ЕКСКЛЮЗИВ Трагічне кохання і неймовірні скарби: які таємниці приховує будинок Непокойчицького у Дніпрі

08 квітня 2025 р. 14:13

08 квітня 2025 р. 14:13

На розі вулиць Шевченка та Гоголя у Дніпрі стоїть будинок, повз який багато хто проходить, навіть не підозрюючи, що за його стінами колись вирували великі пристрасті. Особняк із ажурними балконами та барельєфами — не тільки архітектурна прикраса міста. Це колишній дім гірничого інженера Євгена Непокойчицького — людини, чиє життя ознаменувалося особистою трагедією, великим коханням та еміграцією. Історію будинку та родини зібрали й зберегли у Музеї історії Дніпра. Під час однієї з тематичних екскурсій, присвячених історіям кохання видатних діячів міста, старша наукова співробітниця Катерина Попович оживила минуле для сучасників, пише “Наше місто”.

Інженер із характером і майбутнє з бетону

Євген Непокойчицький був відомим гірничим інженером, який працював керуючим шахтами у Кривому Розі на підприємстві поміщика-дворянина Колачевського. На початок ХХ століття життєвий шлях привів його до Катеринослава-Дніпра.

У 1910-ті роки на перехресті тодішніх центральних вулиць він збудував  особняк. Будівля в стилі модерн одразу привертала увагу перехожих: фасад прикрашали 15 скульптурних барельєфів, що зображували шахтарів, металургів і сцени гірничої праці.

Скляна стеля над центральною залою дозволяла збиратися разом навіть в похмуру погоду: саме тут в зимові свята родина приймала гостей. Світло, яке падало через скло, і сніг, що осідав згори, створювали казкову атмосферу.

Легендарні гвинтові сходи прикрашали декоративні вазони. В цих вазонах, за чутками, були приховані скарби пана Непокойчицького. На подвір’ї особняка простягався великий квітковий сад. Милуватися краєвидами можна було з бетонного еркер-балкона – ще однієї “родзинки” неймовірної будівлі.

До речі, це один із небагатьох житлових будинків, де індустріальна тематика з’явилася ще до радянської доби.

Щастя, побудоване на трагедії

Міцні стіни новобудови приховували любовну драму. Почалося все з дружби Непокойчицького зі своїм колегою-тезкою — інженером Євгеном Левицьким. Євген Павлович часто гостював у друга, проводив час з ним і його родиною. У Левицького була красуня-дружина Констанція Антонівна і дві доньки.

Згодом між Непокойчицьким і Констанцією зав’язалися почуття. Трикутник закінчився трагедією: Левицький не витримав зради і вкоротив собі віку. Після цього Євген Палович узяв на себе відповідальність за родину друга. Разом із Констанцією та її дітьми переїхав у Катеринослав, де родина почала життя “з нуля”. Саме у славнозвісному особняку у них народилося ще двоє спільних дітей.

Цей дім став початком нового життя, і хоча любов зародилася в трагедії, подальше життя родини Євгена й Констанції було сповнене взаємної поваги, тепла і спокою. Вони зберегли шлюб та любов до останнього подиху.

Еміграція, втрати і єдина зустріч крізь десятиліття

У 1917 році, Катеринослав охопила революційна буря. Євген Палович із дружиною та двома старшими дітьми перебував на відпочинку в Криму. До міста вони більше не повернулися — емігрували до Болгарії.

Просте їхня старша дочка Ольга залишилася — не змогла покинути чоловіка, який саме тоді повернувся з фронту. Відтоді родина була розірвана десятиліттями.

У Дніпрі Ольга жила на вулиці Полтавській (нині — Олеся Гончара). Ольга Євгенівна та її родина пережили Голодомор, тяжкі 30-ті роки. З Болгарії надсилалися гроші, але, як можна зрозуміти з переписок, до них нічого не доходило.

І лише в 1960-х сестрам єдиний раз вдалося побачитися. До Ольги у заміжжі Блохіної приїздила її молодша сестра Тамара. Цю історію зберегла й переповіла онука Ольги — завдяки їй ми сьогодні знаємо деталі родинної драми та сили зв’язку, що не зникає з роками.

Особняк же було реквізовано радянською владою. Його перетворили на комунальні квартири. Вся внутрішня система була перепланована і мало що збереглося від архітектурного задуму. Місцеві мешканці подейкували, що під сходами відбувалися розстріли “ворогів революції”. Однак жодних офіційних підтверджень цьому немає.

Родинну історію розповіла краєзнавиці Олені Присягіній Наталія Георгіївна — онука Ольги, прийомної доньки Непокойчицького. Саме завдяки їй ми сьогодні знаємо про силу родинного зв’язку, який не зникає навіть через десятиліття розлуки.

Екскурсія відбулася в межах проєкту «Мандруй Дніпром. Офіційні міські туристичні маршрути» — серії прогулянок, що повертають місту його обличчя через історії людей, будівель і родин.

Повний перелік маршрутів можна переглянути на сайті: midnipro.museum/mandruj-dniprom

Дніпровські