Павлівська громада провела в останню земну дорогу Героя

19 жовтня 2026 р. 22:16

19 жовтня 2026 р. 22:16

Сьогодні, 19 жовтня, Павлівська громада схилила голови у скорботі, проводжаючи в останню земну дорогу свого земляка, мужнього Захисника України — солдата Юрія Віценюка, 26 липня 1976 року народження, уродженця села Бужковичі.

Про це йдеться на сайті громади.

Юрій проходив військову службу, виконуючи надскладні бойові завдання на посаді оператора безпілотних літальних апаратів у складі розвідувального взводу 2-го штурмового батальйону на Дніпропетровщині. Його служба вимагала витримки, професійності, уважності та неабиякої мужності. У надскладних умовах війни він разом із побратимами стояв на захисті української землі, наближаючи день, коли над Україною запанує мир.

Відтак, похмурого осіннього дня громада зустріла свого Воїна, який повернувся додому на щиті. У скорботній тиші, зі сльозами на очах та квітами в руках люди віддали останню шану тому, хто став на захист рідної землі. Опісля, траурний кортеж вирушив до рідного села Бужковичі. Тут земляки зустрічали Героя живим коридором, стоячи на колінах. У цій мовчазній шані — безмежна вдячність, глибокий біль і усвідомлення непоправності втрати.

Провести Захисника в останню земну дорогу прийшли рідні та близькі, духовенство, керівництво громади, військовослужбовці, старости округів, односельчани та небайдужі жителі. Усі вони об’єдналися в спільній скорботі, щоб віддати останню шану землякові, який виконав свій обов’язок перед Україною.

Прощання із Захисником розпочалося біля рідної домівки, де народився Юрій, звідки починалася його життєва дорога. До присутніх звернувся голова Павлівської  громади Андрій Сапожник, який висловив глибокі співчуття родині полеглого Воїна.

«Сьогодні Павлівщина переживає ще одну непоправну втрату. Ми проводжаємо в останню дорогу нашого земляка, Воїна Юрія Віценюка, який віддав своє життя за нашу свободу, за право жити на своїй землі. Жодні слова не здатні втамувати біль втрати  з найдорожчою людиною. Немає таких слів, які могли б заповнити порожнечу, що залишається після втрати. Є лише наша щира молитва, наша підтримка і наша вдячність. Від імені всієї Павлівської громади висловлюю щирі співчуття рідним захисника, розділяємо ваш біль і сумуємо разом із вами. Нехай Господь дасть сили пережити цю страшну втрату», — наголосив Андрій Сапожник.

Після спільної молитви у місцевому храмі траурна процесія вирушила до місця вічного спочинку Героя.На кладовищі відбувся чин поховання. Найважчі хвилини прощання були сповнені невимовного болю. Кожен погляд, кожна сльоза, кожна молитва промовляли про те, наскільки дорогою є ціна нашої свободи. Над домовиною полеглого Воїна пролунав Державний Гімн України — символ незламності народу, за волю якого борються і віддають життя найкращі сини й доньки нашої держави. Під звуки військового трикратного салюту рідним Героя передали синьо-жовтий Державний Прапор України — символ честі, мужності та вірності Батьківщині.

«Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Юрія Віценюка. Нехай Господь допоможе пережити цю непоправну втрату, а світла пам’ять про найдорожчу людину стане джерелом сили у найважчі дні.

Герої не вмирають! Вони назавжди залишаються в наших серцях! Вічна пам’ять та слава Захиснику!», — зазначають у громаді.

Волинські