Був командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів: на Харківщині загинув молодий лучанин

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Був командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів: на Харківщині загинув молодий лучанин

28 жовтня 2026 р. 21:00

28 жовтня 2026 р. 21:00

До Луцької громади надійшла трагічна звістка: на щиті повертається захисник України Олександр Кондращук.

Про це повідомляють у Луцькраді, - інформує ВолиньUA .

Олександр Володимирович Кондращук народився 8 лютого 1993 року в Луцьку, де минули його дитячі та юнацькі роки. Навчався у Луцькій школі № 3, згодом здобував професійну освіту в Торчинському професійному ліцеї.

Ще до початку повномасштабного вторгнення Олександр осиротів. Найближчими людьми для нього були чотири сестри та брат.

У травні 2024 року захисник отримав тяжке поранення. Певний час проходив лікування та реабілітацію в Луцьку. Попри пережите, він повернувся до військової служби, знову став до строю в піхоті, а згодом опанував фах оператора безпілотних літальних апаратів.

За час служби Олександр відзначився сумлінністю та відданістю військовому обов’язку, отримав низку нагород. Серед них — нагрудний знак Командувача об’єднаних сил Збройних сил України «За службу та звитягу» III ступеня, відзнака командира оперативно-тактичного угруповання «Лиман» «Знак доблесті», почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних сил України «Золотий хрест», почесна відзнака «За оборону міста Бахмута» та нагрудний знак «Щит сил територіальної оборони ЗСУ».

У 2026 році Олександр обійняв посаду командира відділення — командира екіпажу безпілотних літальних комплексів.

З 13 червня 2026 року Олександр вважався зниклим безвісти. Він загинув на Куп’янському напрямку в Харківській області. У п’ятницю, 23 жовтня 2026 року, надійшло офіційне підтвердження його загибелі.

У скорботі залишилися рідні, чотири сестри, брат, друзі, побратими та всі, хто знав і поважав Олександра.

Він віддав своє життя за Україну, її свободу та майбутнє. Його мужність, відданість і жертовність назавжди залишаться в пам’яті тих, заради кого він став на захист Батьківщини.