Литовська творча підтримка у Самару

18 березня 2025 р. 08:49

18 березня 2025 р. 08:49

В минулому році в Литві на базі Каунаської гімназії «Саулєс» відбулася виставка учнів художнього відділення школи мистецтв ім.М.Бровченка м.Самар під назвою «Барви життя». Надихнувшись художніми роботами  наших дітей литовські гімназисти не залишилися байдужими і створили власну колекцію малюнків, де образно відобразили свої думки, почуття до України. І ось ці творіння прибули вже до нашого міста. Хочемо поділитись своїми першими враженнями від литовських замальовок. Почнемо з двох малюнків Вайви Аучінікайте. Перший малюнок – Гора Хрестів. На цій горі десятки тисяч хрестів і розп’ять, це місце оповите легендами і непідтвердженими гіпотезами свого походження, та найправдоподібніше, що це місце – не що інше, як пам’ятник невідомим солдатам Литви, які загинули в 1831 року в повстанні проти російської імперії. Свого часу комуністична влада чотирикратно намагалася дослідно вирівняти цей пагорб з землею, однак хрести і розп’яття знову з’являлися. Одна з легенд розповідає про батька, в якого померла дитина. Він витесав з дерева хрест і виніс  його на гору, а повернувшись додому побачив, що його донька ожила. Відтоді селяни почали приносити і свої хрести в надії на чудо. Сьогодні на Горі Хрестів за різними підрахунками налічується від 50 000 до 100 000 хрестів різноманітних видів, матеріалів, розмірів.

На другому малюнку ми бачимо пам’ятник одному із прабатьків української держави князю Володимиру, що стоїть у м.Києві, образ якого так хочуть росіяни притягнути до своєї шовіністичної ідеології. В руках князя Володимира ми теж бачимо хрест, адже вважається, що саме він навернув наших пращурів до християнства. І сьогодні цей хрест є також нашою надією на перемогу, мир.

Та разом ці два малюнки, зображені на фоні кольорів Литви і України, набувають символічного значення того, що наші народи з давнього минулого і до сьогоднішніх днів борються за свою ідентичність, свободу і це об’єднує нас. Тому ці два малюнки молодий автор Вайва Аучінікайте надіслала нам під назвою «Відлуння свободи».

На наступному малюнку авторка Угне Шалашавічюте зобразила кришталево чисте голубе небо і сонячно-золотий степ пшениці, це два кольори нашого прапору. Та природну ідилію порушує постать українського солдата посеред ниви. Ми бачимо, що він поранений і його кров червоніє на жовтому колоссі. Але, незважаючи на поранення він продовжує міцно стискати зброю в руках, щоб надати опір підступному ворогу, який прийшов на нашу прекрасну Батьківщину. Малюнок Угне Шалашавічюте назвала «Тиша перед буревієм».

А вже наступні два малюнки  вражають своєю фантастично яскравою і радісною кольористикою, де переважають наші українські національні кольори – прозоро-синій і гаряче-жовтий. Так наші молоді литовські друзі бачуть нашу Україну після перемоги. Аделе Вайдотайте назвала свій малюнок «Поля свободи» і їй вторить  Арнас Плачинскас з роботою «Сонячні поля».

Меда Вашкіте прислала свій малюнок під назвою «Танець надії». Дівчинка мабуть займається хореографією, тому ми бачимо на зображенні три танцівниці, балерини, які виконують балетні па. Але й у цьому малюнку ми вбачаємо дружню символіку. Центральна балерина відтворена на жовтому фоні в блакитному кольорі і ми розуміємо, що вона є українка. Обабіч неї дві танцівниці: одна в зеленому, а друга в червоному кольорах, це кольори прапору Литви, а образи танцівниць – це підтримка литовського народу українцям. Жовтий колір, на фоні якого є ці образи, об’єднує прапори України і Литви, це колір надії, що об’єднує наші народи.

Тему підтримки продовжує малюнок автора, що не підписався. Малюнок розділений по діагоналі на дві частини,  у верхній, що обіймає стрічка українського прапору, створений колаж з шматків чорно-сірих світлин жахів війни. А в нижній половині, яка оповита прапором Литви, зображена долоня, яка направляє кольорові квіти мирного життя до пошматованої частини української землі. Ця дитяча долоня силою свого бажання хоче перекреслити воєнну страшну буденність ніжними квітами людського порозуміння нашої біди та надихнути щасливої долі українцям.

Це мирне життя зображене у малюнку Юти Чепурнайте «Зимове життя», де незважаючи, що падає сніг, а домашня птаха у зимовій шапці, навколо буяє літнє різнобарв’я і молодий півник знаходить свого хробачка. Цієї ж мирної теми дотримується і Мігле Гамезо в своїй роботі під назвою «Злиття». Цей малюнок наповнений балтсько-слов’янською символікою з безліччю елементів литовської вишивки та втаємничених знаків прадавньої мови. В центрі ж малюнка ми бачимо копну золотаво-червоного сіна над якою чарівні пташки з Вирію оберігають Дерево життя.

Довершеним в стилі коміксу є малюнок Урте Падуміте «Дим нації». Він створений яскравими фарбами, які підкреслюють невідповідність  тим жахіттям, що відбуваються у нашій країні. Ми бачимо руйновані будівлі казкової архітектури наших міст та небо застелене жовто-синім димом від вибухів і згарищ. Малюнок аж кричить  - таке неможливо в реальному житті, такі картини повинні бути тільки в придуманих коміксах. Та все ж це страшна дійсність і на фоні згарища наче з неба падають пакунки з допомогою в національних литовських кольорах з намальованими на них дитячими сердечками.

Такою казковою ілюстрацією є і малюнок Вайги Венскуте «Захисник». Там дві руки у національних литовських прикрасах закривають маленьку дівчинку-метелика від страшних кігтистих фантастичних створінь.

Дуже незвичним є творіння автора, ім’я якого невідомо. Аркуш був розділений на декілька частин, а потім ці частини були зашиті нитками різноманітними візерунками. З обох сторін малюнку пронизливі сонячні промені лягають і на криваво червону, і на зелену та синю фарбу. А  поверх цього жовтими та синіми нитками вишиті магічні символи якоїсь забутої прадавньої молитви. І ця молитва, напевно, на допомогу України.

Не менш втаємниченими є дві роботи  Ієви Поцкевича об’єднані однією назвою «Крик світла». Дуже часто витвір мистецтва починає жити самостійно, незалежно від того, що вкладав автор в цей задум. У кожного глядача виникають свої асоціації та враження. На цих малюнках ми бачимо вражаючі потужні сили природи. На першому аркуші серед неозорого темно-синього беззоряного космосу ми спостерігаємо народження нової зірки. Це вибух енергії, тепла і фантастичної гри кольорів. І на фоні всесвітнього полум’я ледь помітні три цятки чорних птахів, які летять на жагуче світло. Хто вони, що собою символізують? Нам хотілося б думати, що це ті чорні дні, воєнні лихоліття, що занапастили нашу країну і які ось-ось спопелять галактичні протуберанці. Цей сполох, цей крик світла який знищить темне зло на нашій планеті. На другому малюнку цього ж автора ми бачимо могутнього бога світла над зеленими пагорбами Землі. Його електропромені сонячною лавою розливаються як в небу так і по земному ландшафту. А з боку над горами піднімається у височінь якась трансляційна башта, витвір людських рук, що приймає світлові сигнали. Та який й би зміст не закладав до цього малюнку автор, кожен глядач відчуватиме емоції індивідуально.

Габріеле Дуонелайтіте назвала свій художній твір – «Опір». Тут на сірому фоні ми бачимо також сіру постать людини, зі спини якої розгортається кольорова круговерть стрічок. В одній із стрічок ми вгадуємо прапор України, в другій прапор Литви, можливо інші теж відображають прапори вільних країн. І ось як сама юна художниця розкриваю зміст свого малюнка: «У публічному просторі людина вийшла у сіру реальність, що символізує тоталітарний режим, який намагається поглинути людину. З людини, з її серця, з глибини душі народжується світло думок, індивідуальність, людяність. Ці кольори відрізняються від темної влади, вони змушують вставати і боротися проти тоталітаризму. Людина зображена сірим, що також символізує нейтральність – це може бути будь-який вік, професія, стать». Таку філософську думку доносить юна литовка у своєму малюнку.

Та мабуть головним висновком мистецьких послань наших юних литовських друзів став малюнок Ельзе Кажемекайтіте під назвою «Могила». Зроблений простим олівцем у дуже виразній і деталізованій формі. На ньому зображено велика хижа рибина з відкритою пащекою та жадібним наміром проковтнути  дві маленькі рибинки, одна з яких намальована в кольорах прапору нашої держави, а інша в жовто-зелено-червоному кольорах прапору батьківщини шкільної художниці Литви. Та ця ненажерлива хижачка не бачить і не розуміє, що то не живі рибки, а розмальовані приманки з гострими риболовними гачками. Зрозуміло, що через мить ця величезна, але тупа рибина буде смажитись на розпеченій пательні. Так всіх жадібних і ненажерливих у цьому світі чекають пекельні муки і могила.

Завершуючи розповідь про надіслані нам малюнки литовських гімназистів звернемо увагу на роботу Аустеї Мігоніте «Почути – значить побачити». Там птахи летять на весняне сонце. Після довгої зими вони повертаються на батьківщину, щоб співати щасливих пісень, народжувати діток та радіти мирному життю. А глядач споглядає цей пташиний вирій серед кучерявих хмаринок і перед ним стоїть філіжанка запашної кави. Наші друзі почули і побачили наші мрії, мрії про радісне дитинство, наповнене дитячими пригодами і відкриттями, про дитинство, яке не затьмарює ні нагла смерть, ні вибухи й руйнування, ні жорстока несправедливість. Ми дякуємо нашим гімназійним друзям за розуміння наших болючих, сумних думок під час війни і за велику ментальну підтримку, яку так яскраво продемонстрували малюнки юних литовців.

Якщо ж у вас виникає бажання познайомитися з цими творчими доробками поближче, переглянути їх більш детальніше і отримати власні враження від робіт, тоді запрошуємо на цю виставку малюнків литовських дітей, яка відбудеться в історико-краєзнавчому музеї П.Калнишевського  у квітні 2025 році.

Адміністрація школи мистецтв ім.М.Бровченка

Дніпровські