Солдат-розвідник Руслан Мега з Миколаївки повернувся додому на щиті (ВІДЕО)

30 грудня 2024 р. 21:32

30 грудня 2024 р. 21:32

Миколаївська громада і весь Присамарський край у смутку: у бою за Україну загинув захисник України Мега Руслан Олександрович.

Автор: Ірина СИТНІК

Руслан народився 21 квітня 1997 року в селі Миколаївка. Пані Галина, мама Руслана, виховувала його та молодшу сестричку сама, чоловік пішов у засвіти, коли Руслан ще був маленьким. Але навіть без таткової підтримки, мама виховала сина гідною людиною. Руслан закінчив місцеву школу, навчався на механізатора в Петропавлівському професійно-технічному училищі. Будував плани на життя та доля мала на нього власні плани.

Автор: Ірина СИТНІК

Повномасштабна війна. Улітку 2024 року Руслан прийняв рішення йти захищати Україну. Обрав для себе пройти шлях разом з побратимами 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Був солдатом-водієм розвідувальної роти з позивним Мега.

Автор: Ірина СИТНІК

Побратими згадують Руслана:

- Руслан прийшов до нас добровольцем у серпні 2024 року. Був вмотивованим хлопцем, пішов у розвідку і мав велику жагу віддати себе цій справі. Він викладався на всі 100 відсотків, як на фронті, так і в побуті. Він керував автомобілями і міг легко їх полагодити. Його руки на вагу золота, бо зверталися до Руслана аби щось полагодити, дати друге життя. З усіма завданнями порався на відмінно. Він мав нелегку долю, але на фронті показав себе як Герой.

Автор: Ірина СИТНІК

З перших днів Руслан показав себе воїном з великої літери. Лише за два місяці служби воїн проявив справжню відвагу на полі бою. За що був поданий на відзнаку від Головнокомандувача ЗСУ нагрудним знаком «Золотим Хрестом» та медаллю «За відвагу».

Автор: Ірина СИТНІК

Побратим Євген з позивним Бот – солдат, оператор розвідник 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади розповідає про подвиги Руслана.

- За два місяці встиг зробити два подвиги. Один з них, це коли місяць тому, наші хлопці стояли на СП і туди зайшло понад 12 російських солдат. Руслан був там з побратимом, але взяв на себе цей виклик і «зачистив» ворога. За цей вчинок його представили до нагороди «Золотий хрест». Ще одна нагорода, яку Руслан заслужив – це медаль «За відвагу», яку неодноразово проявляв на фронті.

Автор: Ірина СИТНІК

От лише нагородити Руслана не встигли, отримають їх рідні – нагороди будуть посмертні.

Автор: Ірина СИТНІК

25 грудня поблизу села Даченське Покровського району Донецької області Руслан загинув.

- Руслан загинув, як Герой, у бою. Він з побратимами стояли на позиціях. Ворог підійшов дуже близько, 10-20 метрів від позицій. Працювало два ворожі снайпери, по наших хлопцях відкрили них відкрили вогонь. Була команда всім відходити, коли відходили почався мінометний обстріл, під час якого Руслан загинув, - розповідають побратими.

Автор: Ірина СИТНІК

Побратим Євген забирав Руслана з поля бою:

- Кожен вихід на позицію для солдатів це як життєва лотерея. Звідусіль «летить»… Наші бойові машини мчать ровами, проходять непрохідні шляхи, Руслан теж був водієм, він знав свою справу. Мені довелося забирати його з позиції. А потім знову вести вже іншу групу на позиції. Так ми працюємо 24 години на добу.

Автор: Ірина СИТНІК

Мама Галина згадує останню розмову із сином.

- Син навідувався додому, часто телефонував. В останні розмові сказав: «Мамо, звідти дороги назад немає». Відчувала, що він ризикує, що там пекло. І знала, що він не відступиться від свого рішення, - згадує мама Галина.

Автор: Ірина СИТНІК

Тітка Наталя пригадує, як вперше побачила його у військовій формі.

- Я про рішення Руслана йти на війну дізналася, коли він прийшов до мене у військовій формі і сказав: «Тьотю, я військовий». Шокував цим рішенням. Мама одна виховувала його і сестру Мар’яну. Жилося нелегко, а тут на війну пішов… І характер у нього м’який був: веселий, дружелюбний, з усіма спілкувався. Руслан був сумлінний, за що не візьметься, все зробить, і роботящий, і ніколи не відмовляв у допомозі, - говорить Наталя.

Автор: Ірина СИТНІК

Сьогодні, 30 грудня, у Миколаївці зустрічали свого односельця-Героя приклонивши коліна. Рідні та близькі люди, побратими. Живий коридор протягнувся від центральної дороги до самого будинку захисника. Друзі несли квіти та прощалися з Героєм.

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

Після заупокійної літургії колона рушила до останнього місця спочинку Руслана.

- Ми вшановуємо пам’ять Руслана Меги, який загинув від поранень, в бою, захищаючи країну від ворога. Ми прощаємося з мужнім військовим, з патріотом. Вічна пам'ять усім тим, хто віддав своє життя за Україну, - зазначив Олександр Міщенко, майор, заступник начальника відділу, начальник відділення обліку та мобілізаційної роботи 2-го відділу Синельниківського РТЦК та СП.

Автор: Ірина СИТНІК

У засвіти проводили Руслана й побратими, 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади:

- Руслан був гарною людиною, хорошим солдатом і вірним побратимом. Безстрашно виконував усі завдання. На жаль ця війна забирає найкращих, світла пам'ять. Пробачте, що не вберегли .

Автор: Ірина СИТНІК

З від громади виступила Людмила Гарнатко:

- Сумує й плаче вся Україна і наша громада. Тяжко зараз землі українській, бо приймає до себе молодих відважних людей, яким потрібно було ще жити і прикрашати землю. Ворог не зупиняється і лютує, продовжує рухатися по території нашої країни, забираючи життя захисників. 27 років лише було Руслану, а ми вже проводжаємо його у засвіти. Це вартість нашого тихого життя. Його ім’я буде записане в історію Миколаївської громади та України.

Автор: Ірина СИТНІК

Директор Миколаївського ліцею Микола Ріпний висловив співчуття рідним та близьким солдата.

- Жорстка війна забирає життя справжніх вірних українців, ще одне ім’я буде вписано в історію Миколаївської громади – це Руслан Мега. Добрий і трудолюбивим. З амбітними планами на життя, які порушила війна. Загибель Руслана - це непоправна втрата для громади та України. Нехай добрий і світлий спомин про Руслана стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в пам’яті рідних та друзів, - сказав директор ліцею.

Автор: Ірина СИТНІК

Йому було лише 27 років – вік, коли тільки жити, мріяти, створювати власну родину, ростити дітей, але війна забрала життя Руслана.

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

Побратими передали на згадку мамі прапор 25-бригади. На честь Руслана Меги пролунали три салютні постріли.

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

Вічна пам’ять і вічна слава захиснику!

Як проводжали Героя в останній шлях дивіться у відео та на світлинах:

Дніпровські