вологість:
тиск:
вітер:
Понад рік родина чекала на звістку: на Волині попрощалися із захисником України Ігорем Котловцем
В Іваничівській громаді на Волині провели в останню дорогу старшого солдата Ігоря Котловця , який понад рік вважався зниклим безвісти. Військовослужбовець загинув 3 липня 2025 року під час бойових дій поблизу Диліївки на Донеччині.
Про це повідомили в Іваничіській селищній раді.
Старший солдат Ігор Котловець проходив службу у військовій частині А4599. Вірний Військовій присязі та Українському народові, він мужньо виконував свій обов’язок. Ігор загинув 3 липня 2025 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Диліївка Краматорського району Донецької області.
Сьогодні громада схилила голови, щоб віддати шану Герою й розділити невимовний біль його близьких. За кожним таким прощанням – обірване життя, нездійснені мрії та порожнеча, яку неможливо заповнити.
На церемонію прощання з траурними квітами та державною символікою прийшли представники громади, територіального центру комплектування та соціальної підтримки, друзі, знайомі загиблого, військовослужбовці та просто небайдужі жителі, щоб висловити безмежну вдячність та розділити біль втрати з рідними загиблого.
Жителі громади зустріли траурний кортеж живим коридором шани та пам’яті. Люди виходили, щоб провести Ігоря рідними вулицями – зі сльозами на очах, схиленими головами й тихою вдячністю в серці. Він повернувся додому востаннє – на щиті, щоб назавжди залишитися у пам’яті своїх земляків.
Траурний кортеж зупинився біля будинку, де проживав Ігор. Тут його востаннє зустріли мама, дружина та донечка. Замість рідних кроків і голосу вони зустріли його в тиші скорботи. Ігор повернувся до місця, де жив, на щиті. У тиші, сповненій сліз і невимовного болю, рідні прощалися з найдорожчою людиною.
Після цього траурний кортеж вирушив до Свято-Покровського храму, де відбувся чин похорону, який здійснили священнослужителі: єпархіальний благочинний Володимир-Волинської єпархії, благочинний Іваничівського благочиння, настоятель Свято-Покровського храму, митрофорний протоієрей отець Андрій та духовенство Іваничівського благочиння. У спільній молитві рідні, близькі та жителі громади просили для Ігоря вічного спокою, а для його родини – сил пережити цю непоправну втрату.
До присутніх звернулася секретар селищної ради Наталія Мазурок . Вона висловила рідним щирі співчуття від імені громади, схилила голову перед мужністю Ігоря та подякувала йому за відданість Україні. У її словах звучав біль за земляком, який став на захист рідної землі й віддав за неї найдорожче – своє життя.
Коли стихли молитви й слова прощання, кожен поніс із собою біль цієї втрати. Для рідних Ігор назавжди залишиться дорогою людиною, якої бракуватиме в буденних розмовах, родинних зустрічах і тихих хвилинах. Для громади – земляком і захисником, ім’я якого згадуватимуть із вдячністю та шаною.
Після прощання Героя поховали на місцевому кладовищі. Востаннє нашому земляку віддали військові почесті. Рідним Героя вручили Державний Прапор України, який почесна варта зняла з домовини. На честь солдата пролунав трикратний стрілецький салют…
Тепер він – навічно з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.
«Сьогодні громада прощалася не лише з військовослужбовцем – вона прощалася зі своїм земляком, чия доля стала частиною болючої історії України. У такі миті бракує слів, здатних утішити рідних чи полегшити їхній біль. Залишається бути поруч, схилити голову й берегти пам’ять про того, хто віддав життя за наше майбутнє», - йдеться у повідомленні.
Новини рубріки
«Здуріла! Здуріла у 55 років…». Історія на вечір
22 листопада 2026 р. 21:03
На Волині попрощалися з активним прихильником української церкви Василем Давидовичем
22 листопада 2026 р. 20:52
Селище Маневичі може стати містом
22 листопада 2026 р. 20:47