«Бог забрав до себе наше маленьке Ангелятко, але залишив мені Іру…»

25 жовтня 2026 р. 17:41

25 жовтня 2026 р. 17:41

Ірина Федишин пережила важкі трагічні пологи, операцію та втратила багато крові…

Популярна співачка зі Львова 39-річна Ірина Федишин втратила доньку. Саму артистку ледве врятували під час важких пологів на 35-му тижні вагітності. Всього лише за три дні до трагедії Ірина виступила на благодійному фестивалі на Львівщині

За словами чоловіка та продюсера Ірини Віталія Човника, медики провели складну роботу, аби врятувати її. «Ірина – жива, але переживає важкий стан, ми ледь не втратили і її… Просимо молитов за душу маленького Ангелика і за здоров’я та відновлення Ірини», – звернувся до громадськості Віталій Човник у день трагедії.

Наразі артистка перебуває під пильним наглядом медиків у медичному закладі та потребує тривалого часу для фізичного відновлення й психологічної реабілітації.

«Ми стільки слів тобі не розказали, не встигли обійняти навіть раз…»

Згодом Віталій на своїй Instagram-сторінці залишив емоційний та розпачливий допис про біду у сім’ї. «Ми так мріяли про нашу донечку… Так чекали її появи на світ. Уявляли, якою вона буде, як вперше візьмемо її на руки, як обіймемо, як привеземо додому. Ми були так близько до нашого щастя. Так неймовірно близько… Залишалося зовсім трішки до нашої довгоочікуваної зустрічі. Але сталося інакше… Ми її втратили. Я бачив її … Вона моя копія…» , – поділився Віталій Човник.

Він додав, що окрім доньки, міг втратити і дружину. Ірина Федишин пережила важкі пологи, операцію та втратила багато крові. «Найстрашніше, що того дня я міг втратити не лише донечку, а й свою кохану дружину. Іра пережила надзвичайно важкі пологи, складну операцію та велику втрату крові. Лікарі боролися за її життя. Той день назавжди залишиться для мене днем найбільшої втрати, але водночас і другим днем народження моєї дружини. Бог забрав до себе нашого маленького Ангелятка, але залишив мені мою Іру. І за те, що вона жива, я безмежно вдячний» , – наголосив він.

Чоловік розповів, що зараз разом із дружиною намагаються пережити горе, яке їх спіткало, і подякував прихильникам за підтримку, повідомлення та квіти, які вони надсилають до лікарні. Віталій Човник також попросив помолитись за душу їхньої доньки та за відновлення Ірини Федишин.

«Сьогодні нам обом дуже боляче… Болить так, що іноді не вистачає ні слів, ні сліз… Ми розуміємо, що попереду непростий шлях. Нам доведеться вчитися жити з цим болем. Підтримувати одне одного, знаходити сили прокидатися щоранку і йти далі. Заради нашої сім’ї. Заради наших дітей. Заради любові, яка тримає нас разом. І ще я хочу від усього серця подякувати усім. За ці дні ми отримали неймовірну кількість повідомлень, слів підтримки, молитов. Ви передаєте квіти до лікарні, пишете нам, переживаєте разом із нами. Нас глибоко зворушує, скільки людей розділили наш біль. Пробачте, що зараз не маємо сили відповісти кожному особисто. Але ми все бачимо, читаємо і відчуваємо вашу любов. Дякуємо кожному, хто молиться за душу нашої донечку і за здоров’я та відновлення Іри» , – зазначив він.

Човник також емоційно звернувся до їхньої з Іриною Федишин доньки, на появу якої вони так довго чекали і яку в один момент втратили. «Наша маленька донечко, ми так і не змогли забрати тебе додому… Але ти назавжди залишишся частинкою нашої родини, нашого життя і наших сердець. Я не знаю, коли цей біль стане тихішим. Не знаю, чи колись перестане боліти… Але знаю одне: ми будемо старатися жити далі. Разом. Тримаючи одне одного за руку. Ми так чекали тебе, донечко… Так хотіли подарувати тобі цілий світ. А тепер ти назавжди стала цілим світом у наших серцях», – написав він.

Крім того, Віталій присвятив доньці вірш, у якому висловив біль від того, що вони так і не змогли обійняти свою дівчинку:

Ми стільки слів тобі не розказали,

Не встигли обійняти навіть раз,

Але тебе так сильно покохали

Ще до того, як побачили у перший раз.

І я питаю Небо: «Чому?»

А небо відповідь ховає.

Як пояснити серцю моєму,

Чому найдорожчих забирає?

Куди подіти біль, куди подіти?

Куди сховати сльози від людей?

Ми так хотіли просто тебе обійняти,

Притиснути до серця, до грудей…

Твій тато.

Друге весілля – через 15 років

Ірина Федишин познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Віталієм Човником на концерті. Після виступу він підійшов до молодої співачки по автограф, а згодом вони обмінялися номерами телефонів. На той час Ірина жила у Львові, а Віталій – в Івано-Франківську, тож на початку стосунків закоханим доводилося долати відстань.

Роман розвивався доволі стрімко. Приблизно за пів року Віталій освідчився коханій, а 29 липня 2006 року пара побралася. На той момент Ірині було 19 років. Відтоді подружжя пройшло разом два десятиліття, поєднуючи сімейне життя з роботою у музичній індустрії.

Віталій став для артистки не лише чоловіком, а й продюсером. Він бере участь у розвитку її кар’єри, тож їхні стосунки об’єднують особисте життя та спільну професійну діяльність.

«Щастя любить тишу». Коли ви пишете такі коментарі жінці, яка втратила дитину, це ви фактично її звинувачуєте, мовляв, ти сама винна.

Подружжя виховує двох синів – Юрія та Олега. Старший народився 2011 року, а молодший – 2015-го.

2021-го, на 15-ту річницю шлюбу, Ірина Федишин та Віталій Човник вирішили знову влаштувати весільну церемонію. Співачка повторно одягнула сукню нареченої, а подія стала для подружжя нагодою згадати початок спільного шляху та ще раз відсвяткувати своє кохання.

Цьогоріч у липні пара відсвяткувала 20-річчя шлюбу. А вже у серпні 39-літня Ірина оголосила про третю вагітність. Наприкінці вересня разом із чоловіком вона провела гендер-паті. Тоді стало відомо, що родина чекає на дівчинку, про яку так мріяли. Ця новина віднесла подружжя на сьоме небо від щастя. Ірина навіть присвятила майбутній доньці пісню «Серденько». Пара відкрито ділилася радістю очікування, а шанувальники вітали артистку з майбутнім поповненням…

«Навіщо було показувати вагітність?»

Телеведуча Марічка Падалко підтримала співачку Ірину Федишин після втрати дитини та засудила коментарі, у яких артистці дорікають за публічне висвітлення вагітності. Свою позицію вона виклала в Instagram.

Як відомо, про третю вагітність Ірина Федишин оголосила 19 серпня, а наприкінці вересня подружжя повідомило, що чекає на дівчинку.

Марічка Падалко звернула увагу на реакцію частини користувачів і навела дописи, які з’явилися після повідомлення про втрату.

«Навіщо було показувати вагітність?» – одне з тих запитань, що найбільше зачепили Падалко.

Поряд із ним журналістка згадала й іншу фразу – « Щастя любить тишу». На її думку, такі слова на адресу жінки, яка переживає втрату, є звинуваченням.

«Коли ви пишете такі коментарі жінці, яка втратила дитину, це ви фактично її звинувачуєте, мовляв, ти сама винна», – написала Падалко.

Телеведуча назвала подібну реакцію середньовічним забобоном. За її логікою, уявлення про те, що вагітність потрібно приховувати, перетворює горе на покарання за радість.

«Я вважаю, що жінка має право радіти вагітності і ділитися своїм щастям», – наголосила вона.

Падалко згадала, що й сама чула осуд через те, що заздалегідь купувала дитячі речі. У відповідь вона запитувала таких людей, чи готують вони чоловікові подарунок до дня народження наперед, чи чекають на сам день свята. Журналістка вважає, що людям хочеться вірити, ніби правила можуть уберегти від біди.

«Трагедії стаються не через фото в соцмережах. Вони стаються і без них», – зазначила Падалко.

Наприкінці допису вона висловила співчуття Ірині та її родині й побажала сил пережити втрату.

Лія ЛІС

Приймаю Божу волю і йду далі…

Господи, хай буде воля твоя, а не моя… Мені боляче, мені важко, я цього не розумію чому так, але я це приймаю… Попри все, що це наша дитинка, але вона є дитина Божа. Бог дав і мав право її забрати

Ми назвали її Веронікою. За християнським переданням, свята Вероніка витерла своєю хустинкою обличчя Ісуса, коли Він ніс свій хрест на Голгофу. І так хочеться вірити, що наша маленька Веронічка тепер буде нашим небесним Ангеликом, буде в обіймах Господа, і, можливо, там у Небі вона буде співати для Нього найкращі пісні.

А якщо у нашому житті з ’ являтимуться болючі моменти, вона своєю невидимою хустинкою витиратиме наші сльози. Ми з любов’ю та вірою довірили нашу донечку Богові через хрещення наміром.

На жаль, я не змогла притиснути її до своїх грудей, і, навіть, побачити її, бо була під наркозом. Але я бачила її на фото, яке зробив Віталік, я, навіть не уявляю, як це було боляче для нього, і як він це все витримав… Але я так вдячна йому за це: побачити якою була наша донечка…

А була вона дуже схожою на нього, смугленька, з темним волосячком, з маленьким носиком і пухленькими губками… Така красуня – 48 см зросту, вагою 2600.

Мій Віталік… Скільки ж болю випало на твоє серце… Усе найстрашніше відбувалося на його очах. Втрата нашої довгоочікуваної донечки, яку ти так чекав, а потім – ті страшні хвилини, коли моє власне життя опинилося під величезною загрозою…

Він, крізь сльози, знову й знову дякує Богові за те, що залишив мене живою. Згодом саме чоловікові довелося знайти в собі сили, щоб у тихому родинному колі провести нашу маленьку дівчинку в останню путь…

Я, навіть, не можу передати словами всього, через що ми зараз проходимо. Є біль, про який неможливо розповісти… Його можна лише проживати.

І серед усього цього нестерпного болю я ще сильніше усвідомлюю, яке це велике щастя – мати поруч людину, яка не відпускає твоєї руки навіть тоді, коли здається, що весь світ зруйнувався…

Наша Веронічка прожила з нами лише вісім місяців під моїм серцем. Та за цей короткий час вона подарувала нам стільки любові і стільки щастя!

Ми були щасливі. Безмежно щасливі! І ми ділилися цим щастям із вами. Бо для нас сім’я – це найбільша цінність.

І, навіть, якщо десь серед сотні тисяч добрих слів трапляються слова осуду, я не хочу наповнювати ними своє серце.

Сьогодні, попри все пережите, ні на мить не шкодую, що ми ділилися своєю радістю. Я не шкодую жодного дня нашого щастя. Не шкодую жодної фотографії, жодного відео, жодної миті, якою ми поділилися з вами. Бо щастя не стає помилкою лише тому, що після нього прийшов біль.

Не приписуйте людським словам і фотографіям силу, яка належить лише Богові, не живіть забобонами, не шукайте причин трагедії в чужих поглядах, словах, фотографіях чи червоних нитках.

Я вірила в Бога в найщасливіші миті свого життя і продовжую вірити Йому сьогодні, коли моє серце розривається від болю. Бо справжня віра – це не страх перед забобонами, а довіра до Господа, навіть тоді, коли не розумієш, чому випали такі випробування…

Окремо хочу звернутися до усіх батьків, які пережили втрату дитини. Не бійтеся плакати. Не бійтеся згадувати своїх діток. Не бійтеся знову радіти життю, коли відчуєте для цього сили.

Наші діти назавжди залишаються нашими дітьми. Навіть якщо їхній земний шлях був таким коротким. Знаєте, у лікарню до мене приїхав владика, який сказав теплі слова: «Ви – мама Ангелика».

Хочу подякувати кожній жінці, яка дарує життя, яка попри страхи, труднощі й непрості часи продовжує народжувати, виховувати дітей. Саме це дарує нашому світові майбутнє.

Дякую рідним, друзям, багатьом священникам і всім людям, які були поруч у ці найстрашніші дні і молилися. Я відчула, скільки любові є у світі.

Я вірю, що Господь дасть мені сили йти далі, любити, мріяти, працювати, співати, дарувати добро людям.

Моя Веронічко, моя дівчинко, моя люба донечко, ти назавжди у моєму серці.

Ірина ФЕДИШИН,
співачка, мама, яка втратила ненароджену доньку

Волинські