вологість:
тиск:
вітер:
«Я й досі люблю свою Славу»: історія подружжя з Волині, яке разом уже пів століття
72-річний Павло Флісюк та його дружина Слава Петрівна із Володимира разом уже п’ятдесят років . За цей час подружжя виховало дітей, дочекалося чотирьох онуків, пережило радісні й непрості моменти та зберегло любов і взаємоповагу. Сьогодні їхня велика родина продовжує жити у дітях та онуках, а самі Павло і Слава діляться секретом свого золотого подружнього ювілею.
«Я й досі люблю свою дружину. Навіть коли вона злиться на мене», – з усмішкою зізнається Павло Флісюк. У цих простих словах – і життєва мудрість, і добрий гумор, і те особливе тепло, яке не згасає з роками. Павло Васильович та його дружина Слава Петрівна разом уже п’ятдесят років. За цей час було чимало всього: радість і смуток, втрати й нові надії, випробування та щасливі миті. Але найголовніше – вони пройшли цей шлях поруч.
Усе почалося з танцю
Їхня історія кохання розпочалася ще в молодості. Павлові було двадцять, Славі – шістнадцять. Він родом із Красностава, вона – з Волі Свійчівської. Доля звела їх у сільському клубі, де молодь збиралася на танці.
Серед дівчат Павло Васильович помітив ту, яка відразу припала йому до душі. Спочатку запросив на танець, потім провів додому. Далі були нові зустрічі, побачення, розмови й поступове усвідомлення, що це вже не просто симпатія, а справжнє почуття. Незабаром молоді люди одружилися, навіть не підозрюючи, скільки сторінок спільної історії їм належить написати.
Обидва виросли у звичайних сільських родинах, де змалечку знали ціну праці. Павло був молодшим сином. Його мама працювала ланковою в колгоспі, батько – електриком на військовому аеродромі в сусідньому селі. Разом зі старшим братом Миколою хлопець пас корови, а ще, навчаючись у школі, опановував тракторну справу в місцевому господарстві. Після строкової служби ці навички стали у пригоді.
Понад 45 років Павло Васильович працював водієм на різних підприємствах. Доводилося долати не лише українські дороги, а й маршрути різними містами тодішнього Радянського Союзу. Працював і на комбайні, допомагаючи місцевим фермерам збирати врожай.
«Без зайвої скромності скажу: мене знає багато людей, і я знаю багатьох», – усміхається чоловік, пригадуючи роки активної трудової діяльності.
Слава Петрівна також походить із працьовитої родини. Її мама була пташницею в колгоспі, батько – трактористом. Після школи дівчина здобула фах бухгалтера. За плечима жінки – понад сорок років трудового стажу. Спочатку працювала контролером на підприємстві ПАТ «Електротермометрія», де виготовляли термовимірювальні прилади, промислові й побутові лічильники води та регулятори тиску газу, згодом перейшла на бухгалтерську роботу.
Дім, родина і життєві дороги
Певний час подружжя мешкало в Луцьку. Там минули роки їхнього сімейного життя, народилися діти. У 1998 році обставини змусили змінити місце проживання: спочатку переїхали до Гіркої Полонки, згодом оселилися у Володимирі, придбавши власний будинок.
У родині народилося троє дітей – сини Андрій та Святослав і донька Анна . На жаль, старший син Андрій трагічно загинув на початку 80-х років, йому тоді виповнилось чотири. Це була важка втрата, біль від якої батьки пронесли крізь усе життя. Через кілька років у сім'ї з'явилася донечка Анна, яка сьогодні працює вихователькою дитячого садочка.
Син Святослав від початку повномасштабної російсько-української війни став на захист України. Попри проблеми зі здоров'ям, продовжує військову службу. Для батьків це і гордість за сина, і щоденне хвилювання за найдорожчу людину.
«У нас четверо онуків: троє хлопців-підлітків і маленька чотирирічна дівчинка. Усі – доньчині діти. Можна сказати, ми багаті люди», – говорить Павло Васильович. І в цій усмішці відчувається особлива батьківська втіха.
Адже справжнє багатство не завжди вимірюється грошима чи майном. Для них воно – у дітях, онуках, родинних зустрічах і можливості бачити, як продовжується їхній рід. «Хотілося б тільки, аби вони зростали у мирній країні», – додає чоловік.
Маленькі радощі великого життя
У кожного з подружжя є свої захоплення, які допомагали наповнювати будні особливим змістом. Павло Васильович із дитинства любить так зване тихе полювання. Гриби збирати обожнює, хоча сам їх не їсть. Має улюблені лісові місця, куди й досі ходить, іноді наодинці. Ще кілька років тому до лісу вирушали разом зі сватами – батьками чоловіка доньки. Тепер їх немає серед живих, тож такі прогулянки стали ще й нагодою подумки згадати близьких людей.
Слава Петрівна колись дуже любила вишивати. І, судячи з кількості робіт, це було не просто захоплення, а справжня пристрасть.
«Ой, якби ви побачили, скільки в неї рушників та інших вишитих речей!» – із гордістю розповідає чоловік.
На жаль, через проблеми зі здоров'ям жінка вже не може тримати голку в руках. Та спогади про вечори, проведені за вишиванням після роботи, досі зігрівають душу. У кожному рушнику залишилася частинка її терпіння, старання й любові до краси.
Весілля через пів століття
Нещодавно Павло Васильович і Слава Петрівна відзначили золоте весілля. На святкування зібралися рідні та близькі, аби привітати подружжя з особливою датою. Ініціаторами родинного свята стала донька Анна разом із чоловіком Петром. Вони вирішили, п'ятдесят років спільного життя заслуговують не просто на застілля, а на справжнє повернення в молодість. І їм це вдалося!
Одним із найзворушливіших моментів стало читання корони – давнього весільного обряду, який колись був невід'ємною частиною сільських весіль, а нині поступово відходить у забуття.
«Ми із сусідами вирішили нагадати батькам молодість», – усміхається Анна. Для «нареченої» навіть знайшлася фата.
Під звуки весільного маршу сусідка Тетяна провела той самий призабутий обряд, який колись супроводжував молодят у день їхнього одруження. І ось через пів століття все повторилося: знову весільна музика, знову фата, знову особливі слова й усмішки. Тільки тепер за плечима – п'ятдесят років спільного життя.
Перший тост за молодих донька присвятила вдячності батькам за родину, за брата, за себе, за можливість продовжувати їхній рід. До речі, сама Анна теж має чим похвалитися. У свої 38 років вона не лише виховує чотирьох дітей і працює вихователькою, а й навчається.
Після 15-річної перерви, пов'язаної з декретними відпустками, повернулася до роботи та продовжила освіту у Володимирському педагогічному фаховому коледжі імені Агатангела Кримського. Тож прагнення розвиватися й не зупинятися на досягнутому, схоже, теж передалося їй від батьків.
Секрет простий – любити й поважати
Сьогодні Павло Васильович та Слава Петрівна – пенсіонери. Проте чоловік і досі працює охоронником у ЦПО.
«А хіба за ту пенсію проживеш? – жартує він. – Та й доки є здоров'я, можна працювати. Яка-не-яка копійка».
На запитання, у чому ж секрет п'ятдесяти років подружнього життя, Павло Васильович не шукає складних відповідей.
«Любити потрібно одне одного, поважати. Я й досі люблю свою Славу і любитиму доти, доки житиму», – каже чоловік.
Слава Петрівна погоджується, хоча й додає, що за цією красивою датою стоїть не лише романтика.
«На нашому життєвому шляху траплялися різні негаразди й труднощі. Не все було просто, не завжди все складалося так, як хотілося. Але нам вдалося зберегти взаємоповагу та взаєморозуміння. А вони і є основою подружнього довголіття», – переконана жінка.
Мабуть, у цьому й полягає справжня мудрість золотого весілля. Любов – не лише квіти, танці й обіцянки, дані колись молодими. Це щоденна турбота, терпіння, підтримка, вміння пробачати й залишатися поруч, коли життя випробовує на міцність.
П'ятдесят років тому Павло провів Славу додому після танців. Сьогодні вони йдуть життям разом. І хоча за плечима чимало прожитих літ, у їхній історії досі є місце для усмішки, доброго жарту й найважливіших слів: «Я тебе люблю». І, схоже, ці слова ніколи не старіють.
Жанна БІЛОЦЬКА
- Познайомилися ще в школі й відзначили золоте весілля: історія подружжя з Волині
- «Як постаріли, то ще більше нерозлучні стали»: подружжя з Волині відзначило 50 років спільного життя
Джерело: vsn.in.ua
Новини рубріки
Сирні мафіни з лимонним ароматом: простий рецепт ніжної домашньої випічки
19 листопада 2026 р. 18:29
У Луцьку та трьох селах на Волині тимчасово припинять водопостачання: перелік
19 листопада 2026 р. 17:56