ЕКСКЛЮЗИВ Людина гірша за звіра: як у Дніпрі рятують тварин, постраждалих від жорстокості

05 лютого 2025 р. 10:20

05 лютого 2025 р. 10:20

Тварини безсловесні. Вони не розкажуть про свої страждання і проблеми. Не поскаржаться на біль та недуги. Піклуються про своїх улюбленців – собак і кішок, папуг і рибок, – їхні власники.  Від хвороб і травм домашніх улюбленців лікують ветеринарні лікарі. Але, на жаль, часом після такої ветеринарної допомоги стає тільки гірше. Чи можливо притягнути до відповідальності за лікарські помилки, за недбалість і несумлінність окремих фахівців і ветеринарні клініки? Про це та про врятованих у Дніпрі тварин розповість «Наше місто».

Планова операція обернулася бідою

Наприкінці минулого року дніпрянка Інна вирішила стерилізувати свою кішку Емзі. Звичайна справа, планова операція. За порадою знайомих наша землячка звернулася до клініки «Діскавері». Але після операції стан домашньої улюблениці став тривожити.

– Приїхала забрати свою кішечку після операції, – розповідає дніпрянка. – Кішечку принесли. Лікарка сказала, що все добре. Привезла улюбленицю додому, але вже за 15 хвилин телефонувала в клініку. В Емзі були розширені зіниці. Вона ходила задки, хвіст був опущений. Мене попередили, що в перші післяопераційні дні попона заважатиме нормально ходити. Але наступного дня киця почала блювати.

Незабаром з’ясувалося, що причиною поганого самопочуття кішки стали не тільки ускладнення після стерилізації, а й серйозні опіки на її тілі. Вони могли з’явитися через несправну електричну грілку, яку ветеринар використовував під час операції.

Наявність опіків другого та третього ступенів підтвердили в іншій клініці, куди звернулася дніпрянка. Спочатку головний лікар визнав, що грілка могла стати причиною травм, але висловив сумнів у тому, що це мало місце саме в «Діскавері».

– Ми не відмовляли їй у допомозі й готові були лікувати, але не можемо підтвердити, що саме через нас сталися опіки, – зазначив нашим колегам головний лікар клініки Олексій Пасічник.

Крім того, клініка відмовилася провести внутрішнє розслідування інциденту і запропонувала лише повернути гроші за операцію. Дніпрянка подала заяву в поліцію.

Поки що результатів немає.

– Мою скаргу клініка проігнорувала, – розповідає дніпрянка. – Написала заяву в поліцію, але наразі ніхто не відповів і офіційно потерпілою мене не визнали. Прийшла відповідь тільки від Держспоживслужби Дніпра. Повідомили, що на перевірку цих клінік накладено мораторій, щоб його зняли і дали дозвіл позапланової перевірки необхідно отримати дозвіл в аналогічній структурі Києва. А я просто хочу, щоб винні понесли заслужене покарання.

Сьогодні клініка відмовляється коментувати ситуацію журналістам. Взагалі.

Об’єктивно розібратися в ситуації і з’ясувати, хто винен у тому, що сталося, проблематично, але можливо.

– Поліція на підставі поданої заяви має внести відомості про подію до ЄРДР і почати перевірку, – зазначає адвокат Кирило Сидоренко. – У таких клініках зазвичай є відеокамери, які фіксують події, що відбуваються. Можливо, вони допоможуть встановити істину. Можливо, є свідки, які також допомогли б з’ясувати ситуацію. Це небезнадійно.

Ми сподіваємося, що істина восторжествує.

“Живий труп” та Кенгуру – жертви шкуродерів

Набагато частіше собаки і кішки страждають не від недобросовісних ветеринарів, а від справжніх шкуродерів. На жаль, таких прикладів у дніпровському КП “Зооконтроль” достатньо.

На кішці сліду живого не було. Та й сама вона, здавалося, вже мертва. На землі тільки бездиханне тіло, а душа вже в раю. Дніпрянка, яка зателефонувала в «Зооконтроль», так і сказала: «Приїжджайте, заберіть труп тварини». Комунальники поїхали за викликом.

– На дорозі дійсно лежав труп, – розповідає Ірина Пономаренко, начальниця відділу реєстрації тварин КП «Зооконтроль». – Його вже вподобали мухи та черв’яки. Але коли водій мав намір помістити тіло в пластиковий мішок, він помітив, що кішка жива. Вона дихає! Дуже швидко, на мигалках, напівмертву тварину доставили до нас. Лікарі-ветеринари чаклували над нею кілька годин. Стан пацієнтки був жахливим. Дві лапи поламані, щелепа зламана. Око довелося видалити, але кішку врятували.  Поступово вона поверталася до звичайного життя. Потім їй навіть знайшли господиню.

З людською жорстокістю щодо собак і котів дніпровським комунальникам доводиться стикатися чи не щодня. Люди, якщо їх там можна назвати, навмисно калічать тварин, прирікаючи їх на повільну, болісну смерть.

– Це не жертви ДТП, – продовжує розповідь Ірина. – Під колеса машин котики й песики можуть потрапити через неуважність водіїв або через власну необережність. Так буває. Тут інше. Звіряча жорстокість. Як назвати тих, хто викинув кота з десятого поверху? Те саме запитання можна поставити тим, хто зняв скальп сокирою або лопатою з милої дворняжки. На щастя, її вдалося врятувати, хоча медики оцінювали шанси лише на 10 відсотків.

Нам показали песика, якому відрубали лапу. Апарат Ілізарова не дає змоги їй спиратися на всі кінцівки, доводиться пересуватися переважно на задніх лапках, через що страждальницю називають Кенгуру. Порівняно з ними товариській кане-корсо Ксюсі пощастило. Господарі її просто кинули в чистому полі, де вона марно шукала хоч якусь їжу.

– Це був дуже виснажений собака, – констатує співробітниця «Зооконтролю». – Доходяга!  Невідомо скільки днів без їжі та води. Підбирала неприбрані пшеничні колоски. Коли ми її забрали, важила 14 кілограмів. Зараз уже – за 30 кг. Ксюха житиме!

Жорстокість до тварин була завжди

Може здатися, що кішок і собак вбивають і калічать винятково якісь нелюди і маніяки. Але це не так. Вбивцями можуть бути і цілком нормальні люди, яким раптом не сподобалася «агресивна тварина».

– Мужики в лісі стріляли з автоматичної зброї по банках, – розповідає Ксенія Брагінська, ветеринарний лікар. – І тут собака почав гавкати. Не сподобалося. Один зі стрільців розвернувся і кілька куль всадив у невинного пса. Підкреслю, що він не нападав, не підбігав до стрільців. Тварину просто розстріляли впритул, метрів із п’ятдесяти.

Чому люди жорстокі? Можливо, такими їх зробила війна?

– Війна тут ні до чого, – вважає Ксенія. – Навпаки, зараз багато хто став добрішим і милосерднішим. У всі часи були люди, які жорстоко поводилися з тваринами. Найчастіше, у власників кішок і собак нерви не в порядку. Ну і вони зриваються на тих, хто поруч. Хто підвернеться під руку – дружина, дитина, собака, тим і дістається. Привозять мені побитого собаку. Кажуть, що вдарився. А в нього морда розбита і шкіра в шрамах. У побоях вихованця господарі не зізналися. Добре, хоч додумалися у ветклініку привезти.

Жорстоке поводження – це не лише побої та знущання. Існують як кримінальна (ст. 299 КК України), так і адміністративна відповідальність (ст. 89 КпАП), згідно з якими правопорушники можуть бути покарані. Це арешт від півроку до трьох років (в особливо тяжких випадках від 5-8 років) або штрафи від 1700 до 5100 гривень.

Влітку 2021 року законодавці розширили зону відповідальності власників тварин. Зокрема, не можна дарувати домашніх тварин як призи, винагороду або премію, жебракувати з ними, залишати одних в авто за температури понад +20 і менше +5.

Буває, що надмірне бажання допомоги чотирилапим друзям обертається злом.

– Якщо бабуся з душевної доброти прихистить в однокімнатній квартирі 20-30 кішок, її також можна звинуватити в жорстокому поводженні з улюбленцями, – резюмує ветеринарний лікар. – Бабуся і годує кішечок, і жаліє їх, але не розуміє, що в таких обмежених умовах її підопічні страждають.

У серцях містян є місце милосердю

Ми, звісно, сподіваємося, що постраждалі від нелюдського ставлення тварини знайдуть нових, дбайливих господарів. Такий випадок стався з чудовим котом Абрикосом.

– Я люблю рятувати тварин, бачити, як вони оживають, починають гратися, митися, і починають знову любити життя, – зазначає Олеся Леонова, співробітниця реабілітаційного центру «Друг» . – Вчаться жити, а не виживати. Для мене це сенс мого існування. Боляче розуміти, що більше немає можливості це робити. Не брати слухавку знаючи, що хтось там із хвостом може потребувати допомоги. Я дуже сподіваюся на якесь диво. Що ми зможемо. Таке диво сталося з Абрикосом, якого привезли з далекого села у важкому стані. Зламана щелепа, вибите око, ще й черепно-мозкова травма. Здавалося, що вже не жилець. Але ми вилікували чудового котика! А тепер у нього з’явилася нова господиня. Прийшла дніпрянка Наталя до наших котиків-дідусів і розгубилася.  Стали проситися навіть ті, що зазвичай ховаються.  Вони муркотіли й тісніше притискалися до неї. Я порадила взяти Абрикоса, і Наташі він відразу сподобався.

Ще одна дивовижна історія сталася з Кешею, папугою Крамера, якого віддали в обласний еколого-натуралістичний центр. Кеша страшенно страждав від шкідливого кота і змушений був годинами ховатися у ванній.

– Вигляд у папуги був дуже пошарпаний, – розповідає Галина Крикун, заступник директора екоцентру. – Переляканий птах у вічному стресі. Але наші юннати подбали, щоб пташка відчула себе улюбленою і захищеною. Згодом Кеша знайшов собі пару і навіть став батьком. А про своє незавидне минуле він згадує завченою колись фразою: «Не кричи!».

Добре б, щоб усі зоологічні історії закінчувалися подібним хепі-ендом.

Дніпровські