вологість:
тиск:
вітер:
Після життя в окупованому Криму 18-річний Дмитро повернувся в Україну та оформлює паспорт на Волині
18-річний Дмитро , який народився на Херсонщині, після кількох років життя в окупації самостійно вирішив виїхати з Криму та повернутися в Україну. Дорога через Росію та Білорусь тривала три доби, а нині хлопець перебуває на Волині, де оформлює свій перший паспорт громадянина України.
Після початку повномасштабної війни його село опинилося під російською окупацією. У 2024 році разом з мамою хлопець переїхав до окупованого Криму. Там навчався у школі та коледжі, де змушений був опановувати російську мову. Після повноліття, у липні 2026 року, вирішив виїхати в Україну.
Нині хлопець перебуває на Волині, де оформлює свій перший паспорт громадянина України. Суспільному Дмитро розповів про життя в окупації, рішення залишити Крим, переживання під час дороги та плани на майбутнє.
До переїзду в окупований Крим Дмитро жив неподалік Нової Каховки на Херсонщині. Пригадує: жити в окупації після початку повномастштабної війни було важко, тому родина прийняла рішення виїхати на півострів. Там хлопець спочатку ходив до школи, а після 9 класу вступив до коледжу на будівельника.
«В Криму в російській (школі) вчився. Важко було, не міг привикнути. Російську мову складно було здавати взагалі: оці всі терміни, різне все, незрозуміле», — говорить Дмитро.
Життя в Криму, за словами хлопця, відрізнялося від того, до якого він звик на Херсонщині. Ціни були високими, відрізнялися на смак й продукти.
«Я не знаю, як це пояснити, але просто все інше. У мене на Херсонщині був і город, картопля, овочі, а там немає такого. Оце було незвично», — каже юнак.
За його словами, в окупованому Криму він не відчував свободи й не міг поводитися так, як звик вдома, на рідній Херсонщині.
«Свободи немає взагалі. Вийти і сказати щось зайве...Заставляли гімн вчити, — каже Дмитро. — Ті, які старіші, нейтральні. Ті, які молоді, які з дитинства там вже при Росії живуть, вони російську сторону підтримують».
Влітку, за спостереженнями хлопця, на півострів приїжджало багато туристів із Росії. Але море було брудним, а його очищенню приділяли менше уваги, ніж раніше.
Як мама відреагувала на рішення сина
Як покинути окупований Крим, Дмитро почав думати і планувати рік тому. Допомогти з дорогою пообіцяв дядько, який живе в Польщі.
«В основному, морально готувався, щоб все легко пройшло, щоб не хвилюватися. Фінансово, в основному, дядько допомагав, він все оплатив. Йому дякую. Завдяки йому я виїхав», — говорить юнак.
У липні 2026 року Дмитро став повнолітнім і вирішив повертатися в Україну. Зізнається: мама спочатку намагалася відмовити від такого кроку, але згодом прийняла рішення сина.
«Відпустила. Але сказала, що я дурень. Тому що сам так рано вирішив. Але я вже вирішив, все, — каже 18-річний хлопець. — В результаті вибір прийняла, сказала: «Твоє рішення, вже все, виріс».
Дмитро каже: вагань щодо виїзду з окупованого Криму не було. Але найбільше хвилювся за дорогу.
«Тривожність — це було найважче для мене. Багато думок було. Не знав, що буде. Молився, щоб все було добре», — пригадує Дмитро.
Дорога з окупованого Криму до України тривала близько трьох діб. Дмитро подолав відстань у понад 1000 кілометрів через території Росії та Білорусі. Поїздку, яка коштувала 350 доларів, оплатив дядько.
«З Криму на Волинь було тяжко. Мене можуть не пропустити чи якісь проблеми з документами чи ще щось. Багато думав», — говорить хлопець.
З документів у Дмитра було лише свідоцтво про народження. Щоб повернутися в Україну, довелося їхати у Мінськ, де йому оформили посвідчення особи на повернення в Україну.
«Навіть на серці защеміло»: про повернення в Україну
Найбільш емоційним моментом дороги став перетин українського кордону. Дмитро пригадує, що записував відео для друга, де ділився радісною новиною про повернення.
«Відразу, як кордон перетнув, я навіть другу відео записував і казав: «Я в Україні». Я не знаю, навіть на душі легко стало. Я аж відчув свободу. Навіть на серці защеміло. Радість відразу», — говорить хлопець.
Ще одна річ, за якою сумував Дмитро, — українські продукти. Каже, що після повернення в Україну особливо відчув різницю у смаку їжі. Також хлопець помітив, що на Волині люди більш привітні та усміхнені.
«В дитинстві запам'яталася продукція українська. Без неї прям не міг, не знаю. В Криму, після 2022 року, незвично було продукцію російську їсти. А як сюди приїхав, відчув смак дитинства, — каже Дмитро. — Менталітет інший. А там все сіре». Дмитро — біля пам'ятника Тарасу Шевченку у місті Ковелі, листопад 2026 року. Суспільне ЛуцькДмитро також згадує російську пропаганду про нібито заборону розмовляти російською мовою в Україні. Після повернення він переконався, що це не відповідає дійсності.
«На моєму досвіді: я приїхав, я розмовляв російською. Мені важко просто, я давно не розмовляв чистою українською мовою і мені ніхто слова не сказав. Всі нормально зі мною спілкуються, посміхаються, нормально все», — каже юнак.«Треба виїжджати для свого майбутнього»Після повернення в Україну Дмитро приїхав на Волинь. Звернувся у Любомльський відділ Міграційної служби області, щоб уперше оформити паспорт громадянина України у формі ID-картки. Далі має виготовити й закордонний паспорт.
« Планую їхати в Польщу до дядька. Працювати, жити. Спочатку підзаробити, в будь-якому випадку, а потім вже, як піде», — каже хлопець.У майбутньому Дмитро мріє повернутися на рідну Херсонщину, побачити свій будинок, коли українські території звільнять від російської окупації. Вірить і сподівається, що все буде добре.
Юнак каже: більшість його друзів після окупації рідної Херсонщини теж виїхали в окупований Крим.
«В Україну ще ніхто не виїхав. Тільки я наважився, — розповідає Дмитро. — Що мене характеризує? Сила духу. Мені здається, це найголовніше, що в мене є. Сила волі і сміливість». 18-річний Дмитро, листопад 2026 року. Суспільне ЛуцькТим, хто нині залишається на окупованих територіях і має можливість виїхати, Дмитро радить не відмовлятися від такого шансу.
«Якщо є бажання, то робити, незважаючи ні на що. Якщо є можливість, якщо є бажання, то треба виїжджати для свого майбутнього», — говорить він.Після повернення в Україну Дмитро має ще одне бажання — скуштувати домашнього українського борщу. Але самостійно приготувати хлопець поки не вміє.
Новини рубріки
У Луцьку попрощаються із захисником Олексієм Хоміком
16 листопада 2026 р. 19:02
Які волинські суди мали найбільше роботи у 2026 році
16 листопада 2026 р. 18:55
Сили оборони уразили Ільський НПЗ та дві нафтобази в Ростовській області рф
16 листопада 2026 р. 18:30