“Кімната Левчанівської”: виставу про матір і доньку створили з архівних документів

16 жовтня 2026 р. 13:04

16 жовтня 2026 р. 13:04

17 і 18 жовтня у Луцьку відбудеться прем’єра вистави-дослідження “Кімната Левчанівської”, яку готує незалежний театр “Гармидер”, за підтримки Українського культурного фонду, а 23 жовтня о 19:00 транслюватиметься онлайн на сторінках театру в соцмережах. У центрі історії – спогади про сенаторку Другої Речі Посполитої, просвітянку Олену Левчанівську та її доньку – Ірину, яка зберегла архів репресованої матері, і до кінця життя сподівалася дізнатись правду про її зникнення й страту.

У проєкті “Кімната Левчанівської” театр “Гармидер” продовжує роботу із пам’яттю про українок Волині. Виносячи імена Олени та Ірини Левчанівських у публічний простір, театр запрошує глядачів не лише дізнатися їхні біографії, а й замислитися над тим, як історії повертаються до нас – через архів, голос, предмет і сцену.

Для збору інформації про двох відомих волинянок учасники театру “Гармидер” працювали в архівах і музеї селища Линів, де мешкала Олена, а також провели ряд інтерв’ю з колегами Ірини Левчанівської й дослідниками її спадщини.

Театр не додає героям вигаданих реплік – сценарій побудований на документальних фактах та цитатах, які команда знайшла у мемуарах, листах та щоденниках Олени й Ірини, а також у книгах і відеоматеріалах про них.

“Мені хотілося перетворити цю історію завдовжки майже століття на чуттєву подорож: крізь буденне й незвичайне, збирання фрагментів пам’яті, усвідомлення того, ким ти є, і терпляче очікування повернення власної ідентичності та пам’яті”, – додає Руслана Порицька.

У виставі працюють шість акторок. Їхня присутність на сцені – буде одночасно свідченням, дослідженням й особистим входженням в історію Левчанівських. Окрему роль у виставі відвели тваринам – зокрема котам.

“Для Олени та Ірини, які любили, доглядали й фотографували тварин, це частина живого щоденного світу й свідчення уважності до іншого. Водночас тваринні образи відкривають інший, тривожніший вимір історії: через них можна побачити, як система обертає людське життя на предмет нагляду, підозри й абсурдного суду …через котів”, – каже Руслана Порицька.

Команда театру “Гармидер” створює виставу-дослідження “Кімната Левчанівської” в мистецькому просторі “Ангар” у Луцьку, на вулиці Залізничній, 9. Там же відбудуться і перші покази. За збігом обставин, простір, розташований у промисловій зоні, поруч зі старими залізничними коліями, – зовсім поруч того місця, де назавжди загубився слід про Олену Левчанівську.

“Це місце має трагічну сторінку історії: звідси потягами вивозили репресованих до Сибіру та інших місць заслання. Саме тут Ірина Левчанівська востаннє бачила свою матір. Після вивезення Олену стратили, а її доля на довгі роки залишилася невідомою для доньки та суспільства. Нині на місці їхнього останнього прощання народжується вистава, яка повертає голоси й історії обох жінок у нашу спільну пам’ять”, – пояснює режисерка.

Важливу роль у сценічному образі відіграють ляльки Олени й маленької Ірини, створені спеціально для вистави Наталією Ворожко. Вони ніби повертають історію до дитинства Ірини – часу, коли мама була поруч, а пізнання світу починалося з їхньої близькості. Ця тепла лінія існує поряд із драматичними подіями, що згодом увійшли в життя родини. Задля створення ляльок  майстриня ґрунтовно вивчала архівні матеріали про обох Левчанівських і навіть намагалася створити психологічні портрети.

Окрему мову “Кімнати Левчанівської” творить музика і саунд дизайн Нікіти Яйленка. Зокрема у виставу вплетено твори українського композитора Сергія Борткевича. Уродженець Харківщини, він прожив значну частину життя поза Україною, його творчість довго сприймали поза українським культурним контекстом.

Також у проєкті відеоінсталяції для сценічного простору, які дають можливість доторкнутися до архівів, створює Дарина Громик, режисер із пластики – Віктор Рубан, тренерка з пластики – Анна Кочубей, на сцені діятимуть Соломія Войтович, Єва Сардачук-Король, Катерина Кот, Яна Пех, Алла Тихомирова, Оксана Бречко.

Довідкова інформація:

Олена Левчанівська (1881–1940) – українська політична та громадська діячка, педагогиня, учасниця “Просвіти”, авторка волинських часописів і співорганізаторка Українського клубу. Народилася та мешкала на Волині.

У 1922 вона стала членкинею Сенату Другої Речі Посполитої і лишалася сенаторкою до 1927 р. Проводила міжнародну адвокацію краян, надавала їм правову підтримку, боролася проти примусової асиміляції українців. Також захищала українську мову від утисків тодішньої влади і популяризувала освіту – зокрема серед жіноцтва, активно розвиваючи український жіночий рух.

Після приходу радянської влади Олену Левчанівську заарештували, а 1940 вона загинула від рук працівників НКВС. Досі точне місце та час розстрілу не  підтверджені. Однак її імʼя  є у списку розстріляних. За радянської доби існувала версія, що Олену нібито вислали до Казахстану, де вона померла.

Ірина Левчанівська (1913–2011) –  краєзнавиця, громадська діячка, фотографка й документалістка, одна з перших учасниць волинського “Пласту”. Після відновлення Незалежності України долучилася до відродження пластового руху.  За  радянських часів, ризикуючи собою, зберігала сімейний архів і пам’ять про репресовану матір. У Державному архіві області – 6712 збережених експонатів родини Левчанівських.

Фото Людмили Герасимюк – за посиланням.

Волинські