Тут подавали найсмачніші чебуреки та пельмені. Де в Дніпрі знаходилось культове кафе, яке любило все місто

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Тут подавали найсмачніші чебуреки та пельмені. Де в Дніпрі знаходилось культове кафе, яке любило все місто

21 листопада 2024 р. 20:22

21 листопада 2024 р. 20:22

Кафе "Луна" знаходилося на колишньому проспекті Карла Маркса, нині проспект Яворницького, поряд з готелем "Асторія". Це було одне з найулюбленіших місць зустрічі дніпропетровських журналістів. Про це повідомляє Дніпровська порадниця з посиланням на фб сторінку Історія у фотографіях. Катеринослав-Дніпропетровськ. Спогадами поділився відомий фотокореспондент Володимир Рязанов.

У кафе, як тоді було прийнято, була лінія в отриманні страв та буфет зі спиртними напоями.
У цьому кафе на своїх посиденьках журналістська братія призначала свої зустрічі з колегами та героями своїх нарисів та публікацій. Сюди можна було зайти в будь-який час і застати будь-кого з журналістів.
Часто і попередньо телефонували.

- Зустрічаємось у бібліотеці №1 (під таким «псевдонімом») було закодовано «Луну».
- Що брати із собою?
- Пару екземплярів «рукописів».

Під рукописами мав на увазі портвейн «білий Таврійський» або «Біле міцне» (у народі «біоміцин»). В "Эхо" можна було зустріти як журналістів-початківців, так і місцевих «акул пера».
Останні свій столик облаштовували шикарніше. А ми, молодь, брали на лінії роздачі простіше закуску: вареники, котлетки, сосиски, рибні вироби, салатики. Часто брали просто одні гарніри: картопля, макарони… Бувало, що закуску та випивку хлопці приносили ще й із собою.
Кожного, хто знову прибув у кафе, компанія зустрічала дружним привітанням, знаходила стілець, склянку, в яку наливався портвейн, пригощала нехитрою закускою.
Тут же під час дружніх спілкувань маестро на клаптиках паперу, а іноді й на серветках (тоді в громадському харчуванні замість серветок використовувався чистий газетний, а то й обгортковий папір) робилися різні записи. Писали статті та нотатки, вірші та епіграми.

5 травня було професійним святом журналістів – Днем друку. Колективи виїжджали в ліс на шашлики, збиралися в кафе «Эхо», яке в наших колах іменувалося «Ухом» – але, здається, ми більше лестили собі, думаючи, що «вухо вуха» спецслужби щохвилини контролювало нашу святкову балаканину. Хоча, мабуть, і не без цього. Журналісти подейкували, що й співробітники КДБ також заходили до цього кафе, щоб отримати інформацію про дух і настрої журналістів. Підслуховували розмови сидячи за сусіднім столиком, підбирали клаптики паперу і серветки, що залишилися після відходу. Буфетниця Віра – дружина одного з журналістів знала багатьох відвідувачів в обличчя. Через неї ми також передавали один одному різну інформацію для газет і особисто інформації. Наприкінці вісімдесятих кафе «Луна» закрили. Після реконструкції це вже була «Пельменна», куди за традицією навідувалися наші журналісти. Але атмосфера була вже не та! Тепер тут престижний супермаркет. Архів та спогад Володимир Рязанов знамени