Тушкованку від волинських господарів воїни на передовій впізнають за неповторним смаком – домашнім

08 листопада 2026 р. 08:50

08 листопада 2026 р. 08:50

Угорі – горохівчанин Ігор Єлісєєв (праворуч) з побратимами на Куп’янському напрямку читають газету «Волинь» на передовій. Унизу – люди, завдяки яким фронт відчуває турботу рідного краю: Ольга й Тарас Баріди із сином Михайликом.

Найсучасніша зброя чи військовий реманент не замінять воїнам хліба й до хліба. Від початку повномасштабної війни горохівчани Оксана й Тарас Щерблюки, засновники й керівники ПП «Макс Ком» забезпечують фронт муніцією, автомобілями та іншою необхідною допомогою і постачають захисникам продукцію, вирощену на орендованих полях, у власних садках і теплицях

Однією з найзатребуваніших страв на війні є «макскомівська» тушкованка. Військовослужбовці з гарячого Куп’янського напрямку надіслали «Волині» світлину свого обіду разом із подякою виробникам: «Тушкованка дуже смачна й вельми зручна для дронів, що доставляють провізію на «нуль»».

Напис на етикетці – «Горохівські смаколики з щирою вдячністю за вашу працю від ПП «Макс Ком» та ФОП «Баріда» – скромно засвідчує: за солдатськими плечима – дбайливий, невтомний тил. Іноді меценати не встигають позначити такими наліпками акуратні дой-паки (полімерні пакети, що не б’ються), та бійці кажуть, що улюблену тушкованку від горохівчан упізнають за її неповторним смаком – домашнім!

Водночас, завдяки фінансовій підтримці Оксани та Тараса Щерблюків, газета «Волинь» залишається єдиним друкованим виданням на всіх напрямках фронту. Невдовзі волонтери з Горохівської організації «Спілка учасників АТО/ООС «Щит», яку очолює Віталій Гладун, знову вирушать в епіцентри бойових дій, аби доставити захисникам усе найпотрібніше. Серед вантажу буде й чергова партія допомоги від ПП «Макс Ком» і ФОП «Баріда», а також свіжий номер «Волині»! Тож побажаймо всім нашим захисникам тиші, смачного й добрих новин із рідного краю!

«Від ферми – в окопи»

Вирощуванням молодняку свиней без застосування антибіотиків ПП «Макс Ком» займається з 2005 року. На тваринницькій фермі в селі Печихвостах господарює син Оксани та Тараса Щерблюків – Василь Тарасович, голова-засновник ФГ «Волинський сад». З легкої руки молодшого господаря територію чималого господарського двору обсаджено трояндами, екзотичними кущами, вишнями. Гармонію красивого й корисного ця хліборобська династія цінує і в ділових стосунках, тому співпрацює лише з порядними партнерами.

Вгодованих свиней «Макс Ком» продає, а м’ясо у вигляді тушкованок відправляє захисникам із першого тижня війни. Їх виробництво на своєму плодоконсервному заводі в Берестечку швидко переорієнтували на потреби воєнного часу Наталія і Олександр Захарчуки – друзі родини Щерблюків. Виготовили їх тисячі банок. До постачання м’яса долучалися інші тваринники, але у війні дронів скляна тара стала непрактичною, тож фронт потребував її заміни.

Працювати з дой-паками погодився підприємець із  села Струмівка Луцького району Тарас Баріда.

– Із «Макс Кому» – свині, дой-паки та конвеєрний зварювач пакетів. Із тебе – рецепт і якісний продукт, – запропонувала близько двох років тому Оксана Володимирівна панові Тарасові. А вже через кілька днів «макскомівці» усією адміністрацією знімали пробу з чотирьох видів тушкованки, зробленої за власним рецептом подружжя Ольги та Тараса Барідів.

– Нам смакували всі варіанти, але Ольга і Тарас дуже відповідально ставляться до своєї справи,  тому експериментальні порції довелося куштувати не раз, – пригадує пані Оксана, як подружжя Барід шукало той самий, особливий смак для захисників.

«Або я, Олю,  сідаю на «фуру», або ти будеш мені помагати»

– Ми з чоловіком Тарасом уже давно хотіли купувати свиней саме в ПП «Макс Ком», але це було непросто через високі вимоги та конкуренцію. Однак я не втомлювалася повторювати чоловікові: «Дзвони, дзвони, дзвони до Щерблюків…» – каже Ольга Баріда, наголошуючи, наскільки поталанило їм із партнерами-земляками.

Власний заготівельний бізнес Баріди розпочали дев’ять років тому – через чотири роки після одруження. Вона – лучанка, він – із села Мирків на Горохівщині. Познайомилися вони на весіллі друзів у Павлівці на Іваничівщині.

Щоб воїни відчували смак дому навіть там, де пахне війною…

– Де ж ти, Олю, в Луцьку так вправно навчилася буряки сікти?! – дивувалися потому Тарасові батьки, вражені завзяттям тендітної невістки до всієї  роботи.

Історія цього молодого подружжя в бізнесі й справді захоплива, якщо знати, що Ольга раніше працювала бухгалтером і … манікюрницею в Луцьку. Тарас  змалку був великим помічником батька Василя (світла йому пам’ять) у домашньому господарстві. Хлопець охоче порядкував у чималих стайнях, дотепер дружить із усілякими сільськогосподарськими агрегатами, почувається впевнено в оранці чи сівбі, та для власного бізнесу обрав фах заготівельника худоби. Початківцем у ньому він і зустрів майбутню дружину.

…Збувати в місті куплених в селах свиней було настільки складно, що Тарас Васильович і досі має боржників. Тоді й наважився позичити гроші, відкрити власний магазин і продавати в ньому лучанам продукцію, на яку завжди є попит.  Приваблювати покупців планував високою якістю товару, а найнадійнішою помічницею в такому ризиковому починанні обрав дружину.

– Або я сідаю на «фуру» далекобійником, або ти будеш мені допомагати розбирати свинячі туші, – сказав він їй радше всерйоз, ніж жартома.

Кохання, воістину, творить дива: Ольга без вагань змінила приладдя манікюрниці на спеціальні ножі й узялася до нелегкої справи.

«Маємо покупців, бо працюємо на совість»

Нині в магазині «Волинська свіжина» підприємця Тараса Баріди, що на вулиці Соборності, 9, у Луцьку, можна придбати не лише свіжу свинину з ПП «Макс Ком». На вітринах ошатної крамниці – широкий вибір м’ясних смаколиків від ФОП «Баріда». Навіть найвибагливіші  гурмани знайдуть тут якісну копчену ковбасу, шинку, бочок, сало, тушкованки у банках…

– Щоправда, зволікати з покупками не варто: любителів домашньої смакоти  чимало, а добрий товар розкуповують швидко. До Великодня люди замовляють сиру ковбасу за кілька місяців наперед, а охочі придбати готові делікатеси займають чергу біля магазину ще до п’ятої години ранку, – кажуть лучани.

Шлях Барідів до визнання на чималому ринку м’ясних виробів був нелегким. Упродовж трьох років їхній магазин працював без вихідних, по дванадцять годин щодня. Подружжя й дотепер стає до роботи на світанку й трудиться  допізна у виробничому цеху, який є частиною їхнього будинку.

– Свинячі туші ми обпалюємо соломою, як і годиться для вишуканого смаку. Коптимо сало та м’ясо  димом черешні й дуба. Усі копченості я спочатку готував у батьківському обійсті в Миркові, як мовиться, на межі. Тепер усе робимо в Струмівці, – розповів Тарас Васильович.

Господар запросив оглянути просторе приміщення для м’ясопереробки з сучасним обладнанням та добротним підвалом, коптильню, де щотижня переробляється близько 40 тушок зі свиней, куплених у ПП «Макс Ком», та велику й оригінальну піч біля хати. Вона, піч, дуже подобається всім гостям.

Баріди радіють, що багаті на друзів і велику, дружну родину.  А про гостинність господарів промовисто засвідчує довгий і широкий дубовий стіл на подвір’ї.

«Розвиватися плануємо після війни, а сьогодні мусимо вберегти те, що маємо»

33-річна Ольга і 37-річний Тарас Баріди не роблять секрету зі свого успіху: рецепти всього, що виготовляють на продаж, вони напрацювали самі, а щоб не заважати одне одному на технологічній кухні, чітко розподілили обов’язки. Помічниця обом у вільний час  – 13-річна донечка Ірина. Навіть маленького Михайлика, який уже береться ходити, мама Ольга, щасливо усміхаючись,  називає помічником. Особливо тоді, коли хлопʼя спить або мило сміється й тягнеться на руки до всіх, хто приходить у їхній дім.

Як оце до нас, коли ми завітали до молодих підприємців. Найперше в очі кинувся невеликий город. Із кількох його соток Ольга й цьогоріч зуміла зібрати щедрий урожай помідорів, огірків та інших овочів. Усе вже законсервувала й заквасила – у відра та відеречка. Мовляв, зима все з’їсть.

У великій мисці чекала своєї черги нарізана свинина – готували нову партію тушкованок для захисників. Поруч – акуратно складені дой-пакети та конвеєрний зварювач для їх запаювання, куплений Оксаною Щерблюк.

Раніше єдиним інгредієнтом «макскомівської» тушкованки, яку виготовляють у цеху ФОП «Баріда», було м’ясо. Тепер до 300 грамів свинини додають ще 100 грамів гречки, приправленої спеціями та засмажкою. Цей рецепт Ольга й Тарас Баріди  створили на замовлення військовослужбовців. «З гречкою смачніше і ситніше. Особливо в тих випадках, коли на «нулі» нема хліба», – кажуть воїни.

Із однієї тушки виходить близько 200 дой-паків домашньої тушкованки.

– Той, хто хоче працювати, знайде собі роботу. Легше всього сидіти на дивані й казати, що в Україні все погано, – міркує очільниця ПП «Макс Ком», депутатка Горохівської міськради та волонтерка Оксана Щерблюк. – Мене вражають щирість і запал, з якими Ольга та Тарас Баріди роблять улюблену справу. Працюють не лише на совість, а й з любов’ю та вдячністю, тому їхні м’ясні вироби цінують на фронті й у тилу.

За словами Тараса Баріди, розвивати власну справу подружжя планує вже після війни. А поки що головне – допомогти Україні здобути мир і  вберегти те, що мають, завдяки власній праці,  захисту ЗСУ та підтримці хороших людей, які бажають іншим добра й достатку, так само щиро, як і собі.

Леся ВЛАШИНЕЦЬ.

Волинські