Найдавніші хати Полісся виявилися не хатами: що з’ясували археологи

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Найдавніші хати Полісся виявилися не хатами: що з’ясували археологи

11 жовтня 2026 р. 18:41

11 жовтня 2026 р. 18:41

Археологи переглянули історію стоянки поблизу Радомишля на Житомирщині, яку десятиліттями вважали місцем розташування найстаріших «хатів» Полісся: шести жител віком понад 30 тисяч років. Утім, нове дослідження свідчить, що скупчення мамонтових кісток, імовірно, були пов’язані з їх обробкою, а не з рештками давніх осель. Натомість одні з найдавніших досліджених жител на території сучасного Полісся виявили в Мезині на Чернігівщині.

Про це йдеться в дописі Voxorium.

Радомишльську стоянку відкрили у 1956 році. Тоді школярі, які допомагали заготовляти овочі, знайшли в землі великі кістки. Після цього місце дослідили археологи. Вони виявили кістки мамонтів, крем’яні знаряддя та сліди обробки каменю.

Дослідник Іван Шовкопляс витлумачив шість скупчень кісток як залишки наземних жител. За його реконструкцією, споруди стояли по колу, а всередині поселення були місця для роботи та вогнище. Згодом ця версія стала відомою як історія про шість прадавніх осель біля річки Тетерів.

Однак у 2026 році археологиня Олеся Кононенко опублікувала нове ґрунтовне дослідження стоянки Радомишль І. Вона повторно вивчила матеріали попередніх розкопок і результати сучасних аналізів. За її висновками, переконливих доказів існування жител на цій ділянці немає. Скупчення мамонтових кісток, імовірно, пов’язані з накопиченням, сортуванням та обробкою матеріалу.

Також змінилося датування стоянки: її вік оцінюють приблизно у 23 тисячі років. Імовірно, люди використовували це місце для роботи в теплу пору року.

Водночас знахідки поблизу Радомишля залишаються важливими для вивчення життя людей льодовикової доби. Вони свідчать про використання мамонтових кісток і бивнів та обробку кременю.

Де на Поліссі знайшли давні житла

Одні з найдавніших досліджених жител на території сучасного Полісся археологи виявили в Мезині на Чернігівщині, на високому березі Десни. Там дослідили п’ять господарсько-побутових комплексів, датованих приблизно 16–15 тисячами років тому.

У комплексах знайшли сліди наземних жител, місця обробки кременю та кісток, заглиблені вогнища й ями з кістками тварин. За археологічною реконструкцією, житла мали округлу форму й сягали шести метрів у діаметрі. Їхню основу могли становити дерев’яні жердини, а покриттям слугували шкури. Зовні споруди могли обкладати кістками мамонтів і рогами північних оленів.

Мезинська стоянка зберегла й інші свідчення життя давніх людей: прикраси, різьблені фігурки та кістки з геометричним орнаментом. Знахідки допомагають дослідникам відтворювати побут мешканців регіону в часи, коли клімат, рослинність і тваринний світ суттєво відрізнялися від сучасних.

Історія Радомишльської стоянки показує, як нові дослідження можуть змінювати усталені уявлення про минуле. Те, що раніше вважали залишками житлових споруд, після повторного аналізу отримало інше пояснення.