Фіналістка Х-фактору, вітання з Італії, медійні мерчі: церемонія «Людина року Петропавлівщини 2024»

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

29 грудня 2024 р. 14:59

29 грудня 2024 р. 14:59

Людина року Петропавлівщини – 2024: Підсумки року та подяка незламним

2024 рік у Петропавлівці відзначився конкурсом «Людина року Петропавлівщини» і ми маємо розповісти про головну подію року. У першому новорічному номері газети «Степова зоря» про світський раут, який провела редакція тижневика для жителів Петропавлівщини. Адже ця подія і рік підсумувала, і відзначила день народження сайту Петропавлівка.City, і визначила наші з вами цінності. Тож про все почергово.

Автор: Ангеліна ПАНІКАРЕВИЧ Фіналістка Х-фактору, вітання з Італії, медійні мерчі: церемонія «Людина року Петропавлівщини 2024»

Напередодні Нового 2025 року редакція тижневика «Степова зоря» відзначає день народження нашого онлайн-видання, ось уже сім років, як на просторах Інтернету все більшої популярності набирає сайт Петропавлівка.City. Онлайн-журнал або електронне продовження друкованого видання газети «Степова зоря» з історією у 95 років.

Маємо таку традицію: відзначаємо дні народження наших медіа разом з нашими передплатниками та героями й героїнями наших публікацій. Тож започаткований сім років тому конкурс «Людина року Петропавлівщини» став саме тією неповторною подією, яка щороку надихає неймовірних людей нашого краю.

Ми вагалися чи проводити конкурс у 2022 році, бо саме цього року почалася повномасштабна війна. Проте до завершення цього року розуміли, що конкурс має бути. У 2023-му ми вже майже не сумнівалися. А в 2024 році були абсолютно впевнені: конкурс має відбутися обов’язково. Адже дякувати неймовірним людям завжди на часі, особливо під час війни, коли навіть незламним потрібне натхнення.

Третій рік, як наш конкурс «Людина року Петропавлівщини» за версією сайту Петропавлівка.City набув особливого значення. У номінаціях — захисники України, волонтери, люди, які здатні рухати наш світ. На звання «Людини року» жителі Петропавлівщини щороку номінують односельців, які мають відзначилися своєю активністю в громадах краю, своєю щоденною турботою про ближніх, свій край і найголовніше, допомагають Збройним Силам України виборювати Перемогу Україні.

Як визначали найкращих

Список номінантів не меншає, людей, які достойні найвищого звання щороку все більше й більше. З 13 грудня по 16 грудня жителі краю пропонували номінантів на звання Людина року. Цього року маємо 48 номінацій — це і особистості, і колективи. Загалом понад 200 людей на звання Людина року.

З 24 по 26 грудня ми всі голосували за номінантів у соціальних мережах наших медіа — «Степова зоря» та Петропавлівка.City. У четвер, 26 грудня, вже було визначено трійку лідерів. Залишалося лише зібрати всіх номінантів і номінанток разом.

Проведення свята: запрошені гості, урочисті промови та неймовірна атмосфера

27 грудня редакція провела церемонію нагородження людей, яких номінували на «Людину року Петропавлівщини 2024». Зібрали у затишному приміщенні кафе «Пікнік».

Гості сходилися на свято, з посмішками, з гарним настроєм і це була перша приємність цього святкового заходу. Гості розміщувалися за столами, які були вбрані у жовто-чорні скатертини, це кольори нашого сайту. Свякового настрою додавали наші декорації: Ньюзвумен та Ньюзмен, білі та золотисті кульки. Серед дипломів, які ми вбрали цього року в білі та золотисті рамки виблискувала головна нагорода — кубок «Людина року Петропавлівщини 2024».

Фанфари сповістили про початок нашого світського рауту й захід розпочався.

- Щиро вітаю учасників, учасниць та гостей нашого світського рауту в цій затишній залі. Сьогодні наше медіа — сайт Петропавлівка.City відзначає 7-му річницю від дня народження. Розпочати сьогоднішню зустріч хочу з подяки нашим захисникам та захисницям, завдяки яким ми маємо змогу прокидатися вранці, зустрічатися та жити, — розпочала церемонію головна редакторка Ірина Ситнік.

З 2014 року редакція тижневика разом із багатьма українськими журналістами забезпечує суспільство важливими новинами та підтримує інформаційну стійкість. Тож дуже символічно, що на церемонію нагородження співведучою свята запросили журналістку Оксану Ветошко.

Оксана понад 10 років була головною редакторкою Покровської регіональної газети «Маяк». Це одне з найстаріших видань Донеччини, яке попри все трималося на плаву понад 100 років. Неможливо навіть підрахувати, скільки номерів газети, яка у різні роки мала назви «Червона біднота», «Серп і молот», «Смичка», «Новий Донбас», а з 1962-го стала «Маяком», вийшло за більше, ніж ціле сторіччя. Однак достеменно відомо, що у всі часи місцеву газету любили, з нею дискутували, до неї прислухалися. На жаль, після повномасштабного вторгнення видання змогло протриматися лише пів року. Потім через загрозу обстрілів все складніше стало доставляти газету передплатникам, а останньою краплею стало знищення вщент типографії, в якій друкувалися.

- Сьогодні до Покровська прикута увага всієї країни. На Покровському напрямку точаться запеклі бої. І все ж віримо, що місто вистоїть, відбудується, а Покровська регіональна газета «Маяк» продовжить свою роботу. А поки що Оксана Ветошко — наша гостя і співведуча нашого традиційного заходу, — оголосила Ірина Ситнік.

- Я дуже щиро рада долучитися і відчути цю атмосферу такої урочистости, долучитися до медійної спільноти Петропавлівщини. І якщо чесно, готуючи, проглядаючи сценарій, я була вражена, наскільки багато таких щиросердних, добрих людей на Петропавлівщині. Я дуже рада бути наразі частинкою вашої прекрасної громади. Тому дякую за запрошення і з задоволенням візьму участь у вашому заході, — подякувала Оксана Ветошко.

На свято завітав особливий гість — захисник України, санітарний інструктор евак-машини 151-ї окремої механізованої бригади, сержант Олег Януш. З його промови розпочали святкову програму.

- Нещодавно з просторів інтернету мені та моїм побратимам стало відомо про такий гарний святковий захід у Вашій громаді цього дня. Організаторами, якого стала дуже неймовірна та любляча команда з неймовірною керівницею Іриною Сергіївною. Тому скориставшись змогою та з дозволу організатора даного заходу, нам з побратимами захотілося прийти та привітати Вас у цей святковий для Вас день. Чому хочеться Вас привітати саме в цей день? Поясню, так склалося, що вже деякий час ми з моїми побратимами та іншими хлопцями частенько буваємо саме тут, у Вас, у Петропавлівці. Звичайно, ні для кого не секрет, що ми і ви користуємося інтернетом та іншими соцмережами, перебуваємо в різних групах різних громад уже тривалий час, але в першу чергу це для пошуку житла. Завдяки вашій газеті «Степова зоря» та сайту Петропавлівка Сіті, колективу редакції, нам допомогли знайти житло, за що ми неймовірно вдячні. Знаємо, скільки побратимів щодня звертаються до редакції. Розуміємо, наскільки це велика робота. Дуже дякуємо колективу редакції за підтримку військових.

Ми побачили, що редакція проводить захід, присвячений найдобрішим та неймовірним громадянам цієї громади. Я розумію, що у вас там пройшло голосування, і хтось набрав більше голосів, хтось менше. Також серед номінантів є наші побратими. Хоч ми і незнайомі, але на фронті всі ми стали рідними братами. Завітав до вас лише з однією метою — аби кожному з вас висловити нашу вдячність за ту роботу, яку ви робите. І повірте, кожен із вас заслуговує на звання «Людина року», «Людина місяця» та «Людина дня». Адже кожен із вас — гарна людина, яка робить усе для перемоги або для покращення життя в громаді. Це все заслуговує на велику подяку за те, що ви є, за ваше гарне ставлення до військових. Тому дозвольте привітати кожного з вас із тим, що ви — найкращі люди вашого краю.

І хочу побажати організаторці цього неймовірного заходу та її команді великого процвітання та проведення таких заходів і в подальшому, оскільки про гарних людей потрібно постійно пам’ятати. Сайту Петропавлівка.City та пані Ірині бажаємо великого розвитку й процвітання, — сказав захисник.

Настав час представити неймовірну команду, яка створює сайт — професійний колектив маленької редакції:

Журналістка Дар’я Юдіна!
Фінансова помічниця Анастасія Дудіна!
Менеджер з реклами Світлана Лисенко!
Літературний редактор — студентка Національного університету «Києво-Могилянської академії» Анастасія Хлань!
І головна редакторка сайту Ірина Ситнік!

Фіналістка Х-фактору, вітання з Італії, медійні мерчі: церемонія «Людина року Петропавлівщини 2024»

Це колектив, який не лише наповнює медіа новинами, а й самі їх створюють, доказом цього є церемонія нагородження «Людина року Петропавлівщини».

Усі дочекалися фіналу нашого конкурсу. Позаду всі голосування, хвилювання. Тепер тільки оплески, вітання учасникам та учасницям нашого конкурсу. Церемонію нагородження «Людини року Петропавлівщини 2024» відкрили.

Перше слово надали почесному гостю нашого заходу — волонтеру, голова ГО «Єдність та сила» та переможцю конкурсу «Людина року Петропавлівщини 2023 року» Олександру Бороданьову.

- Дуже радий бачити вас усіх тут. Хочу перш за все подякувати нашим військовим, хлопцям, які витримують таку навалу ворожу і дають нам можливість працювати, відпочивати, вирощувати та виховувати дітей. Усі наші справи сьогодні повинні бути спрямовані на покращення їхнього становища.

Допомагати військовим — це значить допомагати собі, рятувати військових — рятувати себе і свою державу.

Також хочу привітати нашу Ірину Сергіївну і весь колектив з Днем народження медіа. Як уже було сказано, цей конкурс і його народження співпало з народженням інтернет-сайту, завдяки якому про нашу невелику, але горду "Степову зорю" дізналися і за кордоном, і по всій Україні.

Також хочу привітати всіх, хто знаходиться у залі. Спостерігаючи протягом усіх років за цією залою, радіє серце і душа. Чому? Тому що тут збираються саме патріоти, саме волонтери. Так сталося, і, мабуть, це нормально, адже в країні, що воює не може бути іншого вибору, аніж захист Батьківщини.

Сьогодні, і протягом усіх майже років, незалежно від перших конкурсів, де ще були важливі люди в районі, як то, наприклад, колишній голова, депутати районної ради, з часом цю залу почали наповнювати саме волонтери. Чому? Тому що всі знають, що це люди, які своєю працею, натхненням і любов’ю підтримують наші Збройні Сили України. Ні для кого не секрет, що армія виживає завдяки волонтерам. А волонтери черпають натхнення від нашої армії, від наших неймовірних хлопців, від їхніх подвигів. Тому ми не можемо бути переможеними. Наша нація не може бути скорена, адже від маленьких дітей і до людей поважного віку всі стали на захист Батьківщини. Таку націю неможливо перемогти, що б там не мріяли за поребриком, як би там не хотіли наші вороги й їхні поплічники. Але вони отримають те, що мають отримати.

Ще хочу побажати, щоб із сьогоднішнього дня багато хто з тих, хто бере участь у цьому заході, розумів: у залі знаходяться люди, які неодноразово були номіновані на це звання. Хочу подякувати всім, хто знову й знову буде номінованим до тих пір, поки існуватиме цей конкурс. Чому? Тому що якщо хоча б декілька людей вважає, що ви робите щось добре, що ви робите важливу справу, — це означає, що ви на правильному шляху. Тож усіх вітаю! Дуже гордий за вас. Єднаймося, борімося! Слава Україні! — звернувся до присутніх Олександр Бороданьов.

Редакція тижневика «Степова зоря» та сайту Петропавлівка.City має за честь говорити про досягнення усіх номінантів конкурсу, адже всі були, є і будуть героями та героїнями публікацій медіа.

- Ми знаємо справжню ціну кожної сплетеної маскувальної сітки, виготовленої окопної свічки, кожної поїздки на фронт, підготовки благодійних ярмарок, кожен ваш винахід, кожне ваше досягнення, кожну вашу недоспану ніч. Ми пишаємося вашими добрими справами, вашою жагою до нашої спільної мрії — Перемоги України! — розпочала церемонію нагородження Ірина Ситнік.

То хто ж цього року номінанти на Людину року Петропавлівщини?

Першими у наших номінаціях — захисники України, які боронили та боронять Україну і яких наші краяни номінували на Людину року Петропавлівщини 2024 року це:

Рідне селище Едуарда — Залізничне. У лютому 2021 року, Едуард підписав контракт на службу в ЗСУ. На той час Едуарду було лише 20 років. Він потрапив у військову частину А4536 міста Краматорськ. Зараз він старший сержант та командир відділення засобів зв’язку та телемеханіки вузла зв’язку та радіотехнічного забезпечення. Він герой для жителів селища Залізничне та Петропавлівки, яких у травні 2022 року врятував від ворожих ракет.

23 травня 2022 року російські війська тричі вдарили по залізничній інфраструктурі Петропавлівської громади. На вісімдесят дев‘ятий день великої війни ворожі ракети прилетіли в селище Залізничне, рідне селище Едуарда, «прильоти» сталися неподалік батьківського будинку. Чимало наших жителів хто автівками, хто скутерами після першого ракетного удару поїхали шукати місце «прильоту» та поглянути на наслідки. А слідом за першою ракетою прилетіли ще дві. Тоді саме Едуард врятував купу людей, адже через деякий час після першого удару до селища прилетіло ще дві ракети.

Едуард побачив на екрані, що ще дві цілі рухаються з боку Покровська. Вони йшли паралельно одна одній і в напрямку Залізничного. Едуард одразу зателефонував мамі: «Ховайтеся в укриття, у ваш бік рухаються ще дві ракети».

- Пишаємося нашим односельцем Едуардом Кожокарем та вдячні, що маємо свої орлині очі, які допомагають закривати небо над нашим краєм, — зауважила ведуча свята.

Денис Махонін родом з села Катеринівка. Працював на шахті Ювілейна.

На фронт пішов 24 лютого 2022 року добровольцем. Служив у 60 окремій піхотній бригаді. 1 травня 2023 року, був поранений під Бахмутом.

Після одужання продовжив захищати свою країну на Лимані Донецької області, де попав під обстріл. Від поранення втратив ліву ногу. На даний час знаходиться в Києві на реабілітації.

Денис нагороджений орденом за мужність III ступеня при взятті Високопілля Херсонської області.

На святі передали вітання нашим захисникам через рідних, адже сьогодні Едуард Кожокар на службі, Денис Махонін продовжує реабілітацію.

- Я хочу подякувати всім небайдужим. Коли Денис потрапив у таку тяжку ситуацію і йому відрізали ногу, на жаль, ми звернулися до всіх небайдужих, і люди нам допомогли зібрати кошти на лікування. Від імені мами, від імені всіх нас, ми всім дякуємо, низько вклоняємося. І за відзнаку пані Ірина також дуже вдячна, Денис буде приємно, — подякувала від Дениса тітка Вікторія Городенко.

Номіновані цьогоріч, нагадаємо, 48 осіб та організацій, тож по черзі усіх учасників запрошували на імпровізовану сцену, вручали дипломи та подарунки. Про кожного учасника, учасницю та команду варто розповісти, адже це насправді неймовірні люди. Ось кого номінували та що про них розповідають люди.

Пані Людмила стала взірцем для жінок, матусь та дружин, як у прифронтовій зоні можна займатися улюбленою справою та відкрити власний бізнес. Цьогоріч Людмила відкрила квіткову крамницю «Чарівна квітка» — це затишне місце, де кожен житель Петропавлівки може обрати в подарунок квіти для своїх рідних та близьких людей, зігрітися смачною ароматною кавою. Людмила створила робочі місці, окрім неї працює двоє дівчат з Петропавлівки. Історія Людмили надихає.

Про пані Катерину пишуть: “Постійно допомагає нашим захисникам, організовує аукціони, пече для цього торти. Скромна трудівниця”.

Катя з Хорошого, працює дефектологом в Хорошівській гімназії. Дуже часто організовує лотерею в підтримку ЗСУ. Пече багато тортів сама та організовує дівчат на допомогу. Кошти, які збирає, передають захисникам. Наразі пані Катерина проводить лотерею, виручені кошти від якої підуть на закупівлі авто для ЗСУ. Катя — дуже відповідальна і скромна людина, яка ніколи не афішує своїх заслуг, а також мама трьох дівчаток.

Про цю родину нам пишуть: «Отець Олег, священник, допомагає хлопцям і словом, і ділом. Тимофієва Тамара багато років працює з дітьми. Вони з колегою на початку війни першими почали виготовляти окопні свічки на власних кухнях, а також організовували збори на дрони, термоустілки та інші необхідні речі для наших захисників».

Ця родина не лише збирає кошти на дрони та виготовляє окопні свічки, але й прихищає та активно допомагає ЗСУ. Найголовніше — це духовне збагачення, яким вони щиро діляться з оточуючими.

Автор: Дар'я ЮДІНА

Сергій та Олена Тюрі — подружжя, яке разом відкрило сучасний “Стоматологічний центр” у Петропавлівці, Миколаївці та разом зі своєю командою стали волонтерами. Команда та родина Тюрі під час повномасштабного вторгнення взяли на себе ношу допомагати бійцям безкоштовно лікувати зуби. А ще невеликий колектив придбав чотири автівки для виконання військових завдань для наших захисників. Наразі триває місія придбати ще один автомобіль, який так необхідний нашим військовим.

Віктор і Дар'я Гончаренко волонтери з Петропавлівки. Окрім свіжих овочів, завжди готові надати вже переробленні, бочкові продукти такі як квашені кавунчики, перець та капусту. Віктор Гончаренко з 2022 року бере активну участь в поселенні наших захисників.

Про цю жінку можна багато говорити і розповідати. Залучена до волонтерських організацій, особисто бере участь і в ліпленні вареників, і в організації благодійних заходів. Має лідерську думку, до якої дослухаєються односельці.

Про неї кажуть: “Невтомна бджілка, яка з 2022 року постійно допомагає волонтерам збирати допомогу нашим захисникам”. Додамо, що пані Клавдія часто виступає миротворцем у громаді, що їй вдало вдається.

- Я дуже рада бути з вами, у вашій команді. Перш за все, хочу безмежно подякувати нашим захисникам, завдяки яким ми, і я особисто, маємо можливість бути вдома. Сьогодні я прийшла, аби особисто подякувати простим людям, пересічним українцям, які долучилися до нас і допомагають. За це їм низький уклін. Інколи у кожного з нас опускаються руки — ми живі люди. Але мене так надихнула одна історія, що я хочу, щоб ви її почули й донесли своїм знайомим, своїм сім’ям, на роботі. Ми ліпили вареники, і один військовий, багатодітний батько, розповів свою історію. Я його запитала: «Як ви вирішили піти захищати нас?» А він відповів: «На момент, коли почалася війна, я працював на видобутку алмазів у Конго. Але я хочу, щоб мої діти, внуки, моя сім’я жили в Україні. І, повірте мені, пані Клавдіє, такого життя, як в Україні, немає». Це надихає ще більше згуртуватися й допомагати нашим захисникам. Я всіх поважаю, всіх ціную. Схиляю голову перед кожним, хто долучається до нашої спільної справи. Наші ярмарки об’єднують покоління: приходять бабусі, які донатять 5–10 гривень. Ми хочемо їх пригостити чимось безкоштовно, а вони відповідають: «Не треба. Дайте нашим хлопчикам». Люблю всіх, поважаю. Слава Україні! — сказала Клавдія Черевко.

Кожен номінат чи номінантка викликає захват від того, наскільки люди готові віддавати себе і свій час аби в Україні настала така бажана Перемога. Тож розповідаємо далі, про цих неймовірних людей.

Ірина Кожокар і її команда «Залізні волонтери» із селища Залізничне з початку повномасштабного вторгнення збираються в себе на роботі на базі приватного підприємства та готують для захисників вареники, салати, пиріжки, м’ясні страви. У неймовірній команді Ірина Кожокар, Ольга Конєвіченко, Надія Матірко, та Валентина Конєвіченко. А ще в команді жінок є й чоловік — В’ячеслав Глянько, якого жінки ласкаво називають Пантелійович.

А ще пані Ірина виховала чудового сина, який нині боронить країну. У команді хтось чекає чоловіка з фронту, хтось сина, хтось онука.

Усі разом мріють про закінчення війни та роблять все, що в силах для Перемоги! Допомагають у шпиталі готують їжу.

Про Романа можна можна багато розповісти - це людина, яка любить свій край і природу і робить усе для допомоги Збройним Силам України.

У перші дні війни Роман став боронив кордони рідного краю з однією мисливською рушницею. Згодом він почав підтримувати захисників, допомагаючи з придбанням амуніцієї та прихистком.

Скільки військових прихистив Роман став одним із тих, чий номер телефону знає чимало військових, адже вони неодноразово отримували допомогу від небайдужого петропавлівчанина. Саме у найтяжчі часи оселя Романа стала рідною на понад 300 захисників, які у Романа ночували, харчувалися, приводили себе до ладу та прали речі.

Такий собі мініхостел, де раді були кожному. Навіть у часи війни Роман дбає про природу пляжі та річку в рідному селищі, за що має повагу серед односельців.

«Влаштовуємо благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ. Мета заходу — зібрати кошти захисникам на РЕБ» — такі повідомлення все частіше чуємо від підприємців Петропавлівського ринку.

Активістки Надія Чайка, Катерина Кабан та Ірина Макаренко згуртовують людей та проводять акції аби допомогти захисникам боротися з ворогом. Група підприємців нашого ринку придбала вже шість РЕБів та вісім дронів, планшети, зарядні пристрої та інше необхідне обладнання для наших найкращих воїнів.

Напередодні Різдва провели ще один благодійний ярмарок — знову збір на РЕБ, тож захисникам буде захист.

- Хочу подякувати нашій групі підприємців, які протягом більш, ніж двох років кожної суботи донатять у нашу скриньку. Незважаючи на сніг, дощ, морози чи спеку, є люди, які жодного разу не пропустили цей збір. Завдяки їм ця наша нагорода. Сьогодні їм доземно вклоняюся. Наш донат на сьогоднішній день склав близько 800 000 гривень. Я вважаю, що це добра сума. Хтось може сказати, що це крапля в морі, але таких риночків, як наш, дуже багато в нашій країні. І якби всі згуртувалися і допомагали, а не відсиджувалися, то наша допомога була б ще міцнішою. Я дякую всім, хто долучається! — звернулася з промовою номінантка Ірина Макаренко.

Слова подяки цього дня лунали для жінок, які виконують велику справу зі збереження правдивої української історії рідного краю. Адже зібрати по краплинках, не пропустивши нічого важливого, а потім зберегти цей літопис, вартує чималих зусиль. Слова вдячності були адресовані наступним номінанткам.

Збирачка та хранителька історії рідного краю, народна майстриня. Учасниця та лауреатка міжнародних творчих конкурсів.

Пані Валентина активна дописувачка тижневика "Степова зоря" та сайту Петропавлівка.City. Її історії знайомі нашим читачам. Від дослідницьких робіт про пращурів - до героїв сьогодення. Історії цікаві та хвилюючі, передають щирі емоції героїв та натхнення самої дослідниці.

Пані Валентина пише справжню історію Петропавлівщини, досліджує втрачені сторінки історії, які лишаться нашим нащадкам. Ще пані Валентина вивчає традиції раднокраю і вишиває неймовірні картини бісером та неперевершені вишиванки.

Під час війни на шпальтах нашого видання вийшли матеріали пані Валентини про військових, які трапилися їй у житті та ділилися своїм досвідом життя.

Директорка народного музею Петропавлівщини, яка зібрала і береже протягом довгих років всі цінності нашого краю, його історію, дякуючи їй музей має звання народного.

Для жителів села Самарське можна сказати так: дружні, легкі на підйом і завжди перші на допомогу. Цього року, як власне і попередні, маємо чимало номінантів на Людину року саме з села Самарське. Отже вітаємо:

Про неї нам пишуть: «Тендітна жінка з великим серцем. Місцева волонтерка, яка активно допомагає військовим наближати перемогу! З перших днів, невпинно, допомагає багатьом волонтерам. На різні напрямки передає захисникам готову їжу, в'язані речі, предмети першої необхідності, донати. Її кандидатура заслужено має бути серед номінантів конкурсу. З 2022 року крім того, що варить для наших захисників смачні борщі, каші, пече піцу ще і в'яже шкарпетки. На 13 грудня 2024 року нав’язала 469 пар. Допомагає їй синок Андрійко. Невтомна, активна, позитивна, людина з великим серцем, яка дійсно заслуговує на високе звання «Людина року».

Євген — староста села Самарське. Краяни кажуть: «Наш староста найкращий. Творчий, незламний, працьовитий, енергійний, відповідальний! Завдяки його роботі, село просто квітне. Організовує заходи для дітей та дорослих. Допомагає нашому дитячому садочку, допомагає військовим. Сергійовича поважають і шанують».

Учасник бойових дій АТО, волонтер. Двічі на тиждень самарчани виряджають свого волонтера Дмитра Вербовського на схід країни.

Дмитро закуповує для захисників необхідні речі, як за кошти односельців, так і власні. З 2014 року він на війні, і в якості воїна був, а тепер і незмінний помічник для своїх побратимів.

Палкий патріот своєї країни, людина відверта, щира й порядна. Дмитро як ніхто знає ціну нашої з вами Перемоги, тому робить усе можливе аби підтримувати своїх побратимів.

Про цю родину нам пишуть: «Оксана найактивніша з жителів села Самарське. Ініціює збори коштів, збирає людей на виготовлення окопних свічок або варити борщі для захисників. Завжди поруч її чоловік Валерій, без його підтримки неможливо втілити усе, що приходить на думку пані Оксані. Це неймовірна родина, яка бере участь у всіх активностях села Самарське».

Про пані Карину нам пишуть: «Молода мама двох діточок, яка знаходить постійно вільний час і робить красиві зачіски нашим захисникам безкоштовно».

Староста села Євгеній Динник говорить: «Ця родина активно бере участь у всіх заходах, що проводяться в нашому селі, зокрема і в благоустрої. Разом з мамою Оксаною Олексієвною допомагають знаходити житло для захисників та захисниць. Донатять на ЗСУ».

Кривуля Людмила, зі своєю родиною, не минули жодного місцевого збору допомоги захисникам в Самарському старостинському окрузі. Окрім того, на постійній основі, з початку війни, фінансово та матеріально, підтримує всі збори волонтерських пунктів, як нашої, так і сусідніх громад, для допомоги військовим на різних напрямках. Людмила Анатоліївна зі своєю родиною, заслужено мають бути в числі номінантів конкурсу.

Жительки села Самарське долучилися до ініціативи «Нагодуй солдата». Допомагають дівчата готували для захисників у волонтерському пункті «Чумацький Шлях». Жінки готують вдома та на волонтерському пункті. Їхні страви вже знайомі нашим захисникам, які із задоволенням зупиняються в «Чумацькому Шляху» на обід чи вечерю.

Вітаємо немовірних самарчан і дякуємо за життєву позицію.

У номінаціях цьогоріч наступні супер люди.

Зоя Корнєва — це творча, працьовита, енергійна, щира, незламна. Кандидатка на вищезазначену номінацію. Її участі в творчому житті громади та допомозі нашим Захисникам немає меж. Це людина, яка підтримає в будь-яку хвилину. Так пишуть про пані Зою.

Ігор Корнєв — вчитель та тренер зі спорту, який присвятив майже все життя дітям. Незліченна кількість юнаків та дівчат отримали висококваліфіковану спортивну підготовку та визнання на різних змаганнях та конкурсах. Ігор Миколайович - людина, яку люблять, поважають, шанують.

А ми знаємо безпосередньо, як ця родина допомагає нашим захисникам. Окопні свічки, плетіння сіток, пошук житла. Вони встигають разом усе. А ще це неймовірна пара, яка навіть своїми посмішками може підняти настрій, розрадити та підтримати у важку хвилину.

Пані Ірина — майстриня сіноплетіння та сіномотання з Росішок. Пані Ірина цьогоріч отримала високу нагороду — медаль «Зірка таланту» Національної премії "Скарб нації", яку організувала ГО "Оберіг людства". Майстриню нагородили медаллю і дипломом у номінації –«особистість». Майстриня сіноплетіння Ірина Северин потрапили до рейтингу "УП100 Сила жінок". Із понад 2000 номінантів обрали 100 переможців, серед яких 15 переможниць були у сфері культури, серед них і пані Ірина.

Організувала волонтерський рух Сіноcraft-об'єднує та виготовили дуже багато виробів із сіна. Вихованці гуртку продають свої вироби на благодійних ярмарках та майстер-класах, кошти з яких передають на допомогу ЗСУ. А також подарували для наших захисників та захисниць безліч виробів.

Юля разом з чоловіком Валентином організувала у церкві "Нове життя" пункт допомоги для переселенців, у цій церкві кожної суботи наші мешканці готують смаколики для захисників.

Під дахом церкви “Нове життя” люди збираються для виготовлення смаколиків для українських військових. Щотижня в церкві печуть пиріжки та ліплять вареники: за день готують по 500 пирогів та понад 1000 вареників. Самі ж люди й зносять все необхідне для приготування страв. А до процесу долучають дітей.

Відтак раз на тиждень волонтери Петропавлівщини доставляють смаколики на фронт захисникам. Воїни красно дякують. І ми дякуємо.

Альону часто зустрічаємо в гуманітарному пункті «Незламна Петропавлівка», коли вона плете сітки для захисників. А вдома та на роботі дівчина робить «кікімори» та вчить нові техніки плетіння сіток, потім влаштовує майстер-клас для всіх, хто приходить плести сітки. Захисникам дуже подобаються її роботи, адже сітки виходять, ніби фабричні. Варто зауважити, що Альона живе цією справою, ніяко погода не зупинить дівчину аби прийти плести сітки та виготовляти окопні свічки.

Про пані Ірину пишуть: Мама-героїня, мама захисника, який поклав своє життя за Україну. Ірина завжди вітає подарунками дітей з інвалідністю на свята. Улітку Ірина в лікарню привезла дуже гарні ліжка для тяжкохворих пацієнтів та кислородні подушки для хірургії. Завжди допомагає військовим. Алея Слави в Петропавлівці — це також її заслуга. Тож я вважаю, що Коляса Ірина має повне право бути претенденткою на Людину року.

Окремо хочемо відзначити жителів Дмитрівського старостату Миколаївської громади, адже цей край, неймовірно багатий на людей, які люблять свій край і вболівають за долю країни. Не вперше ці люди в номінаціях в конкурсі, бо їхня працю то багаторічна турботу про військових та ближніх. Отже вітаємо:

Олена Діденко шиє спідню білизну військовим на фронт і в шпиталі. Рахунок йде на тисячі. Починала варити обіди на волонтерському пункті “Чумацький шлях”. Потім вдома. Шиє, бо є великі запити. Паралельно допомагає організовувати збір на маскувальні сітки та організовує безперебійне плетіння маскувальних сіток.

Нам пишуть: «Волонтерський колектив виготовляє маскувальні сітки. Щоденно збираються в клубі та плетуть маскувальні сітки, так прикривають голови наших найдорожчих, захисників від ворожого нападу».

З початку війни кожен знайшов своє місце, щоб бути корисним для своєї країни. Хто шив, хто пік, хто сушив сухарі, плів перші захисні сітки, робив окопні свічки, в’язав шкарпетки, а хто збирав усе необхідне для наших захисників і віз на передову. Усе, що потрібно для фронту, збирають дружно великою народною командою! Лише за останній рік колектив значно розширив свою волонтерську діяльність, а також допомагає в шпиталях та співпрацює з іншими волонтерами та громадськими організаціями.

Пані Інна — підприємиця, депутатка, жителька с. Дмитрівка, волонтерка, уболіває за благоустрій села. З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, напевно, жоден волонтерський пункт у Дмитрівці не обходиться без донатів від пані Інни. Та й сама вона вносить чималий вклад у допомогу ЗСУ.

Жителі говорять про жінку: «Інна постійно допомагає з матеріалами та коштами волонтерам. Одне з останніх волонтерських справ Інни — купівля дронів для захисників за власні кошти».

«Кулінарні Феї» с. Олефірівка: Червякова Валентина, Гай Світлана, Михайлова Тамара, Петренко Катерина, Осінна Лілія. Дівчата з першого дня війни готують для наших хлопців — захисників домашню їжу: печуть пиріжки, варять плов, холодець, тушкують картоплю, різні намазки для бутербродів та багато інших смаколиків. Дівчата дійсно заслуговують на відзнаку.

В одному з наших інтерв'ю на початку повномасштабної війни пані Оксана зазначила: «Ніхто не знає наскільки затягнеться війна, які міста виживуть, яка й кому допомога буде потрібна. За лічені хвилини все міняється. Ті, хто у лавах волонтерів з 2014 року, як ніхто знають, що требу бути готовими до всього. Ми не волонтери, ми — небайдужі люди, які згуртувалися до купи».

Ще з 2014 року пані Оксана почали займатися волонтерством. На її автомобілі надпис: «Мама-волонтер». Цей автомобіль знають на Донеччині, на блокпостах і ще здалеку вгадують наші захисники та захисниці. Люди їх добре знають, довіряють, тож їй вдається згуртовувати усе село аби допомагати хлопцям і дівчатам на фронті. Пані Оксана незмінно й сьогодні відвідує захисників та захисниць на фронті. Вантажить автомобіль і везе їм і гарячий борщик, і обладунки, і все, на що отримала запити.

Ще одна команда дмитрівчан, яка у своєму колективі налічує понад 150 людей. Це головна волонтерка Наталя Біловол та її волонтерська команда «Чумацький Шлях — це шлях до Перемоги» з села Дмитрівка

«Чумацький Шлях — це шлях до Перемоги». Найкращі, невтомні, які працюють 24/7 без зупинки і нагодували понад 2 мільйонів людей та зварили біль ніж 600 000 л борща напекли дуже багато різних смаколиків, перемили купу посуду, перечистили тонами овочів! Шана і подяка цим людям! Чумацький шлях заслуговує особливої уваги. Про подвиги цього колективу знає вся Європа.

Овсяннікова Зоя Іванівна
Овсяннікова Paїca Петрівна
Хорош Олександра Іванівна
Іщенко Світлана Петрівна
Лященко Тетяна Миколаївна
Лущинська Валентина Михайлівна
Черкашина Катерина Гаврилівна
Хоруженко Олена Іванівна
Бражанець Наталія Михайлівна
Карпенко Тетяна Миколаївна
Біловол Анна Анатоліївна
Біловол Наталія Володимирівна
Біловол Анатолій Григорович
Матірко Олексій Іванович
Лисенко Світлана
Шевченко Юлія Юріївна
Торчинська Наталія Миколаївна
Лященко Наталія Анатоліївна
Шеліпова Наталія Миколаївна
Зайцева Галина Миколаївна

Олефірова Яна
Олефірова Віта
Шаповалова Ірина Миколаївна
Іванченко Валентина Вікторівна
Біловол Володимир
Нестеренко Антоніна Олександрівна
Борисенко Лідія
Несененко Людмила Генадіївна
Несененко Сергій Сергійович
Халява Іван Іванович
Фадєєва Євгенія Євгеніївна
Бублій Світлана Григоріївна
Шишку Світлана Анатоліївна
Сніжковська Вікторія
Морковцева Ольга Григоровна
Заярний Григорій Олексійович.
Заярна Світлана Петрівна
Кукліна Юлія Вікторівна
Підгородня Тамара
Костюченко Анатолій Іванович
Поплавська Владислава

Пепчук Надія Іванівна
Покусай Іна
Гармаш Надія
Гармаш Володимир
Боцула Анжела
Колеснік Олена
Петренко Катя
Ґай Світлана
Червякова Валентина
Осінна Лілія
Сидоренко Оксана
Аксьонова Інна
Діденко Олена
Почечуро Зоя
Мартищенко Анна
Сьомушкін Ігор
Сьомушкіна Ірина
Підгородній Сергій
Санжара Любов

Кірсанова Анжеліка
Саранча Каріна
Устименко Марія
Конюшенко Тетяна
Ємельянова Наталія
Дятченко Тетяна.
Сокол Тетяна.
Поліщук Тетяна.
Баглай Олена.
Сокол Тетяна
Шайхутдінова Неля
Генкіна Алла
Панасенко Олена
Саргсян Ерміна
Ігнатенко Ольга
Рябоконь Ірина
Фарафонова Ольга
Шостак Тетяна
Манагадзе Надія

Тарковська Ярослава
Сидоренко Людмила
Носенко Людмила
Руденко Валентина
Нємцова Валентина
Колєснікова Лариса
Солодовник Людмила
Хорош Тетяна
Приходько Людмила,
Туркіна Валентина,
Молчанова Інна,
Ларченко Юлія,
Донченко Людмила,
Бобокало Марина,
Приходько Анастасія
Лозко Марина
Ігор Пашко
Овчаренко Галина
Борисенко Олександр
Фоменко Вікторія
Сайгак Леонід

Вітання усім, хто працює в гурті чи самостійно на перемогу України.

Продовжуємо представляти номінантів з Миколаївської громади:

«Герцевські крафтолики» — ініціативна група жінок-волонтерок з с. Маломиколаївка. У лютому 2022 року жінки організували виробництво сухих борщів та супів для ЗСУ. Протягом цілого року не припиняли їх виробництво. Годують нашу армію й зараз, а виробництво сухпайків стало розповсюджуватися всім нашим краєм та згуртувало навколо спільної ідеї всі чотири громади й не тільки.

Рецепти сухих страв від «Герцевських крафтоликів» розлетілися по всьому краю. Тож сухпайків стали готувати для захисників ще більше. Самі ж жінки працюють і далі над розширенням асортименту страв і продовжують виготовляти свої фірмові «Герцевські цукати».

Незмінна команда: Оксана Ломова, Катерина Пономарьова, Тетяна Поліщук і Світлана Гарнадко.

Волонтерська команда «ЧАСівці» із села Миколаївка з початку повномасштабного вторгнення згуртувалась задля перемоги нашої країни.

Славні часівці, жіночки з Миколаївки, допомагають та накривають наших захисників своїми маскувальними сітками. Жінки назвали свою групу “ЧАС” (чарівні, активні та сильні). Кожного дня жіночки збираються в Миколаївському будинку культури і старанно плетуть маскувальні сітки для наших воїнів. Це згуртований та міцний колектив. сітки плетуть швидко та згуртовано. А ще жінки готують смаколики для захисників, плетуть шкарпетки, кружечки для сидіння, виготовляють окопні свічки. І до всього цього додають свої вірші, сповнені любові, світла та тепла.

Від самого початку повномасштабної війни, щотижня, без жодного вихідного, разом з командою пані Лідія варять, печуть, смажуть і відправляють на передову смачні борщі та різні смаколики.

Пані Лідія має власне господарство: вирощує овочі та займається тваринництвом. Виготовляє соління, масло, сир, ковбасу, копчення, які передає для захисників. Пані Лідії допомагають рідні й працівники господарства. Долучаються сусіди й мешканці села Миколаївка.

Пані Лідія Слюсар розчулила своєю промовою усіх присутніх. Неймовірна жінка:

- Шановна громада! Дякуємо вам за визнання, за те, що нас згадали. Але ж, перш за все, хочу сказати велике дякую і низький уклін нашим захисникам і захисницям. Я думаю, що сьогодні тут зібралися небайдужі люди — ті люди, яким дуже дорога наша Україна. Я хочу ще, ще раз висловити велике дякую нашим волонтерам, які їздять на фронт. Це і Олександр Бороданьов, і Оксанка Шевченко, і ще багато інших, кого я, можливо, не знаю. Дуже вам велике дякую! Нас багато, ми всі тут варимо, печемо, але вони у нас одні. Нехай вам буде подяка за таку чудову взаємодію, за таке чудове розуміння, наснагу, терпіння! Одне, що зробила для нас ця війна, — вона показала нам, що кращої землі немає ніде. Земля наша настільки рідна, настільки їй болить, і ми будемо її захищати, як тільки зможемо. У будь-якому віці — від малого до великого, від молодого до старого. Бо це наша земля, ми в неї вросли, і будемо її до останнього подиху любити й захищати. Дякую всім вам за вашу громадянську позицію!

Разом із пані Лідією на захід завітала мама полоненого захисника Лілія Тищенко. Її слова доповнили досягнення пані Лідії.

- Я ще пару слів скажу про свою куму, Лідію. Її знають уже по всій Україні, навіть за кордоном. Вона навіть позивний має «Кума». Вона має магазин, якраз по трасі Київ—Донецьк. І як тільки до неї заходить солдат, військовий або будь-хто, причетний до перемоги, вона ніколи нікого не відпускає без уваги, поваги і маленького подаруночка. Наприклад, виносить курочку чи ковбаску, чи ще якісь домашні гостинці. Мені здається, ця людина вже обігріла пів країни, — додала Лілія.

Продовжуємо віншувати наших номінатів.

Віктор Володимирович - член виконкому Миколаївської ТГ та волонтер. Бере активну участь у благоустрої населених пунктів, проведенні заходів працівниками культури. Допомога військовим-розселення, приведення у належний стан приміщення і тд., підтримка волонтерського колективу з виготовленню маскувальних сіток.

Енергійна, креативна, завжди готова прийти на допомогу. Волонтер. Має колосальні організаторські здібності. Проведення заходів на підтримку ЗСУ з молодіжною групою - кошти залучені на концерті передані ЗСУ, створення волонтерського колектива "Самарські павучки", допомога військовим у розселення на території сіл, приведення у належний стан покинутих домогосподарств для проживання воїна.

Займається з дітьми танцями, прикладним мистецтвом, фізичною культурою-створено на території села, за ініціативою цієї дівчини місця для відпочинку, та людей старшого віку у пізнанні фітнесу. А красуня яка? Боженька дав не тільки красу, а і гострий розум, вміння визначитися у суспільстві і бути успішною.

Про цих жінок ми часто пишемо репортажі. Бо часто цей гурт організовує благодійні ярмарки й збирає рекордні донати.

У серпні 2022 року в Богинівці відкрився волонтерський штаб під назвою “Разом до перемоги”. Двадцять дві жінки з Богинівки та ближніх сіл згуртувалися навколо спільної ідеї — нагодувати, одягнути, обігріти, допомогти українським захисникам, які боронять країну від окупантів.

Жінки також влаштовують ярмарки, де продають власноруч виготовлені смаколики, вироби, варять польову кашу, пригощають чаєм. Усі виручені кошти вкладають у свою волонтерську справу. До гурту також входять вимушені переселенці, долучаються діти та дорослі. Такі заходи об’єднують людей громади.

Ще про колективи колективи волонтерів, які в стою з початку 2022 року і свій пост не полишають.

Про смачні пиріжки лозівчан розповідали не раз. З початком повномасштабної війни жінки налагодили випікання пиріжків. Випікають по 500-600 штук. Пиріжки з картоплею, капустою, яйцем та зеленню з рисом, солодкі з яблуком та повидлом. Жінки, про яких можна говорити, що це берегині рідного краю:

Колектив “Незламні Кадети” у строю з 25 лютого 2022 року. Почали зі збору провізії і самотужки відвозили на Авдіївку. В'язали маскувальні сітки. У той же час готували “кадєтську кашу'' в автоклавах.

Три сезони масово консервують і солять у діжках овочі і фрукти для наших захисників. Поставили на потік виготовлення окопних свічок. Готують страви і передають на фронт. Щосуботи незмінно працюють на волонтерському пункті “Чумацький шлях”. Завжди в строю!

Люди дійсно кують перемогу разом з нашими хлопчиками. Дійсно в строю цілодобово. Сильні, мужні, незламні, душевні, відповідальні, вперті і чуйні.

Представники «Незламних кадєтів» прибули на свято делегованою командою, а промова учасника команди Нвера Саргсяна, який за національністю вірменин, але є справжнім українцем, дуже всіх потішила.

- Я вже 30 років живу тут і знаю всіх. Українці стали для мене добрими друзями. Усі вони чудові, і я всіх люблю. Немає кращого народу за українців на цьому світі. Вони красиві, добрі й гостинні. Тому не сумнівайтеся ні на мить: ми не можемо програти. Ми обов’язково виграємо цю війну, бо ми — єдині. Ми — найкращі. Ми — колектив, ми — Україна, — зауважив номінант.

Список номінантів, хоч і наближається до завершення, але ще досить вагомий. Наші неймовірні волонтери.

Волонтер Присамарського краю. Ще з 2014 року чоловік відвідує наших воїнів на війні. Передає захисникам адресні посилки, необхідний реманент, допомагає знаходити вкрай важливі речі для фронту.

Пані Наталя — мама захисника, який на даний час знаходиться в полоні. Пошуки сина жінка не припиняє та допомагає тим, хто шукає своїх рідних. Свій смуток за сином розвіює, займаючись волонтерською справою. Активно допомагає нашим захисникам на різних напрямках, долучається до всіх зборів кожному волонтеру.

Незамінний попутник у всіх волонтерський поїздках на фронт разом з Олександром Бороданьовим. Щотижня екіпаж їздить до захисників у місця, де наднебезпечно. У ті краї, де рідко ступають ноги цивільних людей.

Волонтерськими стежками екіпаж їздить ще з початку АТО. Невпинно допомагають захисникам та захисницям на всіх напрямках захисту нашої країни.

Ліна Сокуренко — волонтерка з Петропавлівки. Пані Ліна - волонтерка, удома, не шкодуючи свого часу, готує сухі борщі для наших воїнів, постачає все необхідне на передову, ще виготовляє окопні свічки. Віднедавна зі своїми помічницями розпочала виготовлення готових страв: каші з м’ясом, голубці, картоплю тушковану.

З початком повномасштабної війни Валентина долучилася до гурту неймовірних українських жінок, яка встигала і на роботу ходити, і займатися хатніми справами, а ще допомагати ЗСУ. Валентина готує для захисників. Долучилися до виготовлення сухих борщів та супів разом з Ліною Сокуренко та Оксаною Гончаровою. Свою волонтерську діяльність жінка продовжує роботи усі ці роки повномасштабного вторгнення.

А ось про цю номінанту хочемо розповісти окремо, адже скромна дівчина, але громадянська позиція її родини. має бути взірцем для усіх людей нашого краю.

Про родину Смирнових тепло відгукуються усі волонтери краю, адже родина ніколи не стоїть осторонь та надає продукти для приготування захисникам та захисницям їжі. Передають смаколики на фронт і самі долучаються до волонтерських ініціатив.

- Щиро дякую за відзнаку! Те, що я роблю, — це лише крапля в морі. Але ця крапля існує завдяки моїй мамі, і моїй сестричці Альоні, яка вийшла заміж за Італійця, проживає в Італії, в безпечній країні, але приїжджає зі своїм чоловіком на рідну землю в такі свята, як Різдво. Італія — країна, яка допомагає нам: продуктами, коштами і великою молитвою. Та, яка допомагає нам всім. Ми любимо нашу землю! Я надихаюся добрими очима усіх волонтерів, надихаюся любов’ю до нашої країни. Вітаю Петропавлівка Сіті з днем народження і дуже вдячна за відзнаку! Бажаю всім перемоги, бажаю всім наснаги. З прийдешніми святами! Миру нам, добра і всім міцного здоров’я! — зауважила Тетяна.

Це не єдині сюрприз, який мали цього дня від родини Тетяни. Але про це трішки згодом.

На часі представити трійку лідерів нашого конкурсу «Людина року Петропавлівщини 2024»

Це наші волонтери:

Подружжя займається вирощуванням овочів. І саме вирощеною власноруч продукцією завжди надають передають на фронт, на благодійні ярмарки та колективам, які виготовляють сухпайки. Таким чином родина допомагає нашим захисникам, одразу, коли у цьому є необхідність.

Про родину Дудіних пишуть: «Про них можна сказати багато, але це не зрівняється з тим, що вони роблять для наших хлопців із ЗСУ. Вони справді варті цієї номінації. Юлія готує продукцію в автоклаві й передає її на фронт нашим захисникам. Незламна й невтомна бджілка! Активні, працьовиті, добрі, справжні патріоти, які заслуговують на високе звання “Людина року”».

Родина постійно підтримує захисників, особисто виїжджаючи на Донеччину. Вони збирають кошти на автівки, шини, РЕБи, планшети та інше обладнання, необхідне для виконання бойових завдань. А страви, які готує Юлія, бійці завжди чекають з нетерпінням.

Цього разу Юлія зранку завантажила свої фірмові страви до волонтерського автомобіля, адже її чоловік Сергій Дудін вирушив на Донеччину з черговою місією. Разом із необхідними речами для захисників він повіз і смаколики, приготовані з любов’ю. До речі, частину цих страв Юлія також презентувала гостям свята.

Переможці - “Імпульс дій”

Ось ми й дійшли до головних людей цьогорічного конкурсу: переможцем конкурсу від сайту Петропавлівка.сіті та володарями звання «Людина року Петропавлівщина 2024 року» стає команда “Імпульс дій” — активна молодь Петропавлівки.

"Імпульс дій" — це команда молоді, яка змінила життя громади через згуртованість, ентузіазм і волонтерство.

Команда: Діана Дмитрюк, Антон Піньковський, Руслана Скрипник, Влада Пишненко, Влада Дмитрюк, Поліна Гладка, Марія Фоменко, Катерина Дячук довели, що навіть у маленькому селищі можна створити хвилю позитивних змін. Ця команда — приклад того, як енергія, згуртованість і бажання творити краще сьогодення можуть перетворити невелике селище на простір для розвитку, творчості та взаємодопомоги.

Проєкт “Школа волонтерства” — навчальна програма для молоді, що навчає волонтерству та громадській роботі, з численними акціями та підтримкою військових.

Підтримка військових — учасники команди долучені до різних благодійних фондів, неодноразово створювали власні збори та допомагали з закупівлею необхідного спорядження для військових.

Провели дві толоки — організація масштабних прибирань, одна з яких стала частиною всеукраїнського проєкту, залучивши понад 200 учасників.

Проєкт "Моловейв" — сприяє соціалізації молоді малих громад, отримав визнання на всеукраїнському рівні.

Проєкт "Імпульс Дій" — серія заходів, що об’єднують молодь через настільні ігри, кінопокази та культурні акції.

Простір під відкритим небом — восени створили місце для відпочинку та творчості на свіжому повітрі. Виступи на міжнародних конференціях — представлення України на міжнародних заходах, обговорення розвитку молоді і волонтерства.

Виступи на всеукраїнських конференціях — активна участь у конференціях, обмін досвідом з іншими активістами.

Команда завжди розповідає про досвід роботи в Петропавлівці, знайомить з нашою громадою. Участь у навчальних програмах — команда кожен місяць навчається, здобуває важливі навички для розвитку проєктів.

Залучення коштів — понад 200 тис. грн за рік залучено для підтримки ініціатив. Молодь будує зв’язки з фінансовими партнерами, та залучає донорів до громади.

Ця команда створює нові традиції, знайомить Україну з Петропавлівкою та залучає все більше людей до спільних дій. "Імпульс дій", доводять, що кожен може стати частиною змін. Їхній приклад надихає, а їхні досягнення роблять нашу громаду кращою вже сьогодні!

Слово нашим переможцям:

- Справді, для нас дуже велика честь сьогодні бути тут, представляти нашу команду і говорити за молодь нашої Петропавлівщини, яка також доєднується до наших ініціатив. Знаєте, мабуть, кожен день в Україні, я не знаю, як ви, але є хвилини мовчання і кожен день згадую імена своїх близьких знайомих, яких би я дуже сильно хотіла сюди запросити, але, на жаль, не можу. Може, нас підтримали, і ми сьогодні залишили таке вільне місце, на якому написано, що це місце для тих людей, яких сьогодні з нами немає, але вони б шалено вболівали за нас. Тому, перш за все, ми дуже вдячні нашим військовим, які зараз знаходяться на фронті і захищають нас. Ми дуже вдячні вам, які захищають і допомагають їм, ви насправді величезний приклад. Я пам'ятаю, як рік тому ми тут бігали на «Людині року», допомагали, і я бачила ваші обличчя і думала: «Класні люди, ну роблять же». І ви дійсно взірець, і ми наслідуємо ваш приклад і беремо з вас те, що ви робите і намагаємося втілити для молоді. Тому, дуже-дуже дякуємо вам за те, що ви робите, за те, що ви є в нашій громаді, і за те, що ви допомагаєте нам рухатись і показуєте напрямок, — сказала Діана Дмитрюк.

Ми вітаємо неймовірну молодь нашого краю. Ми віримо в цю молодь, віримо в їхню силу і в те, що саме вони відновлюватимуть і змінюватимуть нашу країну та край на краще. Ламатимуть стереотипи та долатимуть совєтщину і впроваджуватимуть справжні українські цінності. Вітаємо Вас «Імпульс дій». Дійте попри всі перешкоди! Ви здолаєте все! Ви досягнете небачених висот!

Нагородили волонтерів спеціальними відзнаками

На нашому конкурсі не обійшлося без сюрпризів. Спеціальні відзнаки та подарунки — павербанки передав нам депутат Верховної ради Сергій Северин. Отже спеціальні нагороди за вагомий внесок у справу боротьби за територіальну цілісність України, волонтерську ініціативу, активну громадську діяльність та всебічну підтримку Збройних сил України нагороджені:

Волонтерська команда «Разом до Перемоги» с. Богинівка!

Молодіжна команда «Імпульс Дій»!

Роман Корнілов — волонтер!

Альона Лебедева — волонтерка!
Юлія та Сергій Дудіни — волонтери селища Петропавлівка!

Вітаємо зі спеціальними нагородами, Ваш вклад у Перемогу України безцінний! Дякуємо Вам за відданість справі та захисникам та захисницям України!

Церемонія нагородження. а точніше вручення відзнак завершилося. Але не завершилося свято, адже редакція тижневика «Степова зоря» та сайту Петропавлівка.City підготували ще й святкову програму.

Захопливі історії від диригента: музична підтримка військових і приклад незламності Юлії Корольової

Аби цей день запам’ятався усім номінантам, редакція тижневика підготувала до свята фірмове шампанське, мерчі від редакції — цього разу це шкарпетки з логотипом сайту Петропавлівка.City. Також дипломи. А головними подарунком для наших учасників стала музична програма. Цього разу ми запросили до нас на свято гурт «На зустріч сонцю» військового оркестру оперативного командування «Схід».

Автор: Діана ДМИТРЮК

Маємо ще розповісти Вам про неймовірних наших музикантів. Це хлопці та дівчата, які зараз несуть службу в лавах Збройних Сил України. Нам дуже пощастило, що у цей день вони були не на бойових постах, а у свій вихідний завітали до нас на свято. Військовий диригент Дніпропетровського гарнізону Олександр Жарій на початку виступу звернувся до організаторів та гостей свята.

- Для мене велика честь і гордість сьогодні бути разом із вами, а також привітати вас і, головне, подякувати від імені всіх військових, від імені військових частин, які підпорядковуються оперативному командуванню «Схід», та особисто від командувача оперативного командування «Схід». На жаль, не маю можливості представити весь наш колектив, адже він не дуже великий. Однак сьогодні вашій увазі виступає концертно-польовий гурт, який ми створили у 2022 році спеціально для польової роботи. Ми зрозуміли, що з духовими інструментами наближатися до фронту недоцільно. Тому цей гурт переважно працює в полях. Вже за три роки таких 360 польових концертів, тому що зрозуміло, що там, де активні бойові дії, то там не до музики. Але де тільки є можливість, туди до хлопців їдемо, щоб дати їм переключитися з того жахіття, яке вони там витримують, на музику, на щось прекрасне. Сьогодні ми маємо завдання — разом із вами трохи морально й психологічно відпочити. І головне — зарядитися, адже, на жаль, попереду ще багато боротьби з ворогом, який зазіхає на нашу святу українську землю, - сказав Олександр.

Солістка гурту Юлія Корольова - це фіналістка “Х-фактору”.

- Знаєте, Юлія раніше не так часто співала на сцені, зате співала москалям, коли з 2017-го по 2019-й рік служила піхотинцем. Тоді війна була не така активна, як зараз, і ситуація була відносно спокійнішою. Щоранку Юлія співала їм по рації, і вони знали, хто це. Поки Юля виконувала свої обов’язки, командир її роти потайки подав заявку на її участь у “Х-факторі”. Так Юлія потрапила на шоу, дійшла до фіналу й увійшла до трійки найкращих. Але оскільки конкурс тривав три роки, під час цього періоду Юля завагітніла. Її попросили покинути фінал, і буквально через три дні вона народила дитину. Найцікавіше в цій історії — це те, що Юлія, яка вже у 17 років неофіційно брала участь в АТО, а з 20 років офіційно служила, за три ротації отримала два поранення, проте встигла стати фіналісткою популярного шоу та народити двох чарівних доньок. Це вкотре доводить: націю з такими дівчатами, такими жінками, як Юлія Корольова, перемогти неможливо.

Італійські гості на святі: Альона та Жерман Марчелі

Музиканти заспівали пісні: «Засинає чорний ліс», «Горить палає техніка ворожа», «Покоління війни», «Щедрик», «Москва згоріла і втонула», «Червона рута», «Герої важких часів», «Воїни світла». Разом музиканти та наші гості заспівали «Гімн України».

Приємним моментом свята стали гості нашого заходу, родина Тетяни Смирнової. Як вже повідомила нам Тетяна, що на святі знаходиться її сестра Альона та її чоловік — італієць Жерман Марчелі, який попросив слова аби висловити свій захват і його італійська промова від побаченого дійства та Україну.

Жерман — корінний італієць проживає і народився в Римі. Дружина Альона переклала промову Жермана.

- У Римі є дуже велика комуніта «Україна Уніта» і ми всі разом там збираємо гуманітарну допомогу та відправляємо в Україну. Я дуже пишаюся вами, хоча не розуміє української мови, але я відчув, наскільки сильний дух в українців. Я був вражений українськими піснями та єдністю. Наскільки ви всі об'єдналися. Дякую вам за такі пісні, сильні, які до серця і до душі проринають. Усі волонтери України — ви неймовірні люди, ви прекрасні люди. Уся Європа дивиться на нас, на українців.

Уся Європа дивиться і каже, як можливо жити і мати такий найвищий рівень від б'юті сфер, і найвищий рівень воїнів. Ви ж не маєте нічого, але ви можете отак разом здобувати перемогу, і ви вірите, не здаєтесь.

Ви знаєте, у нас коли море бушує, вмикають сигнал “Тривога”, а я кажу: «А якби ви знали як українці під звуки сирени живуть щодня, що відбувається в країні» І мої співвітчизники пишаються українцями, вони кажуть: «Ми не маємо такого духу українського, не розуміємо, як вони живуть. але ми горді на цю націю”.

Продовжуйте так, буде прекрасне майбутнє. Італія має дуже сильні відносини з Україною, дякуючи нашому президенту. Він зумів повернути всю Європу у бік України. Ви зараз відомі не так, як раніше, коли чули лише про футболіста Шевченка. Зараз Україну знають багато і підтримують. Знають, як країну, яка не здається і стримує великого ворога всього світу.

Альона доповнила промову чоловіка Жермана:

- Італія дуже підтримує Україну. Одного разу в Римі ми прокинулися вранці під за нецензурну лексику: хтось на самій площі включив музику зі слова "путін туту". Усі італійці стояли, не розуміючи, що це, питали: "Альона, що це означає?" Кажу: "Бруте пароле, паролаче, дуже погане слово". Але італійці стояли поруч з нами на площі і всі разом, підспівували слова, бо знали, що це на підтримку України.

Щороку ми з чоловіком приїздимо в Україну на Різдво та Новий рік, навіть під час війни маємо цю традицію. Коли починається сигнал “Тривоги” племінники кажуть нам: “Не бійся, ти якщо буде дрон чи що, ти лягай і ротик вкривай зразу, дихай». Знаєте, я це розказую італійцям, вони дивляться, не можуть повірити. що це кажуть діти, питають: "Яке ж дитинство у цих діток".

Коли було тисяча днів війни в Україні, у Ватикані була велика-велика служба. Ми готували там обіди для гостей. Були перші леді всіх країн, була наша Олена Зеленська. І була сильна молитва про Україну. Дзідзьо виконував духовний Гімн України. Ми всі там були, і всі молилися за Україну, і постійно говорили: "Миру, миру, миру всім нам, українцям, і до перемоги". Дякую вам усім, що не здаєтесь.

Хочу з вами поділитися такою історією. 7 листопада загинув захисник наш друг Сергій Ручий. Ми з дитинства, з юних наших років товаришували. Я і стала хрещеною мамою їхньої дитини. Ми не були в Україні, але ми були з вами, ми бачили ці всі відео та читали матеріали про Сергія на сайті Петропавлівка.City. І я плакала, від втрати друга, і в той же час від того, що ми усі разом були в такий момент.

Знайте, що Петропавлівку.City знають і читають в Італії. Ми слідкуємо за новинами і вболіваємо за всіх вас. Тепер італійці побучуть цей чудовий захід і побачать наших неймовірних та незламних українців. Дякуємо за цю нагоду приєднатися до вашої великої української родини.

Ми дякуємо за італійську підтримку. Дякуємо за те, що поділилися враженнями від нашого заходу. Віримо, що разом ми врятуємо нашу Україну, нас не зламають!

Колектив редакції вдячний партнерам і людям, які підтримали наш конкурс:

Власникам кафе «Пікнік» Олександру та Олені Кравченко, завдяки яким ми вже втретє збираємося у затишній атмосфері.
Фотографу Ангеліні Панікаревич, яка сьогодні разом з нами і мовить усі моменти неповторної події.
Музикам — гурту «На зустріч сонцю», які приїхали сьогодні на свято, аби привітати всіх Вас зі святом.
Народному депутату Сергію Северину за особливі відзнаки та подарунки.
Підприємиці Людмилі Ковальчук, яка створила квіткові екібани для нашого свята, якими ми прикрасили залу.

Звісно колективу редакції. Адже усе що ви бачите, було підготоване нашим маленьким колективом для вас, наші шановні гості: шампанське, мерчі, дипломи.

Також, до організації конкурсу запросили молодь нашої громади, команду волонтерської ініціативи «Імпульс дій», які незважаючи на те, що вони були номінантами та стали переможцями конкурсу, вони ще й волонтерили на святі.

Аби подякувати артистам, наші учасники прийшла на свято з подарунками.

У нас дійсно неймовірні люди живуть. Усе, що наші жінки роблять власними руками: маскувальні сітки від волонтерських організацій «Разом до Перемоги» та «Самарську павучки», від Юлія Дудіної музики отримали смачні страви з автоклави. Пані Ірина Северин подарувала оберіг — Дідуха.