У липні відправили на передову у складі штурмового підрозділу, а в серпні загинув: захиснику з Волині назавжди 46 років

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

У липні відправили на передову у складі штурмового підрозділу, а в серпні загинув: захиснику з Волині назавжди 46 років

08 листопада 2026 р. 11:07

08 листопада 2026 р. 11:07

46-річний Володимир Хвесик із села Березичі Любешівської громади загинув 27 серпня 2026 року на Сумщині. Військовослужбовець служив солдатом у складі 71-ї окремої аеромобільної бригади. На передову у складі штурмового підрозділу його відправили 12 липня. Після загибелі захисника поховали в рідному селі.

Історію захисника розповіли на сайті «Нове життя» - новини Любешівщини» .

Володимир був наймолодшим із трьох синів у великій родині. Загалом батьки виховали десятеро дітей – семеро дівчат і троє хлопців. Батька давно немає, мати вже старенька. Один із синів має психічне захворювання, до того ж кілька років тому йому ампутували ногу. Тож поруч із матір’ю та братом жив Володимир Хвесик і його сестра Ольга Брень. Володимира всі знали як простого, мовчазного і роботящою чоловіка.

Після школи хлопець строкову службу не служив. Вступив до музичного училища, бо музика його захоплювала. Він умів грати на гітарі, гармошці, любив інструменти. «Але брат не закінчив науку. Бо сказав, що проста робота – оце його. Сокира, коса в його руках горіли», – пригадує Ольга Павлівна.

Роботи Володимир Хвесик дійсно ніколи не боявся. Більшу частину життя працював на пилорамі – то в Залізниці, то в рідному селі. Але в червні 2026 року він вирішив піти служити. Спочатку проходив навчання на одному з полігонів, а згодом вирушив на передову. Для Ольги цей період став особливо тривожним. Уже майже рік вона чекає бодай якоїсь звістки про свого сина Олега , який зник безвісти на війні. Тепер на фронті опинився ще й брат.

12 липня Володимира відправили на передову. Він служив на Сумщині у складі штурмового підрозділу.

Останню розмову з братом сестра вона мала 25 серпня. Через кілька днів їй принесли тяжку звістку – 27 серпня він загинув смертю хоробрих.

Поховали воїна в Березичах.

Вічна пам’ять і слава Герою