Спочатку – припинити вогонь. Потім – вести переговори стільки, скільки буде потрібно

18 жовтня 2026 р. 13:05

18 жовтня 2026 р. 13:05

«Усе, що держава може мобілізувати для оборони, має працювати на оборону», – наголошує Петро Порошенко.

Про те, яким має бути процес припинення війни

Останніми днями «Європейська Солідарність» мимоволі опинилася в епіцентрі суспільної дискусії про мир ( з фракції був виключений Олексій Гончаренко через «мирні» заяви, які розцінили як проросійські. – Ред. ), хоча запитання мали б ставити владі, на якій лежить увесь тягар відповідальності за пошук миру.

Ця дискусія показала, що ми – демократична команда з плюралізмом думок, яка після обміну поглядами здатна ухвалювати консолідовані рішення. І ми неухильно дотримуємося ключових принципів нашої національної ідентичності – Армія. Мова. Віра. НАТО. Європейський Союз.

А ще вона показала, що з країною нарешті треба чесно говорити про війну. Роками нам презентували нескінченні плани стійкості, незламності, потужності й псевдобезпекові домовленості. Але жодного разу ні суспільство, ні парламент не почули від влади стратегії завершення війни.

Складна ситуація на фронті, тривоги по 16 годин, щоденні удари по містах, енергетиці та бізнесу, втрати людей і виснаження економіки, сьогоднішня жахлива атака на Прилуки ( внаслідок російського ракетного удару по Прилуках Чернігівської області 7 жовтня 2026 року загинули 22 людини, серед них – 5 дітей. – Ред. ) – ось реальність. Війна на виснаження не може тривати безкінечно. Нам потрібна позиція, здатна привести до реальних переговорів і припинення вогню.

Раніше влада хибно подавала саму ідею припинення вогню як поступку росії й паплюжила Мінські угоди, якими ми вичавили з путіна сім років на розбудову армії. Через такий підхід Україна втрачала можливості навіть за сприятливих обставин. За втраченими можливостями стоять втрачені життя. Головне сьогодні – зробити висновки і не повторити цих помилок.

Припинення вогню не означає визнати окупацію, відмовитися від територій, повірити росії чи роззброїтися.

Чи є у нас план припинення війни? Так. Це негайне, безумовне і всеосяжне припинення вогню на землі, в повітрі та на морі. Припинення вогню не означає визнати окупацію, відмовитися від територій, повірити росії чи роззброїтися. Спочатку – припинити вогонь. Потім – вести переговори стільки, скільки буде потрібно.

І це не може означати припинення зміцнення ЗСУ. Тому бюджет-2027 має стати бюджетом сильної армії, щоб показати росії, що наша армія матиме людей, зброю, боєприпаси і технології. Саме тоді у ворога з’являється реальний стимул до припинення вогню.

Ми знайшли 515 мільярдів гривень додаткового ресурсу, який має піти винятково на армію. Пропонуємо відмовитися або скоротити те, без чого країна під час війни обійдеться: 41 млрд – дороги, 35,3 млрд – чергові грошові виплати, 16 млрд – «3000 кілометрів», 10 млрд – скринінг, 9,4 млрд – кешбек, «інвестняні» та індустріальні парки, навіть 1,62 млрд – «Телемарафон». Ще 87 млрд – перегляд видатків на держапарат, 161,5 млрд – видатки споживання і розвитку міністерств. І резерви – 200 млрд резерву сектору безпеки й оборони та 46 млрд резервного фонду. Принцип простий: усе, що держава може мобілізувати для оборони, має працювати на оборону…

Європейська інтеграція, підтримка партнерів і посилення армії – не три різні політики, а одна стратегія: зробити Україну достатньо сильною, щоб росія зрозуміла, що продовження війни не дасть їй результату.

Сила потрібна нам не замість дипломатії – сила потрібна нам для дипломатії.

P.S. Цими днями Петро Порошенко передав чергову партію військової допомоги у бригади Сил оборони. Десять підрозділів отримали півтори сотні одиниць техніки – генератори, зарядні станції, квадроцикли «Мураха», повнопривідні багі, контейнерні акумуляторні станції та ремонтні майстерні на базі причепа.

Петро ПОРОШЕНКО , п’ятий Президент України.

Зараз також читають: У загиблого на Волині від російського «Шахеда» чоловіка двоє синів воюють на фронті .

Волинські