Мама до останнього вірила, що він живий: спогади про загиблого Героя з Волині

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Мама до останнього вірила, що він живий: спогади про загиблого Героя з Волині

04 листопада 2026 р. 09:37

04 листопада 2026 р. 09:37

12 вересня у с. Рудка Маневицької громади попрощалися із 48-річним Віталієм Щербачуком, який загинув 14 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання на території Курської області. Майже два роки його рідні жили в невідомості, шукаючи звісток про Захисника та сподіваючись, що він живий.

Про це повідомляє Нова доба , - інформує ВолиньUA .

Віталій народився і виріс у Рудці. Був найстаршим сином у багатодітній родині. Після навчання за спеціальністю, пов’язаною з радіоелектронікою, повернувся додому. Працював по господарству, обробляв землю, згодом їздив на заробітки до Польщі. Одним із його захоплень була музика.

Власної сім’ї Віталій не створив. Останні роки жив разом із мамою Ганною Петрівною у батьківському домі.

У липні 2024 року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України. Вже на початку осені Віталій опинився на Курщині у складі підрозділу 41-ї бригади.

У листопаді 2024 року, коли військові прямували на позицію, їх атакували дрони.

Третього грудня Віталій вирушив на своє останнє завдання. На позиції разом із ним перебували ще троє військових. Жоден із них не повернувся. Після цього Віталій вважався зниклим безвісти. Повідомлення про зникнення Віталія рідні отримали 19 грудня – за день до його 49-річчя.

Лише у 2026 році особу Віталія вдалося встановити за результатами ДНК-дослідження. За інформацією, яку отримала родина, військові перебували у бліндажі в районі Руського Порічного Курської області, коли стався вибух. Обставини загибелі встановлювали відповідні служби.

12 вересня Воїна зустріли в рідній Рудці. Попрощатися із Захисником прийшли рідні, друзі, знайомі та односельці, представники влади, військові. У Свято-Луківському храмі відбувся чин похорону. Після богослужіння процесія вирушила до місцевого кладовища, де Віталія поховали з військовими почестями.

Для родини Щербачуків це вже не перша тяжка втрата. Двоє сестер пані Тетяни померли ще маленькими. А у 2002 році трагічно під час пожежі загинув брат Сергій, який працював учителем фізики у Куклах. Після смерті Віталія з п’ятьох дітей у родині залишилася лише Тетяна.