«З другого пострілу б’ємо точно в ціль»: історія танкіста із волинської 100-ї бригади

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

17 жовтня 2026 р. 09:23

17 жовтня 2026 р. 09:23

Мирославу 39 років, він родом з Івано-Франківська. Побратими знають його за позивним «Пончик», який закріпився за ним ще зі шкільних років. Сьогодні він – навідник танкового батальйону 100 омбр , який виконує бойові завдання та знає: на війні важливі не лише влучність і витримка, а й уміння довіряти тим, хто поруч.

Історію бійця розповіли у бригаді.

До війська Мирослав долучився у 2025 році. У цивільному житті він працював продавцем-консультантом в одному з місцевих магазинів.

На фронті чоловік опанував іншу професію, де ціна помилки значно вища, а кожне рішення має значення. Свою роботу навідника він описує коротко та без пафосу.

«Перший постріл – це пристрілка. З другого вже б’ємо точно в ціль», – говорить «Пончик».

Серед завдань, які доводилося виконувати Мирославу та його побратимам, було, зокрема, й знищення укриттів противника. У таких умовах важливо діяти злагоджено, чітко виконувати накази та покладатися на тих, хто працює поруч.

«Потрібно слухати те, що каже командир, і працювати в команді, адже результат бойового завдання залежить саме від командної роботи», – ділиться він.

«З другого пострілу б’ємо точно в ціль»: історія танкіста із волинської 100-ї бригади

Та за військовою формою і бойовими завданнями залишається людина, для якої найважливіше – сім’я. Вдома на Мирослава чекають дружина Тетяна та восьмирічний син Матвій . Саме до них він мріє повернутися після завершення війни.