Україна не хоче миру? Ні, ми просто прагнемо вижити

01 листопада 2026 р. 13:58

01 листопада 2026 р. 13:58

кремль хоче бачити Україну на колінах. Але українці прагнуть не миру в кайданах, а життя у вільній державі!

Чимало голосів у світі й Україні зараз вимагають укласти з путіним якусь мирну угоду на яких завгодно умовах, аби лише війна завершилася. Але що буде потім? Аналітики кажуть те, що ми й так знаємо – «Глобальна «днр» у кордонах найбільшої у Європі країни. Україна зараз стікає кров’ю – але вона жива і сильна, сильніша за велику росію, яка користується ресурсами своїх численних союзників. Невже ми погодимося добровільно вчинити самогубство?

Путін передав Україні чергову позитивну відповідь на пропозиції про мир. Трамп правий: путін, безумовно, хоче миру, в будь-який момент готовий до нього, щодня працює задля того, щоб мир настав. Тільки це мир, в якому нам немає місця.

Не дивно, що Україна не погоджується на такий мир. Аналізуючи сценарії завершення війни за допомогою методології форсайту, експерти назвали цей сценарій «Глобальна «днр».

Ми хочемо жити і не хочемо помирати. Хтось називає це неподобством, хтось ресентиментом, хтось непоступливістю у переговорах.

Україну звинувачують у тому, що вона сама спровокувала війну – своєю слабкістю чи, навпаки, наполегливістю у прагненні до ЄС і НАТО, своїми утисками російської мови, культури та упц мп (живу в Києві, де російська мова і культура звучать вільно, подобається це вам чи ні), своєю неготовністю терпіти авторитаризм і корупцію, своєю роллю у розвалі СРСР (яку путін і чимало росіян вважають «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ сторіччя»), своєю неготовністю визнати себе зоною виключних російських інтересів та «молодшою сестрою».

Своїм демонстративним існуванням: «ходила не в тому районі й не так вдягнена». Все це не має значення: якщо є хижак і жертва, привід знайдеться. Гляйвіц, підпал Рейхстаґу та ФСБшний гексоген у російських будинках перед Чеченською війною тому свідчення.

«Мир», який нам пропонують на умовах агресора, може стати лише перепочинком перед новою війною.

Неготовність України капітулювати є скалкою в дупі всіх глобальних гравців. Вона доводить, що сильний не обов’язково перемагає слабшого, якщо слабший бореться за правду й захищає власне життя.

Давид перемагає Ґоліафа попри вагову категорію та дорогий бронзовий обладунок. Вага, гроші та сила не дорівнюють правді й перемозі. Звідси така ненависть Трампа й прагнення знецінити Україну розповідями про тисячу танків, які потонули в багнюці внаслідок помилки російського генерала. Нагадаю, що це «українці викопали Чорне море», внаслідок чого там потонув крейсер «москва», інакше цього би не сталося.

Знецінення нашої стійкості, бажання жити й неготовності здаватися не є для нас новиною. Такі голоси буде чутно зовні й зсередини.

Україна, тим більше сильна Україна, нікому у світі не потрібна, окрім нас. (Насправді вона потрібна всім, але в цьому ще треба їх переконати). «Ми хочемо жити. Наші сусіди хочуть бачити нас мертвими. Це залишає не надто багато простору для компромісу». Це – Ґолда Меїр.

І ще вона: «Краще отримувати ноти протесту, ніж телеграми співчуття». Нічого нового я не написав, ви це читали багато разів. Просто хотів, щоб ви ще раз задумалися.

Валерій ПЕКАР , підприємець, громадський діяч, блогер.

Зараз також читають: 40 невинно убієнних українців у Польщі допомогла віднайти прямо з Луцька пенсіонерка Ніна Бачинська .

Волинські