тимур Муцураєв, «цариця військ – піхота». А російську піхоту, як він і співав, розтягують по шматках голодні пси… Деморалізація українського тилу – єдине, на що путін зараз може розраховувати».

Володимир ОМЕЛЯН, політик, про компанію «Фаєрпойнт», яка, попри величезне фінансування, так і не спромоглась поставити на потік виготовлення української балістики:

«Я не закидаю, я стверджую, що «Фаєрпойнт», користуючись, мʼяко кажучи, близькістю до влади, сформувала монополію на фінансування ракетної програми і три роки розповідає казки. Де тут корупція, і де державна зрада – встановить слідство. Але, якби у цих людей була б бодай крихта відповідальності перед нацією, вони б розуміли, скільки нашої крові у них зараз на руках через, щонайменше, бездіяльність, а не гиготіли по ефірах».

Олександр НОСОВ, колишній заступник міністра оборони, про те, чому в деяких країнах Європи населення починає критикувати владу за підтримку України:

«Іноземне суспільство виснажується від чужої війни. Для них це теж був стрес, який став тривалим і хронічним. Людський мозок починає захищатися від тривоги через черствість, байдужість та психологічне дистанціювання від жертви.

Найкращий спосіб – звинувачувати жертву. Злитися на глобальне зло – на недосяжного агресора путіна – їм емоційно затратно. А от дратуватися на ближчого і доступнішого – на українців, які чинять спротив і постійно чогось вимагають, – набагато легше й «безпечніше». Психіка стороннього спостерігача скидає з себе тягар через цинічну логіку: «Якщо вони здадуться – проблема зникне».

Богдан КУТЄПОВ, журналіст-розслідувач, шоумен, про українську мову:

«Уявляєте цей звук, цю вібрацію, цю реальну психотравму, якої зазнали діти, навіть нехай у підвалі в укритті, коли в їхню школу під час уроків поцілив рускій дрон? Цікаво, чи тим нещасним дітлахам хтось із учителів згодом натякне, що ось – наочний приклад, чому не варто слухати цей чортів рускій реп!? Що навіть на перервах, навіть удома між рідними продовжувати спілкуватися мовою нації, яка цей дрон запустила – це нелогічно? А їхні батьки бодай мінімально спробують вийти з зони комфорту і виправитися, поступово, крок за кроком, припинити калічити своїх рідних дітей, «общаясь с німі на язикє», який бл*ха не має жодних перспектив і майбутнього ні в школі на НМТ, ні в університеті, ні потім деінде, в жодному, хай хоч якому найрусифікованішому місті на території України?»

Роман МАЛКО, журналіст, іконописець, про життя поруч із московією:

«Рано чи пізно настане перемога та мир. Я не знаю коли. Ніхто не знає коли. Але він настане. Невідомо, скільки ще людей ми втратимо, скільки ран залишиться на нашій землі, скільки руйнувань росія принесе в наші міста. Після того, як гаряча фаза закінчиться, порахуємо.

Важливо нічого не забути. Ні через п’ять, ні через десять, ні через двадцять років – нічого не забути цій наволочі. Ні інтелігентній наволочі, ні п’яному бидлу. Не повторювати помилок. Усе майбутнє життя, оборонну програму, зовнішню політику будувати, ні на секунду не забуваючи: поруч із нами – чума».

Саїд ІСМАГІЛОВ, ексмуфтій Духовного управління мусульман України «Умма», нині військовослужбовець ЗСУ, про те, чому Україна не може у відповідь на російський терор теж бити по  цивільних об’єктах ворога:

«Якщо ми будемо отак бити по їх цивільних обʼєктах, нам наші західні партнери не дадуть ані зброї, ані грошей, ані розвідувальних даних, а усілякі «Альтернативи для Німеччини» ще дадуть позови до європейських судів, звинувачуючи Сили оборони України в злочинах проти цивільного населення. І повірте, вони нас посадять. Вони «не помітять» цілі міста спалені росіянами, а от наші дії помітять і засудять.

Європа чи то за інерцією, чи то за дурістю мислить старими міжнародними правилами і цінностями, які були анульовані росією 24 лютого 2022 року».

Валерій ЧАЛИЙ, політик, про те, коли спрацює дипломатія:

«Мрію… Про мир, а значить – про нашу балістику, про масштабування, про подолання асиметрії… Інакше ворога не зупинити. І не кажіть мені тільки оце все: про те, що дипломат, а дипломатія – це ж про мир, а не про зброю… Дипломатія працює тільки тоді, коли паритет чи баланс є і не летять лише в тебе над головою ракети. Коли ворог знає: на кожний його засіб ураження знайдеться такий же. Все інше – імітація!».

Волинські