Дітям важлива соціалізація: як у Кропивницькому реалізували проєкт Happy Children

16 вересня 2024 р. 15:38

16 вересня 2024 р. 15:38

Повномасштабне вторгнення суттєво змінило життя дітей, вплинувши на їх розвиток, навчання та соціалізацію. І такі зміни вони відчувають кожен день. Зʼявляється питання: як допомогти дітям адаптуватися емоційно та соціально до змін, спричинених війною?

Відповідь на нього шукали в розмові з Оленою Арутюнян, керівницею проєкту «Happy Children» у Кропивницькому, директоркою Центральноукраїнського державного будинку художньої та технічної творчості, модераторкою та експерткою кіноклубу «Docudays UA», а також з Альоною Павловською, практичною психологинею, арттерапевткою, яка працює з дітьми вже понад 13 років.

Happy Children – адвокаційний проєкт, метою якого є забезпечення сталої соціальної та емоційної адаптації дітей та молоді з-поміж ВПО, з багатодітних родин, сімей військовослужбовців і дітей-сиріт.

Дітям не вистачає спілкування, їм немає з ким поділитися своїми проблемами

– Як з'явилася ідея створити проєкт Happy Children?

Олена Арутюнян: У Кропивницькому зокрема, і області загалом, дуже багато внутрішньо-переміщених родин з дітками. І якщо спочатку вони потребували речі, продуктові та гігієнічні набори, то з часом ми зрозуміли, що для них стала пріоритетнішою соціо-емоційна та психологічна підтримка.

Спочатку, на базі нашого закладу, ми зібрали психологів з усього Кропивницького і започаткували психологічний хаб . Пізніше підготували пропозицію для великого благодійного фонду «СпівДія» і на базі нашої організації відкрили «СпівДія Хаб». Там надавали соціо-емоційну та психологічну підтримку дітям і молоді.

У межах «СпівДія Хаб» діяв простір «СпівДія заради Дітей», на базі якого, з травня 2024 року, була реалізована програма проєкту «Happy Children».

– Чи всі діти можуть відвідувати заняття? Як часто їх проводять і де саме?

Олена Арутюнян: Ми запрошуємо всіх дітей, але в першу чергу хотіли допомогти дітям і молоді з-поміж ВПО, багатодітних родин, сімей військовослужбовців і дітей-сиріт. Це категорія, яку ми особливо залучали, але заняття доступні для всіх.

Всі заняття, зокрема анімалотерапія, проводилися за чітким графіком. Ми оголошували час і місце зборів, збиралися в Центральноукраїнському державному будинку художньої та технічної творчості, а також у Молодіжному центрі Кіровоградської області.

– Які основні напрямки роботи з дітьми у рамках проєкту?

Альона Павловська: Насамперед, Happy Children – це заняття для дітей і молоді, тому ми вирішили зосередитися на кількох напрямках. Серед них: організація кіноклубів із переглядом і обговоренням тем про права, свободу та можливості дітей і молоді під час воєнного стану.

Використання методів арттерапії: арттерапевтичні вправи, ігри, техніки, практики. Проведення експериментальних досліджень, квестів, руханок, використання засобів анімалотерапії: іпотерапія, каністерапія, фелінотерапія, спостереження за акваріумними рибками. Доступ до всіх занять є безкоштовним.

Хочу окремо звернути увагу на анімалотерапію, яку проводили в Cat Кав'ярні та Іподромі. Залучали до неї тільки сертифікованих тренерів. До того ж, всі тварини, які контактували з дітьми, були спеціально навчені, з сертифікатами та медичними книжками. Ми звертали увагу і на наявність алергії у дитини. Якщо вона була, то в Cat Кав'ярні вона контактувала з безшерстими чи короткошерстими породами кішок. Тобто, це безпечно як для дітей, так і для тварин. Таким чином анімалотерапія завжди була сповнена позитивними емоціями.

Вважаю, що наш підхід є вдалим. Хоча проєкту всього чотири місяці, ми вже спостерігаємо позитивні зміни у дітей і молоді.

Альона Павловська: Зараз більшу частину життя діти проводять вдома. Їм не вистачає спілкування. Часто немає з ким поділитися своїми проблемами.

Коли ми побачили, як діти діляться своїми радощами з тваринами, то зрозуміли, що рухаємося у правильному напрямку. Ми продовжили організовувати подібні заняття разом із нашими партнерами. Отримали безліч позитивних відгуків, що це дійсно дієві методи.

Діти не вміють проявляти свої емоції

– Які саме результати реалізації проєкту ви вже бачите?

Олена Арутюнян: До Happy Children ми планували залучити 150 дітей. Але за чотири місяці роботи ми досягли значно більших результатів – залучили 522 дитини.

Ми навчили їх самостійно регулювати свій психоемоційний стан у стресових ситуаціях. Вони можуть надати собі першу психологічну допомогу і порадити, наприклад, друзям, як можна використовувати техніки дихання, що важливо пити воду і як потрібно орієнтуватися у просторі. Завдяки цьому, наші учні можуть ефективно допомагати як собі, так і своїм одноліткам у складних ситуаціях.

Також діти і молоді люди підвищили свій рівень самопізнання і самоконтролю, завдяки поєднанню теорії та практики. Тобто, коли ми пояснюємо техніку дихання по квадрату, вони одразу застосовують її на практиці.

Ми покращили рівень стресостійкості дітей і молоді, навчили їх позитивно мислити, розрізняти та контролювати свої емоції. Також розвиваємо емпатію. На сьогодні це дуже критично – діти не вміють проявляти свої емоції. Саме завдяки різним методам і формам, які ми реалізовували під час проєкту, вони мали змогу розвинути це в собі.

– Чи є приклади дітей, які особливо змінилися, завдяки участі в Happy Children?

Альона Павловська: Хороших відгуків багато, але один з них особливо запам'ятався. До нас звернулися батьки, стурбовані відсутністю у їхньої дитини емпатії та її байдужістю до тварин.

Під час нашого візиту на Іподром, де крім коней були також кішки, ми помітили цікаву трансформацію. Діти, які раніше уникали контакту з тваринами, після години спілкування з кіньми почали звертати увагу на кошенят і навіть брати їх на руки. Тепер ці батьки розглядають можливість завести домашнього улюбленця і наразі проходять всі необхідні аналізи, щоб не було ніяких протипоказань.

Олена Арутюнян: Був також випадок, коли до нас прийшли з місцевого телебачення знімати зустріч з каністеропії. Коли собака підходила до кожної дитини, щоб познайомитися, одна дівчина, яка їх боялася, попросила, щоб тварина не підходила до неї. Проте, через певний час, коли фахівчиня, яка прийшла з цією собакою, запитала, хто хоче її подресерувати, ця дівчинка була одна з перших. Ми самі не очікували, що на наших очах відбудеться така трансформація.

Емоційна стійкість дітей і молоді є запорукою розвитку та стійкості громади

– З якими найбільшими викликами ви стикалися під час реалізації проєкту?

Альона Павловська: У Кропивницькому, на жаль, не було достатньо анімалотерапевтів, готових працювати з дітьми на благодійній основі.

Також був ретельний відбір коней, оскільки багато дітей мали страх перед цими тваринами. Я сама маю таку фобію, але вже на другому занятті змогла погладити коня. Діти, які спочатку відмовлялися, в кінці заняття погоджувалися кататися верхи. Вони були неймовірно щасливі, а їхні очі світилися від радості.

– Яка користь, на вашу думку, від такої ініціативи для громади?

Олена Арутюнян: Перш за все, громада має соціально активних і психологічно стійких молодих людей. На перший погляд здається ніби проєкт щодо соціо-емоційної підтримки дітей. Але він має глибинну користь – емоційна стійкість дітей і молоді є запорукою розвитку і стійкості громади.

Якщо дитина соціалізована, вона відчуває себе в безпеці

– Що потрібно робити, щоб допомогти дітям краще адаптуватися до життя під час війни?

Альона Павловська: Дітям важливо надавати психоемоційну та психологічну підтримку, враховуючи, що це діти війни. Вони травмовані з раннього віку, це діти, у яких вкрали дитинство. Наразі по всій країні потрібно створювати групи підтримки, які будуть діяти на стаціонарній основі.

У нас був один неймовірний випадок. В одній з груп підтримки був хлопчик з Бахмута. Коли ми сиділи у колі, одна дитина запізнилася і сіла поруч з ним. Виявилося, що вони були однокласниками і навчалися разом у Бахмуті. Більше того, вони навіть жили в одному будинку. Після цієї зустрічі хлопці продовжили відвідувати групу ще рік.

Діти приходили до нас просто поспілкуватися, їм не потрібна була матеріальна допомога. Вони діляться своїми проблемами, бо дуже самотні. Завдяки цьому спілкуванню вони знаходять друзів, запрошують один одного на дні народження, товаришують.

Під час проєкту всі діти і молодь ділилися своїми неймовірними історіями, які пробирають до сліз. Ці розповіді ми публікували у соцмережах з дозволу батьків. Одна наша дівчинка Анюта, яка є переселенкою з Херсона, отримала можливість розповісти свою історію іноземній редакції. Вона зустрілася з головним редактором у Києві. Вони, навіть, відзняли фільм з її участю.

– Чи працюєте з дітьми, батьки яких воюють, є ветеранами чи загинули на війні? Якщо так, то яка специфіка роботи з ними?

Олена Арутюнян: Потрібно координувати свої вислови, щоб не зачепити той біль, який вони вже пропрацювали з психологами. Наприклад, у Happy Children ми переглядали документальний фільм з колекції «Docudays UA» про те, як люди переховувалися у метро перші 89 днів з початку повномасштабного вторгнення у Харкові.

На заході була присутня дівчинка, яка була в цьому метро всі 89 днів. Ця дитина протягом двох років відвідувала у нашому закладі психоемоційну підтримку, і тепер всі її виклики були пропрацьовані. На кожному занятті вона посміхалася і змогла подолати той біль. Ми тішимося, що саме ми стали тими людьми, які змогли надати першу психологічну допомогу. Вона дуже вдячна, що це сталося саме тут, у безпечному середовищі, серед людей, які її зрозуміли і надали необхідну підтримку.

Дуже важлива соціалізація дитини в громаді. Якщо дитина соціалізована, вона відчуває себе в безпеці, усвідомлює свою значущість, активно бере участь у житті громади та бачить перспективи для свого розвитку. Всі ці умови дозволяють їй відчути, що громада – це другий дім, де є друзі, безпека, і що ми всі разом.

Дніпровські