Коли звук допомагає почути себе або Практики із тибетськими чашами Юлії Каледіної

21 жовтня 2026 р. 15:47

21 жовтня 2026 р. 15:47

Ми живемо в постійному потоці інформації. Телефони, транспорт, розмови, робочі завдання – наша увага майже безперервно перемикається між різними подразниками. Ми звикаємо поспішати, планувати, розв’язувати проблеми й відповідати на очікування суспільства. На цьому тлі можливість просто полежати, слухати звуки й нічого не робити може здаватися незвичною розкішшю.

Однак потреба у відпочинку та відновленні нікуди не зникла з розвитком технологій. Нервова система й далі реагує на зовнішні подразники, бере участь у регуляції уваги та емоцій, а також у реакціях організму на стрес.

Саме на взаємодії звуку й людського сприйняття зосереджена робота Юлії Каледіної – майстрині звукових практик із тибетськими чашами. Юлія переконана, що звук супроводжує нас набагато частіше, ніж ми помічаємо. Це не лише музика чи голоси людей, а й шум дощу, морських хвиль, шелест листя. Природні звуки можуть викликати різні асоціації та емоційні реакції. Іноді достатньо заплющити очі й кілька хвилин прислухатися, щоб відволіктися від повсякденних думок і зосередитися на власних відчуттях.

Перед початком практики Юлія спілкується з учасниками, допомагає їм налаштуватися на процес і перемкнути увагу з повсякденних турбот на власний стан. Під час звучання інструментів люди не лише слухають, а й прислухаються до відчуттів у тілі, думок та емоцій, які виникають у процесі.

Звук, який можна не лише почути

Тибетські чаші – металеві інструменти, які під час удару або проведення резонатором створюють протяжне звучання. Їхня історія пов’язана з азійськими культурними традиціями, зокрема буддійським середовищем. Водночас сучасні практики зі звуковими чашами мають різні підходи та методики. У колекції Юлії є чаші різного походження. За інформацією, яку отримала майс-триня, одна з них має приблизно 140 років, і вона приїхала з Непалу. Кожна чаша має власний тембр і характер звучання. Одні створюють глибокий, низький звук, інші – дзвінкіший і триваліший. Залежно від способу гри змінюються гучність, відтінки та вібрації.

-Звук сприймається не лише через слух. Звукові хвилі поширюються в повітрі, а вібрації інструмента можуть відчуватися тілом, особливо коли чаша розташована близько до людини або безпосередньо на її тілі. Поєднання слухового сприйняття, фізичних відчуттів і спокійної атмосфери може робити таку практику особливою для учасників , – ділиться Юлія.

Однак, як каже Юлія, реакція кожної людини індивідуальна. Для когось звучання стає фоном, на якому легше розслабитися, хтось починає помічати відчуття, на які раніше не звертав уваги, а хтось не переживає нічого незвичайного.

Як у життя Юлії увійшли чаші

Знайомство Юлії Каледіної зі звуковими чашами почалося не зі спеціального пошуку інструмента. Влітку 2023 року вона випадково натрапила в інтернеті на сторінку дівчини з Одеси, яка мала власну студію звукотерапії та показувала різні чаші. Побачене викликало в Юлії несподіване відчуття впізнавання. Їй здавалося, що вона вже розуміє, як звучить цей інструмент, як його вібрації можуть впливати на сприйняття та змінювати відчуття простору. Звідки взялося це відчуття, вона й сама не могла пояснити. Це було схоже на відкриття чогось близького, що, можливо, давно чекало на свою мить. Придбати чашу одразу не вдалося: інструмент коштував недешево, тож потрібно було відкласти гроші.

Але напередодні 2024 року Юлія знову згадала про своє бажання й вирішила не відмовлятися від нього через фінансові сумніви. Вона замовила чашу, відчуваючи, що це саме те, що їй потрібно.

Коли інструмент нарешті приїхав, перше звучання стало для неї особливим моментом. Юлія згадує, що відразу відчула сильну симпатію до чаші й інтуїтивно розуміла, як її тримати та як із нею працювати. Згодом вона почала брати інструмент із собою на зустрічі з подругами, зокрема на заняття йогою. Так особисте захоплення поступово ставало частиною її повсякденного життя.

Дощівниця

Ще приблизно у 2009-2010 роках Юлія побачила телевізійний сюжет про жінку з Луцька, яка виготовляла дощівниці з борщівника. Тоді ця історія просто відклалася в пам’яті. Вже в дорослому віці, гуляючи лісом із молодшим сином, майстриня побачила цю рослину й згадала про давню ідею. Так вона спробувала власноруч зробити дощівницю з борщівника, використавши як наповнення рис і просо. Її особливо вразило звучання інструмента, яке нагадувало справжній дощ, а часом – морський прибій. Згодом дощівниці у майстрині почали замовляти не лише в Україні, а й за кордоном. Інструмент став частиною звукових практик Юлії.

Юлія також розмірковує про те, що відчуття захищеності могло відігравати важливу роль у житті наших предків, яким під час негоди доводилося шукати прихисток. Водночас сприйняття звуків індивідуальне: воно залежить від особистого досвіду, емоційного стану та характеру самого звучання. Дощівниця ніби наближає людину до природи, даючи змогу почути звук дощу незалежно від погоди та місця перебування.

Коли тіло реагує на звук

-Деякі учасники під час практики настільки розслабляються, що навіть засинають. Після завершення заняття вони прокидаються з відчуттям, ніби добре виспалися за значно довший час , – каже Юлія.

Майстриня пригадує, як люди розповідали, що після 50 хвилин звучання чаш почувалися бадьорими та відновленими. Під час практик люди можуть описувати дуже різні переживання. Дехто бачить кольори й образи або відчуває, ніби летить. Один із чоловіків розповідав про відчуття світла, яке ніби йшло згори, проходило через руки, а все його тіло начебто світилося. Такі переживання можуть бути яскравими й незвичними, але вони не обов’язково означають щось містичне. На сприйняття впливають стан людини, її очікування, уява, рівень втоми та емоційний досвід. У спокійній обстановці, коли увага зосереджена на звуках і внутрішніх відчуттях, людина може помічати те, що зазвичай залишається поза її увагою.

Емоції, які проявляються через тіло

Юлія пригадує випадок, коли жінка прийшла на практику з болем у спині. Після заняття вона розповіла, що біль припинився. Сама учасниця пов’язувала свій стан із переживаннями та припускала психосоматичний характер болю.

Такі історії не дають підстав стверджувати, що звукові практики лікують фізичні захворювання. Водночас емоційний стан справді може впливати на те, як людина відчуває напруження та біль.

Інша учасниця під час звучання чаші відчула сильну нудоту. Згодом вона пов’язала це з непростою емоційною ситуацією, яку переживала. Наступного разу та сама жінка почувалася вже значно краще.

Юлія також чула від учасників розповіді про незвичні фізичні відчуття після практик – слабкість, подразнення в горлі або симптоми, схожі на застуду. Сама майстриня іноді розглядає це як можливу реакцію на внутрішні переживання чи своєрідне емоційне розвантаження. Проте такі симптоми можуть мати різні причини, тому не варто автоматично пов’язувати їх зі звуковою практикою.

Тіло й психіка тісно взаємопов’язані. Тривалий стрес може супроводжуватися м’язовим напруженням, порушеннями сну, змінами апетиту та іншими фізичними реакціями. Водночас не кожен тілесний симптом має психологічне походження.

Знайти власний спосіб відновлення

Юлія активна учасниця організації громадської організації «Підтримай Героїв», не одноразово долучалась до ініціатив спрямованих на підтримку військових. Це ще один напрям її діяльності, у межах якого вона може ділитися своєю роботою з людьми, які проходять через складні випробування.

-У сучасному житті люди шукають різні способи відновлення: займаються спортом, танцюють, співають, малюють, практикують йогу або медитацію. Для когось таким способом стає звучання чаш. Важливо знайти те, що допомагає відпочити й не створює додаткового напруження, – каже майстриня.

У роботі Юлії поєдналися інтерес до звукових чаш, власноруч виготовлена дощівниця та спостереження за тим, як люди реагують на звук. Її інструменти створюють різні звукові простори – від глибокого оксамитового резонансу до шуму, схожого на дощ чи морський прибій.

– Ми звикли сприймати звуки як фон, але варто хоча б на короткий час зосередитися на них – і увага змінюється. Замість постійного обмірковування справ можна помітити власне дихання, відчути, наскільки напружені плечі, чи вдається розслабити тіло, – розповідає Юлія.

Технічний прогрес змінив наш спосіб життя, але потреба у відпочинку та відновленні залишилася. Іноді для цього потрібні рух, розмова чи робота з фахівцем. А іноді – можливість спокійно полежати й послухати звук, який нагадує дощ за вікном або хвилі на березі.

Для Юлії Каледіної звукові практики – це можливість створити такий простір. Не обов’язково шукати в ньому незвичайних переживань чи очікувати однакового результату. Достатньо дозволити собі зупинитися, прислухатися до навколишнього світу й звернути увагу на власний стан.

Анастасія ЧЕРЕНЮК

Волинські