У Ковелі військовий із побратимом розмалювали фасад спортивної школи

30 жовтня 2026 р. 21:56

30 жовтня 2026 р. 21:56

У Ковелі військовослужбовці створили мурал на фасаді дитячо-юнацької спортивної школи імені Петра Стуса. Ініціатором проєкту став боєць бригади «Любарт» Данило з позивним «Тюр», а художнє оформлення виконав його побратим, митець Андрій Горбаль. На муралі зобразили воїнів і середньовічних лицарів, поєднавши історичні мотиви із сучасною символікою бригади.

Ще до повномасштабного вторгнення, а згодом і під час війни, митець реалізував чимало мистецьких та волонтерських ініціатив на підтримку українських військових. Нині, перебуваючи в лавах Сил оборони, він продовжує цю діяльність уже в межах своєї бригади.

За короткий час Андрій кардинально змінив вигляд фасаду, створивши масштабну художню композицію. Щоб допрацювати окремі деталі, він ще планує приїхати до Ковеля.

Яким був задум муралу?

Передусім художнику хотілося створити не просто декоративний розпис фасаду, а цілісне візуальне зображення, яке передаватиме характер, цінності та дух бригади «Любарт». Центральними образами стали воїни та борці, зокрема середньовічні лицарі. Це своєрідна паралель між минулим і сьогоденням, між воїнами, які захищали свої землі століттями тому, та сучасними українськими захисниками. Для захисника ці образи символізують силу, честь, братерство та дисципліну.

Чому саме така кольорова гама?

Кольорова гама насамперед продиктована айдентикою бригади «Любарт». Чорний та охристий — її характерні кольори, які стали основою всієї композиції. Чорний фон створює глибину, підкреслює монументальність образів і додає їм певної суворості. Охристий асоціюється із землею, історією, металом та старовинними зображеннями воїнів.

Окрему роль відіграють абстрактні елементи, виконані в приглушених зелених, оливкових та червоних відтінках. Вони створюють відчуття руху, напруги й енергії та об’єднують окремі частини фасаду в одну композицію.

У результаті розпис став водночас брутальним, сучасним і художньо цілісним, без зайвого візуального перевантаження.

«Цей проєкт дав можливість втілити задум, який мій командир Тюр виношував уже давно, — використати мистецтво як інструмент комунікації між військовими та цивільними, насамперед молоддю. Адже мурал — це не лише зображення на стіні. Це спосіб говорити з людьми безпосередньо через візуальні образи, зацікавлювати, спонукати до роздумів», — розповів Андрій.

Важливо, щоб молодь бачила у військових не лише людей зі зброєю, а й особистостей зі своїми цінностями, професіями, творчістю та переконаннями. Щоб між суспільством і військом було більше розуміння, довіри та спільних ініціатив. Саме в цьому художник бачить одну з головних цінностей цього проєкту.

На цьому Данило не планує зупинятися. Нині він працює над ще одним проєктом — у ліцеї «Оберіг» – своїй рідній школі. Це особливе для нього, бо сюди ходили його друзі, які не повернулися з цієї війни, — Єгор Лобанов, Максим Бурда, Олександр Філон та Борис Степанюк . У класі, де колись навчалися хлопці, Данило займається ремонтом і облаштовує простір у мілітарному стилі.

Волинські