Він мріяв творити скульптури, але став на захист України: історія «Маестро» з волинської 100-ї бригади

20 листопада 2026 р. 12:29

20 листопада 2026 р. 12:29


Від мистецької майстерні до передової: Павло Мизюк із позивним «Маестро» колись мріяв творити скульптури, а сьогодні захищає Україну у складі волинської 100-ї окремої механізованої бригади. За плечима військового — мистецька освіта з відзнакою, родина та улюблена справа. На фронті він не полишає віри у справедливість і навіть подумки планує повернення до творчості.

Історією бійця розповіли у бригаді .

– З дитинства цікавила пластика. У мене старша сестра за освітою дизайнер. Завжди на неї дивився і теж мотивувався до творчості – до малювання, до пластики. Найперші мої роботи, ще у дошкільному віці, були з пластиліну, – усміхаючись, розповідає чоловік.

Павло одружився з однокурсницею Ілоною , яка в академії опановувала фах живописця. Закінчивши навчання, пара повернулася в рідне село Мушкатівку, що у Чортківському районі Тернопільщини. Там митці взялися розбудовувати творчу майстерню: чоловік на першому поверсі, дружина – на другому.

У 2021 році в подружжя народився син Марко. А у травні 2024-го Павло став до лав нашої 100 омбр. Служить на посаді сержанта з матеріального забезпечення у 2 мотопіхотній роті мотопіхотного батальйону.

– Як Вам, людині з дуже хорошою освітою та мистецьким поглядом на життя, вдалося адаптуватися у війську та вже впродовж двох з половиною років витримувати дуже непрості фронтові будні? Що допомагає? – цікавимося ми у «Маестро».

– Я не часто про це кажу, але допомагає віра. Вірю в Бога, вірю в те, що за нами справедливість. І вона об’єктивна – не суб’єктивна. Хто би що не набріхував, я вважаю, що росія зараз – це імперія зла і брехні. А батько брехні – це диявол. За нами ж правда, – розсудливо говорить Павло, – На побутовому ж рівні, звичайно, допомагає підтримка сім’ї та друзів.

Він мріяв творити скульптури, але став на захист України: історія «Маестро» з волинської 100-ї бригади

«Маестро» розповідає, що у довоєнному житті йому, як скульптору, найбільше подобалося працювати з деревом:

– На війні, звісно, не до того. Але трапляється, що ми з побратимами заготовляємо деревину – і як дрова, і як матеріал для зведення фортифікаційних споруд. То я завжди стараюся якусь маленьку колодку відкласти – на майбутнє, – знову з усмішкою на обличчі розповідає Павло,

– А був момент під час перебування на відновленні, коли трішки більше часу з’явилося – то я навіть встигав різьбити з дерева невеличкі такі декоративні роботи.

Він мріяв творити скульптури, але став на захист України: історія «Маестро» з волинської 100-ї бригади

Джерело: vsn.in.ua

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua