Юридична відповідальність за військові злочини: як працює система права З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну питання відповідальності за скоєні воєнні злочини стало одним із найгостріших. Міжнародні та національні…

19 квітня 2025 р. 09:44

19 квітня 2025 р. 09:44

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну питання відповідальності за скоєні воєнні злочини стало одним із найгостріших. Міжнародні та національні правові системи активно працюють над фіксацією, розслідуванням та притягненням до відповідальності осіб, винних у порушеннях законів та звичаїв війни, геноциді та злочинах проти людяності. Як саме функціонує складна система правосуддя у цій сфері, які інституції залучені до процесу та які виклики стоять перед правоохоронцями та судами – про це розкаже « Дніпро Оперативний ».

Що таке військові злочини?

Військові злочини – це серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, законів та звичаїв війни, скоєні під час збройного конфлікту. Ці діяння є кримінально караними на індивідуальному рівні відповідно до міжнародного та національного законодавства.

Основні характеристики воєнних злочинів:

• Порушення міжнародного гуманітарного права.
• Вчинення під час збройного конфлікту.
• Спрямованість проти незахищених осіб та об'єктів.
• Наявність умислу або грубої необережності.

Приклади воєнних злочинів:

• Умисне вбивство цивільних осіб або військовополонених.
• Катування та нелюдське поводження з цивільними або військовополоненими.
• Примусова депортація або переміщення цивільного населення.
• Напади на цивільні об'єкти.
• Використання забороненої зброї.
• Мародерство.
• Зґвалтування та інші форми сексуального насильства.
• Руйнування культурних цінностей та об'єктів релігійного значення.

Цей перелік не є вичерпним і може доповнюватися залежно від конкретних обставин та положень міжнародного права.

Міжнародні договори та конвенції, що регулюють військові злочини

Існує ціла низка міжнародних договорів та конвенцій, які регулюють військові злочини, встановлюють норми поведінки під час збройних конфліктів та визначають відповідальність за їх порушення. До найважливіших з них належать:

• Гаазькі конвенції (1899 та 1907 років).
• Женевські конвенції (1949 року) та Додаткові протоколи до них (1977 року):
  • Перша Женевська конвенція: Про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях.
  • Друга Женевська конвенція: Про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі.
  • Третя Женевська конвенція: Про поводження з військовополоненими.
  • Четверта Женевська конвенція: Про захист цивільного населення під час війни.
  • Додатковий протокол I (1977): Стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів.
  • Додатковий протокол II (1977): Стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру.
• Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (1948 року).
• Римський статут Міжнародного кримінального суду (1998 року).

• Перша Женевська конвенція: Про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях.
• Друга Женевська конвенція: Про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі.
• Третя Женевська конвенція: Про поводження з військовополоненими.
• Четверта Женевська конвенція: Про захист цивільного населення під час війни.
• Додатковий протокол I (1977): Стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів.
• Додатковий протокол II (1977): Стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру.

Ці міжнародні договори та конвенції є основою для притягнення до відповідальності осіб, винних у скоєнні воєнних злочинів, як на міжнародному, так і на національному рівнях. Вони встановлюють стандарти гуманного поводження під час війни та визначають діяння, які вважаються неприпустимими та караними.

Хто притягує до відповідальності за військові злочини?

Притягненням до відповідальності за військові злочини займаються різні інституції на міжнародному та національному рівнях:

1. Міжнародні суди:

• Міжнародний кримінальний суд (МКС) у Гаазі.

2. Національні суди:

• Універсальна юрисдикція.
• Власна юрисдикція.

3. Інші механізми:

• Міжнародні слідчі комісії та місії зі встановлення фактів (незалежні органи, створені ООН або іншими міжнародними організаціями, які займаються збором доказів воєнних злочинів та інших порушень прав людини).
• Гібридні суди: У деяких випадках створюються змішані або гібридні суди, які поєднують елементи міжнародного та національного права і персоналу.

Важливо зазначити, що відповідальність за воєнні злочини є індивідуальною. Це означає, що до відповідальності можуть бути притягнуті не лише безпосередні виконавці злочинів, але й командири та інші особи, які віддавали накази або не вжили належних заходів для запобігання злочинам, про які вони знали або повинні були знати.

Роль національних судових систем у притягненні до відповідальності за військові злочини

Національні судові системи у притягненні до відповідальності за військові злочини відіграють ключову роль у забезпеченні правосуддя та притягненні до відповідальності осіб, винних у скоєнні цих тяжких злочинів. Ось основні аспекти їхньої ролі:

1.Національні суди мають первинну юрисдикцію щодо злочинів, скоєних на їхній території або їхніми громадянами, незалежно від місця скоєння злочину. Це означає, що держава несе головну відповідальність за розслідування та переслідування воєнних злочинів, скоєних у контексті збройних конфліктів, у яких вона бере участь або які відбуваються на її території.

2. Національні судові системи застосовують власне кримінальне законодавство, яке часто імплементує норми міжнародного гуманітарного права щодо воєнних злочинів. Це дозволяє їм безпосередньо переслідувати та карати осіб, винних у таких злочинах, на основі внутрішнього права.

3. Національні правоохоронні органи (поліція, прокуратура, служби безпеки) проводять первинне розслідування воєнних злочинів, збирають докази, встановлюють свідків та ідентифікують підозрюваних. Якість та повнота цих розслідувань є критично важливими для подальшого судового переслідування як на національному, так і на міжнародному рівнях.

4. Національні суди здійснюють судовий розгляд справ щодо воєнних злочинів, забезпечуючи дотримання стандартів справедливого судового розгляду та прав обвинувачених. Вони виносять вироки та призначають покарання особам, визнаним винними у скоєнні цих злочинів.

5. Деякі національні правові системи передбачають принцип універсальної юрисдикції щодо певних міжнародних злочинів, включаючи воєнні злочини. Це дозволяє їхнім судам переслідувати осіб, підозрюваних у скоєнні таких злочинів, незалежно від місця їх скоєння та громадянства обвинуваченого чи жертви.

6. Національні судові системи відіграють доповнюючу роль щодо міжнародних кримінальних судів, таких як МКС. Ефективна робота національних судів може запобігти необхідності втручання міжнародних інституцій.

7. Національні судові системи також можуть відігравати важливу роль у забезпеченні прав жертв воєнних злочинів, включаючи право на відшкодування завданої шкоди та доступ до правосуддя.

8. Національні суди та правоохоронні органи можуть співпрацювати з міжнародними судами, трибуналами та іншими міжнародними організаціями в питаннях обміну інформацією, екстрадиції підозрюваних та надання правової допомоги у розслідуванні воєнних злочинів.

Таким чином, національні судові системи є ключовою ланкою в системі правосуддя щодо воєнних злочинів.

Яка юридична відповідальність передбачена за військові злочини

Юридична відповідальність за військові злочини є багатогранною та передбачає різні види покарань залежно від тяжкості скоєного злочину та юрисдикції суду, що розглядає справу. Основні види юридичної відповідальності включають:

1. Кримінальна відповідальність:

На міжнародному рівні:

• Міжнародний кримінальний суд (МКС) може призначати покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк (до 30 років) або довічне позбавлення волі у винятково тяжких випадках. Також МКС може призначати штрафи та конфіскацію майна, отриманого внаслідок злочину. Римський статут МКС є основним документом, що визначає юрисдикцію суду та види покарань.

На національному рівні:

• Національні кримінальні кодекси держав, як правило, містять статті, що передбачають відповідальність за воєнні злочини. Покарання можуть варіюватися залежно від законодавства конкретної країни, але зазвичай включають позбавлення волі на різні строки, аж до довічного ув'язнення, а також штрафи. В Україні, наприклад, Кримінальний кодекс містить розділ XX «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку», який включає статті щодо воєнних злочинів та передбачає суворі покарання за їх скоєння.

2. Індивідуальна та колективна відповідальність:

• Міжнародне кримінальне право в першу чергу зосереджується на індивідуальній кримінальній відповідальності. Це означає, що до відповідальності притягуються конкретні особи, які безпосередньо вчинили воєнні злочини, віддали накази про їх вчинення або не запобігли їх скоєнню, маючи таку можливість та обов'язок.
• Хоча концепція колективної відповідальності як така не є центральною в сучасному міжнародному кримінальному праві, дії держави або організації можуть мати наслідки в рамках міжнародного публічного права, включаючи вимоги про репарації тощо.

3. Відповідальність командирів та інших начальників:

• Відповідно до принципу командирської відповідальності, командир несе відповідальність за злочини, скоєні силами, що перебувають під його командуванням та контролем, якщо він знав або повинен був знати про вчинення злочинів і не вжив усіх необхідних та розумних заходів для їх запобігання або припинення, а також для покарання винних.

4. Відсутність строку давності для воєнних злочинів:

• Багато міжнародних договорів та національних законодавств передбачають відсутність строку давності для воєнних злочинів та інших найтяжчих міжнародних злочинів. Це означає, що особи, винні у їх скоєнні, можуть бути притягнуті до відповідальності незалежно від того, скільки часу минуло з моменту вчинення злочину.

Таким чином, юридична відповідальність за військові злочини передбачає суворі кримінальні покарання для осіб, винних у їх скоєнні, як на міжнародному, так і на національному рівнях, з особливим акцентом на індивідуальній відповідальності та відповідальності командирів. Відсутність строку давності забезпечує можливість притягнення винних до відповідальності незалежно від часу.

Юридичні труднощі у розслідуванні та доведенні військових злочинів

Розслідування та доведення військових злочинів є надзвичайно складним завданням, що супроводжується численними юридичними та практичними труднощами. Ці труднощі можуть суттєво ускладнити процес притягнення винних до відповідальності. Ось деякі з основних юридичних труднощів:

1. Збір доказів у зоні конфлікту:

• Збройні конфлікти є небезпечним середовищем для роботи слідчих. Доступ до місць скоєння злочинів може бути обмежений або неможливий через триваючі бойові дії, мінну небезпеку та інші загрози.
• Інтенсивні бойові дії можуть призвести до знищення або пошкодження важливих доказів, таких як тіла загиблих, речові докази, документи тощо. З плином часу докази також можуть втрачати свою цінність через природні фактори або навмисне приховування.
• Отримання свідчень від очевидців та постраждалих може бути ускладнене через їхнє переміщення, страх перед переслідуваннями, психологічні травми або навіть смерть.

2. Юрисдикційні питання:

• У випадках, коли злочини скоєні на території однієї держави, а підозрювані є громадянами іншої, можуть виникати питання щодо юрисдикції національних судів та Міжнародного кримінального суду (МКС).
• Не всі держави визнають принцип універсальної юрисдикції щодо воєнних злочинів, що обмежує можливості переслідування підозрюваних у національних судах інших країн.

3. Встановлення умислу та ланцюга командування:

• Для кваліфікації певних дій як воєнних злочинів часто необхідно довести наявність умислу у виконавця.
• Доведення відповідальності командирів за злочини, скоєні їхніми підлеглими, вимагає встановлення чіткого ланцюга командування, доведення того, що командир знав або повинен був знати про злочини та не вжив належних заходів для їх запобігання або покарання.

4. Правові та процедурні перешкоди:

• Міжнародне кримінальне право та національні кримінальні процеси можуть мати різні стандарти доказування, процедури збору та подання доказів, а також права обвинувачених, що може ускладнити співпрацю між різними юрисдикціями.
• Деякі посадові особи можуть стверджувати, що мають імунітет від кримінального переслідування, що може створювати юридичні перешкоди для їх притягнення до відповідальності.
• У рамках мирних переговорів або процесів національного примирення можуть ухвалюватися закони про амністію, які звільняють від відповідальності осіб, причетних до воєнних злочинів. Це може викликати дискусії щодо справедливості та необхідності притягнення винних до відповідальності.

5. Політичний контекст:

• Розслідування та переслідування воєнних злочинів можуть бути політично чутливими, особливо якщо вони стосуються високопосадовців або військових керівників. Політичний тиск може впливати на хід розслідування та судового розгляду.
• Питання притягнення до відповідальності за воєнні злочини можуть впливати на міжнародні відносини між державами, особливо якщо одна держава звинувачує громадян іншої у скоєнні таких злочинів.

6. Психологічні та емоційні фактори:

• Свідки та жертви воєнних злочинів часто переживають глибокі психологічні травми, що може ускладнювати їхню здатність давати свідчення.
• У контексті збройного конфлікту існує ризик упередженості з боку слідчих, прокурорів, суддів та присяжних.

Подолання цих юридичних труднощів вимагає тісної співпраці між національними та міжнародними органами, розробки ефективних методологій розслідування, забезпечення захисту свідків та жертв, а також політичної волі для забезпечення правосуддя.

Раніше ми писали, у Дніпрі контррозвідка Служби безпеки України затримала російську агентку , яка шпигувала за військовими ешелонами ЗСУ.

Також ми розповідали, як уникнути неприємної зустрічі з кишеньковим злодієм та зберегти свій гаманець у цілості й схоронності під час поїздок у переповненому транспорті.

Дніпровські