Замість смартфона — стрічка та лоза: 14-річний хлопець із Волині захопився плетінням корзин

09 листопада 2026 р. 11:49

09 листопада 2026 р. 11:49

14-річний Назар Хвесик із Волині захопився плетінням корзин і кошиків після того, як побачив незвичні вироби в інтернеті. Хлопець вирішив не просто милуватися чужими роботами, а спробувати створити власні. Тепер у його доробку вже чимало сплетених власноруч корзин із ПВХ-стрічки та кошиків із лози, які він охоче дарує рідним і близьким.

Ідею Назар підгледів в інтернеті минулої зими. Побачив корзинки, сплетені з ПВХ-стрічки, й вирішив спробувати зробити таку власноруч, розповідає видання «Нове життя» - новини Любешівщини .

Раніше плетінням не займався, тож це був його перший досвід. Спочатку про свій задум розповів лише дідусеві. Сам замовив стрічку, заплатив за неї власні гроші й узявся до роботи.

– Коли сплів перший виріб, емоції були чудові. Захотілося плести далі, – згадує Назар.

Першу велику корзину хлопець віддав дідусеві для сільськогосподарських потреб. Рідні підтримали його захоплення, а дідусь із бабусею навіть компенсували витрати на матеріали. Та найбільше заохочував сам результат: із кожною новою роботою виходило дедалі краще.

Тепер корзини Назара є чи не в усіх його рідних. Дві він подарував двоюрідним сестрам, також презентував бабусям та тітці. І такі подарунки не стоять без діла: з ними ходять по гриби та використовують у господарстві.

– Коли я бачу, що хтось іде з моїм кошиком, то дуже тішуся, – зізнається хлопець.

За кожним готовим виробом – кілька вечорів кропіткої роботи. Корзину середнього розміру Назар може сплести за два-три вечори, а більшу – приблизно за три-чотири. Спочатку потрібно відміряти й нарізати стрічки однакової довжини, далі – виплести основу та стінки, потім завершити верх і зробити ручки. Найскладніше, каже юний майстер, – саме доплітати верх кошика.

Плетіння потребує терпіння й уважності, а від тугої стрічки часом болять пальці. Однак Назар не звик кидати розпочате. Перші роботи виходили не зовсім такими, як хотілося: доводилося розплітати й виправляти. Тепер хлопець свої помилки помічає відразу.

Та, мабуть, одна з головних рис Назара – бажання в усьому розібратися самостійно. Якщо щось його зацікавить, спочатку пробує власними силами і лише тоді, коли зовсім не виходить, запитує поради.

Так було й цього літа, коли хлопець вирішив спробувати плести кошики. Основу зробив із лози, а потім узявся за плетіння. Спочатку придивлявся до готових виробів, які були вдома, потім шукав підказки в інтернеті й експериментував. Перший кошик не вдався, зате наступний уже вийшов.

Назар береться за плетіння лише тоді, коли в нього чудовий настрій.

– Якщо вже сів за роботу, хочеться якнайшвидше дійти до останнього рядка, зробити ручки й побачити готовий результат, – каже він.

Але плетіння – не єдине заняття, до якого хлопець охоче береться. Назар допомагає мамі на городі й сільської роботи не цурається. Тож у його буднях знаходиться час і для школи, і для домашніх справ, і для улюбленого заняття.

Хлопець поки не загадує, чи переросте це захоплення колись у щось більше. Попереду зима, довгі вечори та нові ідеї. А поки він просто працює, експериментує з новими техніками та радіє, коли його роботи стають у пригоді рідним.

Волинські