«Кринки – це було пекло»: історія воїна з Волині Анатолія Катеринюка

25 жовтня 2026 р. 21:46

25 жовтня 2026 р. 21:46

Волинянин Анатолій Катеринюк брав участь у боях за Кринки на лівому березі Дніпра, де провів три десятиденні ротації. Під час одного з боїв він отримав осколкове поранення у спину, але згодом повернувся на фронт і нині служить у підрозділі радіоелектронної боротьби.

Історію воїна переповіли на фейсбук-сторінці Кортеліського історичного музею.

Анатолій Катеринюк належить до тих захисників України, які вже кілька років воюють на фронті. Тому спілкування з ним у музеї було особливо цікавим. Він народився у листопаді 1983 року в селі Кортеліси. Батько - Олександр Анатолійович працює завідуючим місцевої лікарської амбулаторії, а мати – Галина Олександрівна до пенсії була секретарем сільської ради.

Анатолій закінчив 11 класів Кортеліської ЗОШ, а потім навчався в технікумі у місті Володимир-Волинський. Після І курсу призвали на військову службу, яку проходив у Львові у внутрішніх військах. Під час служби отримав ґрунтовну фізичну і військову підготовку та посаду снайпера. Служити було цікаво, часто разом із міліцією забезпечували правопорядок під час мітингів, футбольних матчів та інших масових заходів. Після повернення додому працював переважно будівельником на сезонних роботах.

Через півроку після початку повномасштабної війни, у серпні 2022-го, отримав повістку з військкомату і поїхав на Житомирський полігон. Але відбір у 95 десантно-штурмову бригаду не пройшов за станом здоров’я. Через кілька тижнів Анатолія знову викликали і після короткого навчання на полігоні зарахували до територіальної оборони. Так почалася його служба у 106 Хмельницькій бригаді.

Після місячного злагодження підрозділу направленні на Херсонський напрямок. Тримали оборону правого берега Дніпра. Великих боїв спочатку не було, лише обмінювалися артилерійськими та мінометними обстрілами. Анатолій тепер виконував обов’язки навідника АГС. Коли влітку 2023-го українська армія розпочала контрнаступ, підрозділ Анатолія Катеринюка отримав завдання форсувати Дніпро і захопити плацдарм на лівому березі.

Спочатку він вогнем свого автоматичного гранатомета накривав ворожі позиції та відволікав увагу на себе, поки інші бійці на човнах переправлялися через річку. Одночасно вогонь також по росіянах вели кулеметники, артилеристи та ракетні підрозділи. Від пострілів та вибухів небо стало світлим як удень, хоча це була друга година ночі.

Завдяки фактору несподіванки перша хвиля десанту успішно висадилася на березі і незабаром захопила село Кринки. Але росіяни дуже швидко оговталися, підтягнули свіжі сили та намагалися скинути українських воїнів у Дніпро. Бої під Кринками перетворилися на справжнє пекло. Найгіршим було те, що противник за допомогою дронів контролював Дніпро та вогнем з усіх видів зброї намагався перекрити постачання і підвезення свіжих сил на плацдарм. Кожна переправа через річку перетворювалася на жах.

На дев’ятий день боїв на плацдармі Анатолій отримав осколкове поранення у спину. Він згадує, що їхню позицію, яку тримало троє бійців, вночі засік ворожий дрон за допомогою тепловізора. А особливість позицій під Кринками полягала в тому, що там не можна було глибоко окопатися, бо зразу виступала вода. Ситуацію частково рятувало лише те, що в заплаві річки росли кущі і дерева. Тому, коли вниз полетів перший «вог», Анатолій кинувся бігти в сторону Дніпра. Таким чином він відволік увагу ворожого оператора від своїх товаришів, але сам отримав уламкове поранення в спину після третього скиду. Та на цьому його пригоди не закінчилися.

По ньому відкрили вогонь наші бійці, які займали другу лінію оборони. Добре, що на шляху трапився стовбур великого дерева, який врятував і від своїх куль, і від ворожих дронів, які намагалися його добити. Вранці знову рушив до Дніпра і потрапив до своїх хлопців, які надали йому допомогу. Наступного дня благополучно переправився на правий берег і був відправлений у госпіталь, де лікувався декілька тижнів.

Потім отримав місячну відпустку на реабілітацію. Після повернення в бригаду через два дні знову відправили на плацдарм. Загалом Анатолій провоював у Кринках три ротації по 10 днів. Росіяни постійно нищили наші позиції з усіх видів зброї та намагалися їх штурмувати. Втрати з обох сторін були дуже великі. Батальйон втратив більшу частину свого складу. Важливу роль в утриманні плацдарму відігравали також підрозділи морської піхоти.

Після запеклих боїв повністю зруйновані Кринки було втрачено, але частину плацдарму в заплаві річки продовжували утримувати. росіяни настільки посилили вогонь, що тепер навіть і на правому березі до Дніпра було складно підійти. Нові підкріплення зазнавали втрат ще на підході до річки. Багато людей гинуло під час переправ, тому командування зрештою дало наказ залишити плацдарм. Тепер завдання українських бійців полягало в тому, щоб утримати свої позиції на правому березі. росіяни зібрали великі сили і багато разів пробували переправитися через Дніпро, але тільки зазнали марних втрат.

За добросовісну та успішну службу Анатолій Катеринюк отримав звання сержанта і був направлений вчитися на курси командирів взводів у Київ. Пізніше його перевели у підрозділ радіоелектронної боротьби, головним завданням якого є придушення ворожих дронів. Анатолій розповідає, що більшість дронів, які потрапляють у смугу досяжності РЕБу, вдається збивати, хоча ця боротьба має багато технічних проблем.

За певних умов можна змістити із курсу і відвести в сторону навіть КАБ, але не має гарантії, що він не влучить в інших людей. Треба відзначити, що РЕБи розташовуються на певній відстані від лінії зіткнення, але вони є дуже бажаною ціллю для ворога. Особливостю війни на Сумському напрямку є те, що росіяни тут дуже часто використовують розвідувально-диверсійні групи, тому потрібно постійно бути у бойовій готовності. Але з Кринками це все одно порівняти не можна

• Пішов служити у 18, а тепер не уявляє себе без армії: історія воїна 100-ї бригади «Рудіка»
• Під вибухами рятував побратимів: історія прикордонника Волинського загону з позивним «Вітер»
• 270 днів на позиціях і 9 діб у кущах: як волинські бійці виходили з оточення

Волинські