Тато-Герой загинув за місяць до народження сина…

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Тато-Герой загинув за місяць до народження сина…

18 жовтня 2026 р. 20:00

18 жовтня 2026 р. 20:00

«У покійного друга «Серфера» народився син. Як шкода, друже, що ти не встиг побачити свій сенс життя», – написав його побратим Станіслав Бунятов у своєму Telegram-каналі.

«Євген Даниїлович, aka mini-Surfer», – написала його мама – військова Єва Смирнова – на своїй сторінці в Іnstagramі і прикріпила світлину з хлопчиком

Штурмовик Даниїл Смирнов (псевдо «Серфер») загинув 28 серпня – за місяць до народження сина Євгена.

Полеглий воїн був командиром штурмової групи 2-го механізованого батальйону 3-ї окремої штурмової бригади, а згодом долучився до Міжнародного легіону Головного управління розвідки.

В інтерв’ю телеканалу «Рада» захисник розповідав, що йому було 16 років, коли почалося повномасштабне вторгнення. Тоді багато чоловіків з його родини долучилися до лав Збройних Сил України. Проте батьки хотіли, щоб хлопець здобував освіту, тому певний час він був у Литві.

Даниїл (псевдо «Серфер») і Єва (псевдо «Юнга») одружилися у липні 2025 року.

Після того, як Даниїлу виповнилося 18 років, а його дядько отримав важке поранення під Бахмутом, хлопець вирішив повернутися в Україну і також долучитися до лав захисників.

Вони з Євою (псевдо «Юнга») одружилися у липні 2025 року. Дівчина є операторкою FPV-дронів бойового підрозділу бригади «Рубіж».

Поховали Даниїла 3 вересня у Києві на Лісовому кладовищі.

Історія Даниїла Смирнова – ще одне нагадування про те, якою є справжня ціна війни для українських родин. Військові щодня ризикують життям на передовій, а їхні близькі вдома чекають не лише на повернення, а й на найважливіші моменти – народження дітей, весілля, звичайні сімейні свята, яких загиблі захисники вже ніколи не побачать.